Найкращі українські пісні 2025 року

Нарешті! Ми готові! Представляємо вам список найкращих українських пісень 2025 року. Це було дуже весело. Широке жанрове розмаїття. Як молоді виконавці, наполегливі дебютанти та старі добрі знайомі імена. Так звучав наш 2025-й!

Список релізів упорядкували і зібрали Іван Лисько і Дмитро Лесик. Приєднуйтесь до нас. Шукайте своїх улюбленців і знаходьте нове для себе.

Плейлист з усіма піснями тут:

Spotify | YT Music | Deezer |

lumosback – войд

Pop Rock

Простота і доступність цієї пісні завжди мені подобалася. Навіть якщо текст не потрапляє в ціль, інструментальна частина все компенсує. Момент емоційного зламу, оформлений у вигляді брейку, звучить потужно і щоразу справляє сильне враження. Саме цей перехід робить трек живим і драйвовим.

Через такі прості, але влучні елементи, «войд» викликає асоціацію бійки з тінню, битву з самим собою, або намаганням метелика вирватися з павутини. Це пісня про спробу вийти з власної клітки. Вона не перевантажена зайвим, але дуже вайбова, і саме в цьому її головна фішка.

Aircraft – Orphan

Post Punk/ New wave

Aircraft уже зовсім скоро випустить новий альбом, а деякі треки з нього вийшли настільки ладними, що їх хочеться слухати на повторі. «Orphan» — це зразок приємного нювейву, в якому відчувається любов до естетики 80-х, улюблених гуртів ваших мам і татусів. Ритмічна постпанкова секція тримає динаміку, не даючи композиції стати занадто ефемерною, що робить «Orphan» ідеальним саундтреком для перехідного моменту між весною та літом. 

Disdjointed - Luxuria

Retrowave, Pop djent

Такі релізи в Україні виходять нечасто, тому й миттєво привертають увагу. Disdjointed знайшли цікаву комбінацію: космічний ретровейв у поєднанні з поп-джентом. Це, напевно, єдиний гурт в Україні, який так сміливо експериментує, грається зі стилями й робить це настільки невимушено легко.

Пісня «Luxuria» звучить надзвичайно екзотично, навіть із незначними домішками прогресивних елементів. Такий джент слухати весело.  Але біда — цього мало! Хочеться ще. Тому, Disdjointed, будь ласка, не зникайте  з радарів так надовго.

Anna Petrash – Стій

Pop Rock

Цьогоріч Анна Петраш відзначилася неабиякою працьовитістю, системно випускаючи нові роботи. Вона також встигла залетіти на фіт до Shmiska, що забезпечило значний приріст у прослуховуваннях.

Але чи пригадає хтось сингл «Стій», що вийшов на початку року?

Я вважаю «Стій» та «Чуєш» найкращими роботами Ані станом на сьогодні. В обох піснях вона постає меланхолійною, зажуреною, з такою трохи театральною награністю у постійних пошуках себе.

В інструментальному плані «Стій» —  красива й проста робота. Це загалом дуже стильний трек: він починається з розбавлених, майже глюкозних синтезаторів, а потім вибухає емоційним попроком із приємно забрудненими відтінками.

Karoon – Ne omyne

Industrial Rock / Post Industrial

Якщо «Fantastyka» не працює для мене як маніфест брудної лайки (і я не бачу у матюках форми висловлювання, окрім самих матюків), то сингл «Ne omyne» — це зовсім інша історія. Саме тут Karoon проявляють хист до своїх сильних сторін, демонструючи майстерність у створенні музики, яка має здатність поглинати будь-яку надію на яскраве світло.  

Тут  без обсценної лексики, зате є напрочуд тяговий інструментал, просякнутий енергією окисленого заліза, густого повітря від пилу і запаху озону та іржавих труб, що гудуть наче трансформатори сірих міських заводів. Karoon створюють такий  емоційний стан після якого хочеться відвідати Дніпро.

Difference Machine, ummsbiaus - Let Me Become Your Memory

Experimental/ Dark Pop

Зустріч двох самобутніх представників українського андеграунду: Difference Machine та ummsbiaus. Це тонка й атмосферна робота, де експериментальна електроніка зустрічається з естетикою шугейзу — як я розумію цей щільний і густий звук. Трек побудований на розмитому звучанні, яке створює ефект занурення у глибоку воду. 

Попри свою експериментальність, композиція залишається мелодійною та інтимною. Голос ummsbiaus органічно розчиняється в інструментальних шарах Difference Machine (частково нагадує стиль WhoMadeWho), що підкреслює назву — це справді спроба музично втілити процес перетворення на пам'ять.

Liza Zharikova, Темна Матерія — Що  робить нас живими

Art Rock

Артхаусний артрок від Лізи Жарікової та проєкту «Темна Матерія» —  про те, як важливо зберігати пам’ять, яка і робить нас живими та справжніми. Інтелігентна музика для тих, хто цінує позачасове та класичне звучання. Проте, попри свою традиційну форму, трек залишається гостроактуальним, якщо уважно вслухатися в лірику. Жаріковій вдалося створити простір, де звук і сенс існують у повній гармонії.

Нащо вони це роблять — Ховати

Indie Pop

Чудовий приклад того, як має звучати сучасний інтелігентний інді-поп. Гурт «Нащо вони це роблять» створює дуже делікатне музичне полотно з помітним впливом джазу, який, зокрема зчитується у вокальних партіях. Пісня «Ховати» наповнена затишною, але водночас тривожною атмосферою: це розмова про страхи, внутрішніх примар і пошук близькості в найтемніші часи. Музикантам вдалося передати відчуття безпечного місця, де можна нарешті перестати ховатися від світу і просто бути собою.

Кімната Гретхен — Крим

Indie Rock

Не намагайтеся шукати більш емоційної та актуальної пісні про Крим — ви навряд чи знайдете щось краще. «Кімната Гретхен» змогли неймовірно тонко відтворити меланхолійно-пригнічений настрій втрати, який роками живе всередині кожного з нас. У треку відчувається ностальгія за часом, коли Крим був у складі України й частиною нашого спільного життя. Це проста і щира робота про те, що болить уже багато років.

YARAY - Мої зів'ялі квіти

Alternative Rock

З року в рік Yaray продовжує розповідати екзистенційні історії, готуючи нас до чогось більшого — можливо, до повноцінного альбому. Це розповіді про виклики та самотність в індустріальних ландшафтах. Якщо бути точнішим — це історії кохання на тлі війни у прифронтових містах, де живе сама артистка. Саме тому її творчість, хоч і дотично, просякнута нігілізмом та специфічним настроєм часу.

dity inzheneriv - дай мені силу

Alternative Rock

Те, що діти інженерів так і не перевершили свій пік 2023 року, а потім пішли у безстрокову відпустку. Проте вони якось спромогалися випускати часом досить актуальні пісні, як-от сингл «Дай мені силу» —  заклик не забувати, хто ми є і що відбувається в нашій країні. Гурт завжди добре  працював із темою національної стійкості, і цей трек не став винятком. Попри критику, пісня досі зберігає заразну енергетику. Відчувається в ній гіркота та впізнаваний вокал Саші, який цього разу звучить неприховано сумно. Якби діти інженерів пішли саме цим треком, то пішли б красиво.

U.A.R - Я не забуду

Alternative Rock

Дніпровський рок-гурт U.A.R. розмірковує про наше непевне майбутнє у композиції «Я не забуду». Трек максимально точно передає стан людини в часи війни, коли крізь призму сьогодення важко розгледіти щось позитивне: «я вже не буду таким як колись», «я не забуду обличчя людей бідою сповиті», «на горизонті вже горить небо криваве».

Неможливо не вірити вокалу Володимира. Він співає настільки розпачливо, що хочеться побажати йому більше приводу для усмішки. Наприклад, почитати цей текст і усміхнутися. Водночас вражає, як він примудряється зберігати емоційну стійкість. Сильна робота від гурту, який зберігає вірність собі та пливе за течією часу.

Саша Чемеров — Крики

Grunge/ Alternative Rock

У цьому треку Чемеров, здається, досягає піка своєї сольної форми, поєднуючи фірмову гранжеву естетику з «чистим», майже стерильним звучанням сучасної альтернативи. Трек увійшов до нового ЕР. «Крики» не намагаються оглушити слухача гучністю; натомість вони працюють через внутрішню напругу. Музично це зріла робота, де кожен електронний семпл та гітарний акорд підпорядковані одній меті — передати стан людини, що перебуває на межі емоційного вибуху, але все ще тримає себе в руках.

la belle verte - повітряний змій

Post Hardcore/ Zhurblyvyi rock

Старожили вітчизняної хардкор-сцени la belle verte час від часу повертаються з гострими емоційними реакціями на стан суспільства. Їхній свіжий сингл — це метафоричні роздуми про втечу, розчарування та тотальну втому. Трек «Звук» здався мені занадто абстрактним: я не до кінця розумію, про що він, проте в парі з «Повітряним змієм» відчувається не так критично.

Разом ці пісні складають потужний емоційний етюд про людину, яка достатньо вигоріла від цього життя. Журливий скрімо-постхардкор лише підсилює відчуття безвиході, яка навіть не намагається шукати проблиск надії. 

Mozee Fee – Давай зіграємо в гру

Indie Rock/ Shoegaze

Про Mozee Fee відомо небагато, але цей сингл — чудовий приклад того, як локальна сцена вміє створювати щільний і драйвовий звук. Перспективні інді-рокери Mozee Fee видали трек, просякнутий ностальгійним сумом. «Давай зіграємо в гру» — це енергійне полотно про безсенсовість буття та рольові ігри, які розігруються в головах героїв. Попри меланхолійний посил, пісня тримає високий темп, створюючи цікавий контраст між абстрактними думками та динамічною подачею.

uvi sni – Гість

Shoegaze 

Трек занурює у стан легкої невагомості, де відчуваєш себе лише тимчасовим відвідувачем у власних спогадах чи чужих життях. Це музика рефлексії та усвідомлення своєї плинності: «я тут лише гість».  Бездоганний продакшн, де м’які синти, густа стіна звуку, відтінки гаражного року та обволікаючий вокал, який поступово вибухає емоційно,  створюють простір, у якому хочеться затриматися якомога довше.

uvi sni вдалося зафіксувати момент «світлої печалі», попри дрімуче шугейзове звучання, який не пригнічує, а навпаки — дарує відчуття спокою і трішечки агресії. Якщо ви шукали ідеальний саундтрек для вечірньої прогулянки наодинці з думками, то цей «Гість» обов'язково має з'явитися у вашому плейлисті.

Acid Mamba — наче квітка

Alternative Rock

Acid Mamba ніби зумисне намагається заплутати слухача, розкидаючи в першій частині треку алюзії на Vivienne Mort. Але від власної природи не втечеш: у другій половині композиції починається справжній трагізм. А катарсис в інструментальних рішеннях відчувається як ніколи сильно. Це майстерна гра на контрастах — від тендітної квітки до емоційної бурі.

provulok, Монтеск’є – багатель зі сну в кіото

Post Rock/ Dream Pop

Спільна робота provulok та Монтеск’є — справжній зразок музичного імпресіонізму. І хто б міг уявити, що між двома різними музикантами з різних світів може виникнути така чудова колаборація? Трек повністю виправдовує свою назву: тендітна, майже невагома композиція, що нагадує короткий спалах пам’яті або застиглий кадр із чужого сну. Поєднання характерного, замріяного вокалу Монтеск’є та атмосферного построк продакшну provulok створює відчуття безпечного простору, де можна сховатися від зовнішнього шуму. Трек звучить дуже делікатно, ніби автори бояться зруйнувати крихку атмосферу спокою, яку вони збудували навколо слухача.

Марія Квітка — Пташок Викликаю (feat. Bunht)

Folk

У цій композиції архаїчний обряд «закликання весни» позбавляється святкової декоративності й постає у своєму справжньому, дещо магічному та суворому вигляді. Марія Квітка буквально відтворює прадавній ритуал, де голос звучить як інструмент прямого зв’язку з природою. Електронний ландшафт від Bunht додає цій автентиці виразного об’єму – це пульсуюче, тривожне середовище, яке перетворює народну пісню на сучасний саундтрек до метафізичного пробудження життя.

Юля Юріна – Дівки-чарівниці

Folktronica

Цьогоріч Юлю Юріну можна без зайвих вагань назвати активно успішною виконавицею цього року. Третя платівка «Краля» виявилася дуже хорошим представником жанру фолькатроніка, коли у цьому напрямку вже є конкуренція. Але крім суміші електроніки та фольку платівка має ще й рокові та танцювальні мотиви.

Дмитро Лесик

FIЇNKA - Афини

Folk Pop rock

До творчості цієї артистки можна ставитися по-різному, але посеред літа FIЇNKA випустила найгарячіший фолькрок-хіт, який буквально кишить п’янкою атмосферою сезону. При тому, що більшість її пісень мають мінімальний стосунок до рок-музики, однак, цей приємно здивував: і хуковими вокальними партіями, і водночас мінімалістичними аранжуваннями. 

Заради правди, пісень про гуцульську чи закарпатську автентичність у сучасному просторі не так багато. Тому я щиро радію, коли чую відгомін рідної культури у сучасному звучанні. «Афини» — це вдала спроба інтегрувати автентику в масову культуру так, щоб це звучало свіжо та яскраво.

Twin Quasar — They Lie, You Try

Psychedelic Rock 

They Lie, You Try від проєкту Twin Quasar — це занурення у вир магічного психоделічного року. Музика, що огортає слухача, вводячи у гіпнотичний транс фантазій та уяви, а потім відправляє блукати маревом сновидінь. Зрештою, вона м'яко повертає назад у світ, сповнений фантасмагоричної трагікомедії, де все здається до блиску досконалим, але через цю ж ідеальність виглядає лише декорацією, химерною та нереальною.

Highhwayy, last past — do you feel?

Shoegaze

Альтернативна сцена цього року шуміла гарними та яскравими іменами, а шугейзова — як завжди — відзначилася цікавими альбомами. Проте, якщо шукати трек, що найбільше передає настрій депресії та відчаю, слід одразу пригадати «do you feel».

Цей сингл вийшов на початку року, але навіть через одинадцять місяців емоції від нього такі ж, як і вперше. Це сентиментальний шугейз, що зачаровує атмосферою. Слухаєш його — і бачиш осінні дощі та густі тумани, що вкрили гори. Крізь цей холод пробивається лише дрібка надії та сподівань. Але ж як кайфово слухати цей дощ і дивитися на вкриті туманом вершини.

даніо-реріо - Біля тебе

Indie rock

Фреші даніо-реріо цьогоріч випустили 4 сингли, серед яких варто згадати про композицію. Біля тебе – інді-роцк із легким насиченням шумних гітар немов у шуґейзі. Цікава рефлексійна композиція, у якій є щирість.

Дмитро Лесик

corn wave — places I should go

Emo Rock/ Indie Rock 

Будьмо чесні: у corn wave не так часто можна почути старий добрий емо-рок, хоча цей стиль завжди десь обтічно протікав у їхній музиці та ніколи не був основним. Ми звикли, що corn wave — це більше про лоу-фай, інді та слекер-рок.

Проте на синглі «places I should go» відтінки мідвест-емо виражені найяскравіше, особливо якщо порівнювати з альбомом «elephant entertainment». Сам трек вийшов напрочуд світлим, позитивним і сповненим щирої, майже наївної замріяності — усе в дусі проєкту. Цього разу це справжнє мідвест-емо, але пропущене крізь власну призму світогляду Владислава Підгорного.

Karfagen – The Card We Play

Progressive Rock

Для Антона Калугіна та його проєктів кожен рік успішний, адже жоден із них не обходиться без нових релізів цього неймовірно продуктивного митця. Пропоную віддати належне саме твору (не просто пісні) — «The Cards We Play» з нового альбому. Це бездоганний прогресив-рок у найкращих традиціях жанру. Тут прекрасно все: від кінематографічної атмосфери до скрупульозно вибудуваної структури, що відправляє слухача у глибоку звукову подорож і майстерно повертає назад.

Ziferblat — Bird of Pray

Art rock/ indie pop

Євробаченська звукова магія, що принесла Україні дев’яте місце на пісенному конкурсі. Гурт з легкістю поєднує витончений індіпоп з аристократичністю артроку, створюючи красиву і натхненну музичну феєрію. Завдяки таким пісням у житті стає більше яскравих фарб і позитивних емоцій, нагадуючи про цінність свободи та віри в краще майбутнє.

Risin Sabotage - Cog 

Stoner Rock 

Якісного стоунеру зараз не так багато, але кияни Risin Sabotage тримають марку. Поки гурт працює над повноформатним альбомом, сингл «Cog» став чудовим нагадуванням про їхню форму. Це добротний, в’язкий звук, який цього разу звучить розв’язно та сміливо, поєднуючи в собі драйв гаражного року та примхливість панку.

Робота вийшла в міру еклектичною: до звичних важких рифів музиканти рясно досипали психоделічних елементів, що робить трек об’ємнішим. У «Cog» кияни виглядають собі безцеремонно, не намагаючись комусь догодити. Це дуже вайбовий реліз, який фіксує гурт у моменті творчої свободи та підготовки до чогось більшого.

DRUG — Не впусти

Alternative Rock / Grunge

Бадьорий альтернативний рок від барабанщика O.Torvald Дмитра Карасюка. Рясно насичений «брудними» гранжевими партіями, які додають звучанню потрібної сирості та енергії. Дмитро доводить: у сольному плаванні він почувається дуже органічно і може видавати справді якісний матеріал.

Eduard Drach - The Toronto Blues

Blues Rock

Справжній «блюз здорової людини» від майстра бардівської пісні Едуарда Драча. Ми звикли бачити в його репертуарі козацькі псалми, лицарські балади та романси, але цей реліз відкриває артиста з зовсім іншого боку. Після душевного альбому та кількох посередніх синглів, пан Едуард видає дивовижний класичний блюзрок, стилізований так якісно, що з перших секунд не повірив,  що це записав український музикант, а не якийсь ветеран сцени з Чикаго чи Торонто. Не втомлююся захоплюватися багатогранністю таланту пана Едуарда.

Epolets – Панічна агресія

Alternative rock

Складно не виділити одеський гурт, який у травні зайняв плейлист український рок на Spotify і досі займає там першу сходинку. З концептуально-іронічного альбому «Гармонія хаосу» можна було перерахувати багато інших бенґерів, але саме «Панічна агресія» закрила проґалину перед випуском платівки.
Дмитро Лесик

Чумацький Шлях — Час

Alternative Rock

Схоже, Чумацький Шлях остаточно дійшли до своєї точки трансформації. Їх уже не цікавлять пригодницькі історії про карпатських самураїв, огорнуті у фолькову обгортку. З плином часу змінюється все, і музиканти — не виключення. Новий сингл «Час» представляє нам філософський склад гурту, бо які часи, такий і настрій. Це музика для людей  з певним  життєвим досвідом за плечима, ті, кому вже за тридцять, у кого є сім’ї, а життєві пріоритети розставлені за принципом раціонального мислення.

Це вже не той задиристий фолькметал, що був раніше, а цілком свідомі роздуми про життєві цінності, які з роками зазнають змін. Те, що раніше здавалося надзвичайно важливим, тепер виглядає пустим, коли ти значно подорослішав. «Час» фіксує момент переоцінки всього пройденого шляху,  коли досвід бере гору над експресивністю і стає головним мірилом змісту.

Max Paragraph – Я чекатиму вічність

Country 

Філософські роздуми Макса Параграфа у трамваї №7 під час нічних поїздок осінніми вечорами — це той час і місце, де рій думок нагромаджується найсильніше. Музично це душевне кантрі з характерним «залізничним» ритмом, де акустична гітара та меланхолійно-щемка атмосфера створюють відчуття нескінченної подорожі.

Максу вдалося перетворити звичайну поїздку в громадському транспорті на глибокий блюзовий досвід. Це однозначно одна з найкращих пісень року — за її чесність, за вміння знайти правильні слова у гуркоті старого трамвая. Трек «Я чекатиму вічність» звучить як сповідь людини, що застрягла між пунктом «А» і пунктом «Б», де сама дорога стає важливішою за ціль.

Artistka Chuprynenko, Viltse — Міріам

Ambient Folk 

Атмосферно-мінімалістична колаборація Артистки Чуприненко та гурту «Вільце» непомітно занурює у глибокий архаїчний стан нашого коріння. Ембієнт-фолькові вокали буквально заколисують, даруючи душі рідкісне відчуття легкості та спокою. Окремо вражає те, як глибоко Артистка Чуприненко занурилася в культуру історичних традицій. Це гіпнотична композиція, головна перевага якої — неймовірно сильна аура,  що буквально обволікає слухача.

New Brain Trio — Curious Miles

Acid Jazz

New Brain Trio — це справжні алхіміки звуку. Олег Пашковський (клавішні), Єгор Гавриленко та Артур Фролов давно вийшли за межі традиційного джазу. Вони грають те, що називають Acid Jazz або Future Jazz, де панує повна імпровізаційна свобода. New Brain Trio створюють складне, багатошарове полотно, де ейсід-джаз переплітається з ф’южном та психоделічними електронними текстурами. 

Музиканти демонструють феноменальне відчуття один одного: тут немає жорсткої структури, натомість є живий потік, який постійно трансформується у щось прекрасне. New Brain Trio ніби досліджують можливості своїх інструментів, не боячись виходити за рамки очікуваного. А у назві треку схоже є відсилка до Майлза Девіса. Мабуть, вони продовжують традиції його експериментаторства. 

Omana - Не погаснемо

Alternative Rock

Omana цього року випустила сильний альбом, який удостоївся найкращої вар’єте-рецензії (без кальяну читати не рекомендується). Цей реліз приніс два найбільші нові хіти гурту, серед яких і «Не погаснемо» — пісня про особистий досвід людини та взаємопідтримку у будь-які періоди життя, коли поруч із тобою є близька і важлива людина.

headachee - у нас все добре?

Shoegaze/ Indie Rock

Проєкт headachee, доєднавшись до збірки «All The Noise That Stays», представив шугейзовий дрім-поп про те, що найбільш стабільно тримає нашу менталку. Це музика, яка поєднує в собі мрійливість та щільну стіну звуку, створюючи особливий настрій і стан для слухача. З такими емоційно насиченими та шумними піснями вигоріти точно буде важко.

сліпток — Знайти

Гурт сліпток ніби свідомо відтягує момент виходу повноцінного дебютника, проте кожна їхня поява з новим синглом є приємною для поціновувачів жанру. «Знайти» — це зразковий і якісний шуґейз, який замість того, щоб просто грати, створює навколо слухача щільний кокон із гітарного фідбеку та реверберації. Трек вибудуваний так, що в нього занурюєшся поступово, шар за шаром, аж поки звук не поглинає тебе повністю. Це емоційно насичена робота, яка ще більше підігріває інтерес до майбутнього альбому та закріплює за сліпток статус одного з найбільш атмосферних проєктів сучасної альтернативи.

Джонні Дримс – Рисниці

Post punk revival

Один із прогаяних дебютників, у якому складно проґавити відлуння вже легендарного Mistmorn'а. Душевний пост-панк рівайвал про стосунки. Цікаво буде почути нові релізи!

Дмитро Лесик

Муся — Скло

Young Pop Rock

Муся став для мене приємним відкриттям 2025 року, і саме в пісні «Скло» він розкрився найцікавіше. Помітно, що артист ще перебуває у творчому пошуку, але саме ця незавершеність додає треку особливого шарму. Йому вдалося розповісти живу історію аутсайдерів, які намагаються знайти спільну мову через призму буденності — побутових сцен на кухні та простих життєвих дрібниць.

Це пісня про складну адаптацію молодих людей один до одного. Через щирі тексти Муся передає переживання покоління, яке вчиться будувати стосунки у реальному, не завжди ідеальному світі. Ліричні герої «Скла» виглядають справжніми саме завдяки своїй проблемності та впізнаваним побутовим деталям. 

The Artistic Rats - Вдома холодно

Indie Rock

Тернопільський гурт The Artistic Rats видав трек, який пробирає своєю сирою щирістю та безпосередністю. Це їхня нова спроба зафіксувати стан внутрішньої самотності через брудну невідшліфовану музичну форму. Трек фіксує момент побутової та емоційної кризи, де холод у квартирі стає продовженням внутрішнього стану героя. Це музика, яка звучить так, ніби її записали на одному подиху, щоб встигнути впіймати відчуття дискомфорту, знайоме кожному, хто хоч раз почувався чужим у своєму житті.

GRATY — Мій Шик

Indie Rock

GRATY вриваються в цей список із треком «Мій Шик», демонструючи, як має звучати актуальний гьорл-інді-рок. Це саме той випадок, коли молодий гурт видає стильний і модерновий саунд, що ідеально вписується в концепцію цієї підбірки. Дівчата підкуповують своєю безпосередністю, приємною енергетикою, і тим, що вони справді «на хвилі» з молодою аудиторією, яка любить їх постити в сторізах інстаграму, ходити на концерти й хизуватися у тредсі.  «Мій Шик» — це пісня-атмосфера: зухвала, цікава і прикольна. Тут є все, що потрібно: чіпкі гітарні рифи, харизматична подача і класний жіночий вокал. 

Хайдаут - Вдома

Alternative Rock

Достатньо бадьорий альтернативний рок від молодого гурту, який має в активі всього три пісні, і «Вдома» — однозначно найкраща з них. Це веселий і кайфовий матеріал із певними відсилками до попкультури, де музикантам по приколу просто «дуркувати» та насолоджуватися драйвом. І які ж тут соковиті аранжування: ближче до фіналу трек все більше розганяється і видає порцію справді смачних соляків.  Це крута робота від колективу, який має всі шанси стати новим блиском української рок-музики, якщо вчасно скористається своїм потенціалом і не проґавить момент.

ваня jbl - Наодинці

Indie rock

Запам'ятовуваний своїм саксофоном індірок, який ще цікаво переходить у ґранж. Духовна соло партія тут неначе ідентична заміна гітарному, що створює приємний дисонанс.

Дмитро Лесик

Anna Petrash, Shmiska — Ввечері

Indie Rock

Сингл «Ввечері» став одним із найяскравіших кросоверів року, в якому вдалося витримати ідеальний баланс між двома музичними особистостями. Анна Петраш з її мелодійністю та Shmiska, яка привносить у трек альтернативну інді-рокову енергію, створили синергію, що звучить напрочуд органічно. Композиція майстерно вибудована на контрастах: камерний вступ плавно занурює в атмосферу, щоб згодом набрати обертів і вибухнути запальним драйвом. Це одна з найкращих колаборацій сезону, де поп-чуттєвість і роковий характер не конфліктують, а доповнюють одне одного, створюючи справжній хіт для сучасного вечірнього міста.

Дмитро Лесик

Джозерс – Той що біжить по лезу ІІ

Avant Rock/ Alternative Rock

Кращий якщо не один із найкращих реворків року. Проєкт «Джозерс» вирішив все-таки переробити усю трилогію «Про любов та смерть», тим самим надавши нового та свіжішого диханню збірці. «Той що біжить по лезу ІІ», мабуть, найскладніша робота, як лірично так інструментально якщо розглядати увесь реліз потреково. І враховуючи те, що у реворкнутій версій зовсім інакший настрій – сумніви про те чому ця пісня тут у підбірці відпадає.

Дмитро Лесик

pasta fibonacci - Далеко

Indie Rock

Нечасто буває, щоб гурт міг здивувати одразу з дебюту, але pasta fibonacchi це вдалося. І вони повторили успіх вдруге, випустивши сингл «В іншому житті».

Цей колектив, який зародився у столичній Rock School, — справжній ковток свіжого повітря на інді-сцені. Їм не потрібно вдавати або «грати» емоцію: вони абсолютно справжні, навіть дещо наївні, і від того захоплюють.

Хоча інструментальна частина може здаватися простою, це з лишком компенсує їхня щирість, що є головною перевагою цього першого матеріалу. Якщо pasta fibonacchi продовжать, їх чекає яскраве майбутнє.

Zlypni - Літо

Indie Rock

Меланхолійна журба за літом посеред холодів буде актуальною завжди. Гурт Zlypni зумів влучно передати цей пригнічений, дещо депресивний стан, знайомий кожному, хто хоча б раз гостро мріяв про тепло. Останнім часом проєкт помітно виріс музично. Кожна їхня нова робота демонструє позитивні зміни у творчості та приємно дивує. «Літо» — це пісня про брак внутрішнього тепла та підтримки від близьких, яких нам часто не вистачає, але які ми так відчайдушно шукаємо.

Blooms Corda - Старання не втратити розум

Singer-Songwriter/ Indie folk

Данило Галико вкотре підтверджує свій статус одного з найцікавіших сонграйтерів країни, випускаючи матеріал, повз який неможливо пройти. «Старання не втратити розум» — справжня фолькова сповідь людини, яка пережила достатньо, щоб говорити про складні речі без пафосу. У цьому треку фірмовий інді-фольк Данила набуває особливої інтимності, перетворюючись на маніфест внутрішнього спротиву. Це музична рефлексія на стан постійного тиску зовнішнього світу, де кожна секунда — це зусилля зберегти власну цілісність. Blooms Corda вдалося зафіксувати момент боротьби з «антипопайкою», коли хватка реальності стає дедалі міцнішою, але музика дає необхідну силу, щоб не зламатися.

Дмитро Лесик

LATEXFAUNA – Persha Rika

Indie Pop/ Dream Pop

Пісні-спогади про рідні місця або чіпляють за душу, або ні. У випадку з LATEXFAUNA цю тему ще підкріплює вже упізнаване чілове звучання. Враховуючи те, що це перга пісня (якщо не рахувати ностальгійний Makoterchyk) про по справді щире та інтимне відчуття – цій пісні стати хітом, адже це почуття тут присутнє і не фальшивить. Та і як тут не згадати повноцінне роуд-муві локаціями із пісні із Зезлюнім у головній ролі?

Дмитро Лесик

HLIBOROB - Королева півночі

Blues punk

Гурт HLIBOROB хоч цьогоріч випустили і вдвічі менше релізів за цей рік, але змогли вразити цікавим синглом із сексуальною саксофонною партією. Андрію Бармалію та Schmalgauzen слід очікувати появу серйозних конкурентів.

Дмитро Лесик

19.99 - Річ у тім

Alternative Rock/ Emo Rock

На перший погляд, це начебто звичний альтернативний рок, який не містить у собі якихось чіпких хуків. Але щойно вслухаєшся в трек, одразу розумієш: 19.99 — далеко не простий гурт.

За цією звичністю ховається глибоке розуміння музичної теорії та скрупульозно написані аранжування. Це інтровертна пісня про любов і розчарування, яка залишає простір для ширшої уяви, зокрема позад звуку.

Так, тут немає гачків, що чіплятимуть із перших секунд, але музично це дуже нетривіальна робота. У ній відчувається і любов до джазу, і вплив артроку, і всякого іншого не мейнстримного.

Smile, Chaos, Sasha Proletarskyi — Вибір

Screamo/ Post Hardcore

Емоційний крик душі на межі зриву, який несподівано переходить у стан благоговіння та спокою. Це другий реліз закарпатського проєкту Smile, Chaos, де до створення доєднався Саша Пролетарський, зачитавши власну поезію. Після таких робіт хочеться просто послухати тишу й замислитися над багатьма речами у власному житті. Хочеться побажати Smile, Chaos не зникати надовго — ваша музика надто цінна, щоб загубитися в пам’яті.

sportcafe — індивід 

Noise Rock/ Post Punk

sportcafe цього року так і не випустили обіцяний альбом, але натомість видали кілька крутезних синглів. Один з них — «Індивід». Це довбаний нойзрок із критикою одноманітного споживацького життя і поїдання тупого інтернет-фастфуду. Трек працює як глузування над пересічним обивателем, але водночас це заклик до небайдужості: не витрачайте час на марні дії. З інших не менш крутих релізів – сингли earl grey, дивний і ляля.

Morwan – Без обличчя

Post Punk

Це перша пісня, яка познайомила із колективом Morwan. І буває так, що перше знайомство запам'ятовуєш назавжди. Так і склалося із синглом «Без обличчя»: тягучий попайний постпанк, який пронизує наскрізь своєю первісною енергією. Трек звучить настільки драйвово та безкомпромісно, що попри похмуру естетику жанру, під нього виникає непереборне бажання йти в мошпіт, повторюючи божевільну атмосферу відеокліпу.

Дмитро Лесик

Old Cat’s Drama – SIAYVO

Gothic Rock

Цей готичний рок-гімн заворожує своєю темною і водночас естетичною похмурістю. «SIAYVO» — ідеальний супровід для нічних прогулянок під світлом одиноких ліхтарів, коли в кожному підсвіченому вікні вгадується своя історія. Контрастний настрій пісні формує моторошну атмосферу, що миттєво занурює слухача в середину справжнього постпанкового трилера.

Окремо варто відзначити кінематографічне аранжування, витримане в стилі класичних фільмів жахів. Крижані синтезатори та шумні гітари, що несуться по колу, створюють відчуття шаленого віражу. Це нетривіальна та оригінальна робота, де гурт дотримується власного творчого бачення, даруючи нам один із наймістичніших релізів сезону.

анастимоза — За ніс водять

Indie Pop, Gothic Rock

анастимоза цьогоріч попри дуже сильну віддачу від виходу гри Сталкер 2 працювала дещо скромно: один сингл, фіт із provulok та альбом «Відносність, який було взято із нетрів SoundCloud та надано більш свіжого вокалу та зведення. А втім навіть попри це складно не відзначити сингл «За ніс водять», який як ніякий інший не передає готичну атмосферику та рефлексійну лірику дебютного релізу.

Дмитро Лесик

пропаща сила – падаєш

Indie Rock

Гурт пропаща сила цьогоріч гучно заявив про себе дебютним альбомом «показники особистісного зросту», ставши одним із найцікавіших відкриттів нової інді-хвилі. Після вірусного успіху треку «сирець», який прикував до них увагу тисяч слухачів, головним викликом для хлопців було довести, що вони не «one-song band».

Сингл «падаєш» впорався з цим завданням на відмінно: це драйвовий і щільний інді-рок, що зберігає їхню фірмову щирість та легку меланхолію. Хоч новинка поки не перебила славнозвісний хіт про київський район, вона впевнено рухається до цього, закріплюючи за гуртом статус команди, яка вміє створювати чіпку та емоційно зрозумілу музику, що резонує з молоддю.

Дмитро Лесик

The Soul Delusion – обережно! розбите!

Funk Rock

Вайбовий фанк від одних із найцікавіших постачальників жанру на українській сцені. The Soul Delusion завжди гарантують піднесений настрій, незалежно від сезону — чи то зима, чи літо.

«Обережно! розбите» — це чиста енергія та жвавий фанк.Чудово підходить як для звичного фонового прослуховування, так і музика для підняття настро. Трек приємно дивує довжелезним, соковитим соло. Прикольна, і справді якісна робота.

Munefate - Вогонь

Indie Pop/ Indie Rock

Сприймати проєкт Munefate найкраще саме через призму їхнього альбому, де трек «Вогонь» виділяється як одна з найсильніших робіт. Це трип-хоп із класною кінематографічною атмосферою, що поєднує в собі легкі вайби попмузики 90-х із сучасним звучанням. Голос Марії Первоцвіт — це окрема насолода, яка додає композиції особливої  магічної глибини.Хто ще не слухав Munefate – обов’язково це виправте, а «Вогонь» ідеально демонструє потенціал проєкту.  Колись влітку цей сингл остаточно переконав мене стежити за творчістю Марії.

Re-Read — Моя квітнева розгубленість

Midwest Emo

Київське емо-тріо Re-Read продовжує досліджувати межі щирості, і «Моя квітнева розгубленість» стає ще однією з найпронизливіших точок у їхній дискографії. У цій пісні ідеально збалансований фірмовий мідвест-емо звук за який більшість з вас так любить цих котиків: дрібливі гітари, складна ритмічна сітка та вокал Кейт Мікотової, що звучить максимально вразливо. «Моя квітнева розгубленість» не намагається дати відповіді на питання, які б нас турбували, вона лише фіксує момент слабкості та розгубленості перед своїми емоціями, роблячи це настільки красиво, що в цій музиці хочеться розчинитися.

Гапочка — Час

Indie Rock

Меланхолійне споглядання життєвих труднощів крізь дощове вікно будинку десь далеко в горах чи посеред затишної сільської місцевості. «Гапочка» тонко вловлює дух теперішнього, переосмислюючи минуле крізь призму війни, еміграції та вимушеного дорослішання.

Текст пісні відкривається щемким образом повернення додому — «Я повернусь в теплий твій дім». Крізь усю лірику відчувається відчайдушне прагнення втримати найважливіше, попри невблаганний плин часу: «Знаєш, час так біжить, кожен день, кожна мить, без зупинки на чай». Дуже точне і вчасне нагадування про цінність моменту.

Hyphen Dash — Birds in Church

Jazz Fusion

Працюючи на перетині джаз-ф’южну, електроніки та ламаних ритмів, гурт представив масштабну роботу з 16 композицій, де кожен звук вивірений до дрібниць. Трек «Birds in Church» виділяється як пікова точка їхнього експериментального підходу: тут майстерність виконання зустрічається з кінематографічною атмосферою. Гурт повністю розкриває своє коріння, створюючи складне, багатошарове полотно, де інструменти не просто взаємодіють, а ведуть глибокий діалог. Це музика світового рівня, яка доводить, що сучасний український джаз може бути зухвалим, актуальним і неймовірно цікавим.

Дмитро Лесик

Maryan Karpinskyi Experience – Світло

Jazz Rock

Як басист і композитор Мар’ян Карпінський має рідкісний дар: створювати складний інструментальний джаз зрозумілим і надихаючим з широким простором для власної уяви. Навіть якщо в такій музиці немає слів. Maryan Karpinskyi Experience презентує сучасний джаз із сильним нахилом у ф’южн та інші побічні стилі. 

У композиції «Світло» відчувається добре знайома технічна злагодженість: складні гармонійні переходи та прогресивні ритми не обтяжують слухача, а створюють відчуття польоту. Інтелектуальна музика, яка демонструє високий рівень композиторського мислення, де кожен інструментальний пасаж на своєму місці й працює на загальну драматургію твору.

Мертвий Півень, Юрій Іздрик — Страх

Art Rock/ Alternative Rock

Легенди українського року «Мертвий Півень» не просто повернулися з новим альбомом після багаторічної перерви, а й презентували кілька напрочуд файних синглів. Один із них — «Страх», записаний разом із Юрієм Іздриком.

Це вишуканий артрок для тих, хто любить інтелектуальну музику та цінує внесок «Півнів» в українську культуру. Якщо ви готові прийняти оновлений склад із фронтменом Юрієм Рокецьким, ця пісня знайде відгук у вашому серці. Адже ми любимо цей гурт саме за інтелігентність та образність багатої мови, чи не так? «Страх» — ідеальний варіант, щоб підкупити вас цією естетикою з перших нот.

Monokate — Пахнеш

Dark Pop/ Trip Hop

Кейт Павленко, яку більше знають за гуртом Go_A, у власній творчості досліджує темні сторони та інші грані своєї особистості. Результатом цих пошуків став сингл «Пахнеш» — меланхолійний дарк-поп/трип-хоп про пристрасну залежність і закоханість, яка призводить до помилок. Але це любовна пригода, в яку весело грати; самій Каті дуже личить образ фатальної леді, а в атмосферних трип-хоп композиціях її голос звучить напрочуд сексуально. Згодом вийшов і дуже непоганий мініальбом, який ще більше розширив ці трип-хопові обрії.

паліндром – Бензин

Alternative Rap/ Alternative Rock

Щороку у паліндрома раз а то й декілька разів на рік виходять сингли, яких буде просто вдосталь для неодноразового прослуховування. Так було і з «Літній час», так було і з «Я боюся». Так і склалося і з композицією «Бензин». Достатньо самої цитати паліндрома щоб описати відвертість цього синглу:

Дмитро Лесик

Future Culture — 191999

Hip Hop Alternative Vibe Sound

Якщо потрібно описати цей реліз одним словом, то це слово — стиль. Future Culture створили неймовірно органічну «солянку», де до олдового хіп-хопу домішуються R&B, soul та вайби диско і попмузики 80-х.

Попри такий різношерстий набір компонентів, усе звучить збалансовано та цілісно. І нехай це не рок, але внутрішнього нерву та крутості в цій музиці значно більше, ніж у багатьох гітарних релізах. Це той випадок, коли звук говорить сам за себе.

Maria Lui, Oleksandr Yavdyk, Yevhenii Dubovyk, Ihor Voitsekhivskiy, Stanislav Diachenko — Ще мить

Jazz Rock

Тут неймовірно сильний склад — фактично «dream team» сучасної української джазової сцени. Коли в одному релізі сходяться музиканти такого рівня, як Євген Дубовик (один із найцікавіших піаністів нової хвилі) та Олександр Явдик, очікуєш на бездоганну техніку, але «Ще мить» дає значно більше — вона дає простір і п’ятизіркову роботу.

«Ще мить» —  взірець витонченого, інтелектуального джазу, де майстерність кожного виконавця служить єдиній взаємодії, а не особистому хизуванню. У центрі композиції — філігранна взаємодія фортепіано Євгена Дубовика та ритм-секції Олександра Явдика й Ігоря Войцехівського. Вони створюють м’який, але пружний каркас, на якому тримається вся емоційна структура треку. 

typeled – дім на піску

Indie Rock

typeled — це рідкісний приклад музиканта, який не женеться за мейнстримом. Ба більше: слухачі про нього майже нічого не знають. Пилипу байдужі тренди; у своїх піснях він залишається достатньо щирим, щоб йому хотілося беззастережно вірити.

Трек «дім на піску» торкає насамперед чесністю та глибиною думок, які дивують, зважаючи на юний вік автора. Цього разу до його фірмової образності додалися ще й релігійні відтінки. У Пилипа є особливий талант вибудовувати слова так, що кожен момент хочеться прожити разом із ним.

У важкі хвилини «дім на піску» ставав для мене нагадуванням: наївний оптимізм може бути крихким, але залишатися людиною потрібно за будь-яких обставин. Це музика, яка залишає сам на сам із собою, і це саме те, що в ній цінне.

Disappeared Completely – relatable one?/ my turn

Indie Rock

DC настільки привчили до бездоганної якості своїх релізів, що завжди складно зупинитися на чомусь одному. Я дозволив собі нахабство вибрати два найцікавіші сингли цього періоду.

«relatable one?» Підійде під будь-який настрій, якщо хочеться постраждати, вкотре розчаруватися в усьому й написати емоційний тредс, що все летить до трясця матері.

«my turn» – ідеальний саундтрек до молодіжної драмеді про хорошого хлопця, якого дістало бути для всіх хорошим, і він вирішив зробити різкий поворот у характері та поведінці. 

Музично обидва треки вирізняються традиційно сильним, часом агресивним, часом соковитим продакшеном. Загалом у майстерності пісень DC не виникає сумнівів. Вони, як і будь-який інший земний гурт, мають як сильні, так і прохідні роботи.

доки є чим дихати — храм

Indie Folk

Маю надію, що Макс Чухліб після служби в ЗСУ таки випустить свій найкращий альбом. Єдиний у цьому році, та й загалом, сингл «храм» має для мене важливе значення: я робив на цю пісню детальний відгук і радив її всім знайомим. Вона були моїм осіннім саундтреком і довго не відпускала мене. У нас фактично немає аналогів подібної музики, тому Макс вирізняється не лише щирістю, а й свіжістю. На відміну від дебютного альбому, тут автор значно розширив ритм-секцію, підсиливши її мінімалістичною, проте п’янкою кінематографічною атмосферою, чим дуже приємно здивував.

світанок блакитний, Leleka i Paporot - прогулянка

Dream Pop

Меланхолійний і неймовірно красивий, замріяно закоханий дрім-поп від світанку блакитного та Лелеки і Папороть, які створили в цьому треку бездоганну синергію. Обидва проєкти — це «свіжа кров» української інді-музики, що вже встигла привернути увагу до себе. «Прогулянка» несе в собі найтепліші вайби літа, даруючи відчуття абсолютного затишку, спокою та гармонії із власною душею.

Це музика, яка випромінює любов і умиротворення, здатна зробити слухача трішки щасливішим. Композиція настільки світла і сонячна, що викликає лише щирі позитивні емоції. Якщо й можна говорити про музику, яка робить цей світ кращим, то це саме вона. «Прогулянка» фіксує момент ідеального літнього дня, який хочеться постійно переглядати.

éllia - в голові

Emocore/ Post Hardcore

Другий сингл з новою вокалісткою Олександрою Врубель викликав чимало шуму та неоднозначних реакцій, але з часом трек подобався усе більше.. éllia вперше дозволила собі відкинути стерильність і зазвучати по-справжньому андеграундно. Рішення, за яке гурт критикувала частина спільноти, виявилося їхнім найбільшим плюсом — це свідомий крок до свободи та брудного гранжевого продакшну.

У цій пісні гурт звучить максимально вільно, панково та емоційно щиро. Окремої уваги заслуговує прекрасне гітарне соло Дмитра Козачука — воно стало одним із моїх фаворитів у 2025 році. « в голові» — це ковток свіжого повітря для колективу, який не побоявся змінити курс і додав у свою музику справжньої живої енергії без зайвого лоску.

Leleka i Paporot — Квіти можуть зів’янути

Dream Pop

Ще одна ніжна та інтимна робота від Leleka i Paporot, яка продовжує лінію сучасного українського інді з глибоким фольковим корінням, де ще є елементи дрімпоп. «Квіти можуть зів’янути» — це тендітна матерія про скороминущість моменту та красу, яка зникає. Трек заворожує своєю легкістю та майже невагомим вокалом, який звучить наче неземна краса.

Чомусь ця пісня, передусім, викликала флешбеки з одним романтичним фільмом Бертолуччі. Дрімпоп/інді аранжування дозволяє повністю зануритися в атмосферу та насолодитися чистотою звучання. Лелека і Папороть вкотре доводять, що вміють створювати магію з простих речей, залишаючи після прослуховування відчуття легкої меланхолії та спокою. Дуже гарне відкриття цього року.

Renie Cares, Sucilna_nevdacha.exe — лю біль <3

Alternative Pop

Це одна з найвдаліших колаборацій року в українській музиці. Окремо варто віддати належне Рені Кейрс: вона вдало підбирає голоси для своїх фітів.

Трек «лю біль <3» ідеально передає стан пригніченості та шарпання у невизначеності — той момент, коли межі між тілом і простором розмиваються, як і межа між болем та любов’ю. Хімія між Надею Печуркіною та Ірою Панчук тут просто бездоганна.

Неможливо не захопитися цією роботою: вона насичена влучними вокальними й музичними хуками, майстерно поєднує експериментальну альтернативу з елементами постпанку, дарквейву та постіндустріальної музики.

Never Seen Miami - Сіре нудне зло

Alternative Rock/ Old kind hard rock

Після прямолінійного урбаністичного драм-н-басу в синглі «Самурай», гурт Never Seen Miami здійснює крутий розворот у бік зовсім іншого звуку. «Сіре Нудне Зло» — це нетривіальне переосмислення старого доброго класичного хардроку з домішками гранжу та альтернативи. Трек звучить як влучна соціальна критика, приправлена гострим гумором та їдкими фразами. Це можна трактувати і як боротьбу з власними демонами, і як насмішку над суспільними стереотипам. 

Та відомо одне: бути сірим нудним злом — так нудно і не цікаво. Світ захоплюється поганцями, а ригає від хороших хлопців. І Never Seen Miami  обігрують це неймовірно тонко, насміхаючись над цим популярним трендом. Never Seen Miami стали одним із найцікавіших відкриттів 2025 року — це дебют, який пропонує свіжий погляд на гітарну музику і заслуговує на значно більшу увагу, ніж отримав на релізі.

Ship Her Son, Divuar - Я не маю сил

Gothic Rock

Згідно зі статистикою Spotify, це одна з моїх найулюбленіших пісень року. Цьогоріч Ship Her Son видав чудовий альбом — такий собі «бійцівський клуб для тих, кому за тридцять». Але саме цей весняний сингл беззаперечно викрав моє серце.

Я в повному захваті від усього: від атмосфери й продакшену до самої форми. Це готичний рок, за який жодного разу не було соромно. Особливо вночі, коли повертаєшся додому, а в уяві виникають асоціації з «Твін Піксом», небезпечною дорогою та привидами за кутами.

Але насправді ця пісня для мене про інше — про те, як же я задовбався від усього. Я не маю сил, але я не здамся і продовжу грати в цю гру. Екзистенційний маніфест, загорнутий у бездоганний звук.

Бумбокс — Живий

Alternative Rock

Те, що Бумбокс перестали активно випускати нові пісні й зосередилися на концертній діяльності, аж ніяк не відобразилося на якості синглу «Живий». Ця робота доводить, що гурт все ще тримає високу планку. Бумбокс усе ще може. «Живий» — це досвід війни Андрія Хливнюка та інших військових без штампів та шаблонів. Щира та оголена рефлексія. Слова пісні викликають мурашки по шкірі та не залишають байдужим і зрезонувала не лиш зі мною, а й з багатьма. Бумбокс раз на рік демонструє, що музика на воєнну тематику може бути якісною. Це сильна робота, яка справді потрібна країні.

Обійми Дощу — Не опускати руки

Progressive Rock

Не потрібно шукати далеко, щоб знайти гурт, який надихає найбільше. Весь новий альбом «Обіймів Дощу» — це світлий промінь у важкі часи, а трек «Не опускати руки», мабуть, є найкращою піснею, що надихає за останні років п’ять.

Головна мета цієї музики — підтримка. Через втішний і розкішний саунд, через добре підібрані слова,  гурт допомагає не зламатися, а продовжувати жити всупереч будь-яким обставинам. З такими піснями не страшні ані тривалі відключення світла, ані нові випробування. Коли звучить така музика — нічого не страшно.

Vøvk — Leleka 

Progressive Rock

Сумнівів щодо того, яку пісню назвати №1 за версією редакції The Rock Spectrum, не було: наші думки зійшлися на Бумбокс, Обіймах Дощу та скромних прогресив-рокерах Vøvk. Цей рік для гурту став надзвичайно плідним: гучна колаборація з Йоганесом Петерсоном, успішний тур та альбом, який безумовно перевершив усі очікування. Vøvk видали свій найкращий матеріал за весь час, який наповнили справжніми хітами.

«Leleka» звучить так пронизливо, красиво та мелодійно. Це ніби туга за дитинством, закарбована у простих образах лелеки та спогадів, але водночас — це намагання зберегти пам’ять і частку нашої історії. Vøvk разом з іншими талановитими гуртами змогли зробити цей рік по-своєму хорошим, створивши моменти, що назавжди стануть частиною наших спогадів.