Коли виникає думка про придбання книги — ми біжимо до книгарні й уже через декілька митей міцно тримаємо примірник у руках. Але ми не часто роздумуємо про те, скільки роботи й часу було закладено задля того, аби ми отримали нашу бажанку.
Видання книги — складний тернистий процес, але те, що робиться місяцями, змогли зробити за один день.
�
Про найшвидше створення книги в Україні дізнавалася журналістка Софія Нечитайло.
У квітні 2024 року в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка встановили рекорд України з найшвидшого створення книги.
Вражає те, що студенти Навчально-наукового інституту журналістики спільно з викладацьким складом написали, відредагували, зверстали, підготували оригінал-макет та видали друком книгу за 8 годин 39 хвилин.
До книги під назвою «День після війни» увійшли понад 100 есеїв студентів про події повномасштабного вторгнення, які були написані в авдиторії в присутності експертів із фіксування рекорду.
Перед початком встановлення рекорду Юрій Бондар, директор Навчально-наукового інституту журналістики, ділився метою проєкту:
«Ми хочемо, щоби мрія всіх українців про перемогу постала на сторінках цього видання та в реальному житті. Ми будемо прагнути уявити, яким для кожного з нас буде день, коли закінчиться війна й розпочнеться доба відродження України — час нових можливостей для її розвитку».
�
Планувалося створити книжку за 12 годин, однак амбіції студентів і викладачів допомогли їм встановили рекорд значно швидше. Наклад книги складав 300 примірників і був представлений на цьогорічному фестивалі «Книжкова країна» на ВДНГ.
Аби досягти такого успіху, учасникам довелося зіштовхнутись із сьогоденними труднощами. Команда редакторів та верстальників продовжувала працювати попри тривоги в бомбосховищі. Але й ці перешкоди не змогли стати на заваді.
Студенти Інституту журналістики розповіли журналістці медіа «Bestseller» про участь у проєкті:
«Процес був доволі різносторонній; багато студентів з інституту брали участь у цьому проєкті. Саме верстальники були зайняті підлаштуванням тексту до видання. Ми створили доволі універсальний макет, який використовували для всіх матеріалів: він давав можливість доволі швидко розподіляти текст по сторінці. Матеріали ми отримували через ґуґл-диск від літературних редакторів; наші процеси були доволі пов’язані: ми перебували в сусідніх аудиторіях для швидшої комунікації.
Якщо зачепити тему якихось проблемних ситуацій чи форс-мажорів, ми, звичайно, мали певні питання, наприклад, ми могли отримати один і той самий матеріал 4 рази поспіль, але це не впливало негативно, лише було певною кумедною ситуацією.
Особисто мої враження від проєкту були доволі позитивні, бо під час навчання не часто виникає можливість попрацювати над реальним продуктом, це наче протестувати якусь роботу за 1 день», — Віталій Даниленко, студент 4 курсу ОП Видавнича діяльність і медіаредагування», долучився в ролі верстальника.
«Це була подія, яка розворушила весь інститут. Хтось брав участь у написанні творів для книжки, а хтось безпосередньо займався її створенням. Особисто я займалася редагуванням та коректурою і часом підглядала за процесом верстки.
Насправді я переживала, як це працюватиме наживо, бо ми ніби проговорили все напередодні, але велика кількість творів… Як поділили все, щоб встигнути й не заплутатись? Але, на диво, ми працювали як злагоджена команда. У нас був ґуґл-диск із папочками в алфавітному порядку, де кожен із нас обирав собі твір за прізвищем автора», — Квіта Алейнікова, випускниця ОП «Видавнича діяльність і медіаредагування» Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, долучилася в ролі редакторки.
�Звісно, були моменти, коли дехто редагував уже відредагований твір, але це дрібниці. Найголовніше, що ми все встигли зробити вчасно й надіслати готовий макет на верстку тоді, коли це було потрібно.
Якщо цікаво, то ми працювали з верстальниками паралельно: вони розробили макет і тільки й чекали, коли редактори надсилатимуть їм вичитані твори. Звісно, після завершення верстки книжку видрукували, і ми (редактори/коректори) перевірили верстку (перевірка перенесень, абзаців і т.д.).
Після затвердження було кілька стресових хвилин очікування, коли макет надсилався друкарні, але потім… потім були стримані обійми та подяка одне одному за те, що ми нині гарно попрацювали. Це був цікавий досвід. І він навіки залишиться в моїй памʼяті як один із найкращих моментів роботи в моєму інституті», — Квіта Алейнікова.
Маєш цікавий матеріал про сучасну українську літературу та хочеш, аби його опублікували? Надсилай на пошту [email protected].
Популяризуймо сучукрліт разом!
Авторка матеріалу: Софія Нечитайло
Коректорки: Ангеліна Іванченко та Анна Ковбасенко
Дизайнерка: Анна Зирянова
