На тому тижні я спробувала читати книжку на день і записувати це на відео. Ну майже так і вийшло, але п'яту я не дочитала і третій день поспіль не хочу брати книжки в руки. Схоже я сама ж загнала себе в нечитун.
Що я можу сказати після цього експерименту?
1) Не варто заводити себе в рамки. Мені здається, що якби не експеримент, то я би прочитала ці книги не за п'ять днів, а за вісім. Чи це робить читання менш привабливим для мене? Та ні. А ось наявність "норми" інколи відбивала бажання брати до рук книгу.
2) Я почала задаватися питанням "а чи подобаються мені книжки".
Це питання доволі філософське і я точно не знайду конкретну відповідь на нього. Але воно актуальне для мене, бо я звикла читати книжки, це моє хобі все моє життя, але чи подобається мені чи я читаю, бо звикла?
3) Я дочитала чи прочитала декілька книг, котрі чекали на мене певний час. Чи обов'язково для цього було ставити для себе умови? Ні. Чи це було стимулом? Так.
4) Я почала ще більше зневажати людей, котрі роблять читання чимось елітарним. Для мене читання книжок щось звичне, як любов до смачної їжі. Тому мене може дивувати нелюбов людини до книжок. А з іншого боку існує стільки варіантів споживання інформації і тих же книжок, що відсутність 50+ прочитаних видань за рік не означає, що людина не ерудована.
5)Мені треба час для перетравлювання книги. Десь це день, десь це тиждень. А ось читання книги за день забирає в тебе можливість подумати над текстом, можливо взяти іншу книжку, щоб відійти від тексту і трохи забути його.
Можливо я колись повторю подібний експеримент, але точно не буду читати 24 години поспіль. Нам воно не нада
