Так буває, що те чого чекаєш, бажаєш не дає тобі тих відчуттів, емоцій на які очікуєш. Так і з книжкою про наче “теплі історії до кави”. Можливо якби прочитано було тоді, на хвилі появи та піару, можно було б пірнути у вирій загальних масових емоцій, та відхопити собі частку. А тепер, це нагадує відчуття, коли тобі описують неперевершений смак, чи можливо звук. А твої рецептори чисті, твої мембрани в спокої. Уявити - не пережити.
Щось було милим, щось торкалось серця наче хутром пройшовши повз, тваринка. Приємно та не довго. А щось дратувало. Можливо навіть своєю реалістичністю. Адже ти розумієш ситуацію, але ти пережив її по іншому. Доречі з театром так само. Стало важко дивитись певні вистави. Коли для тебе, це вже не постановка, а особистий спогад.
І знов але. Це лише мій погляд, в саме той відрізок часу, і віддаючи цю книгу другу почитати, через призму свого “невдоволення”, назад були отримані приємні емоції чужого захвату і радості.
