Бʼються о берег хвилі прибою
Вітер бушує, пронизує кості
Біля води наодинці з собою
Спостерігаю збентежений простір
Річка бушує, здіймається буря
Хвилі несуться одна за одною
Я набираю у груди повітря
Раптом накрило всього з головою
Води несуться, неспинний потік
Холодно, страшно, подих спирає
Берег раптово із обрію зник
Річка тим часом мене пожирає
Води несуться, несуть мене з ними
Тіло моє на хвилях хитає
Долю приймаю, і разом із тим
Дихаю рівно і буря стихає
Моє знайомство зі всесвітом Зоряних війн відбулося в районі виходу Епізоду I, коли мені мало виповнитись 5 чи 6 років. Памʼятаю як зараз — я сидів грався з іграшками, гості потроху прибували до квартири, і коли прибув мій хрещений — він подарував мені VHS-касету з красивою обклад
Запрошую вас прочитати мою збірочку двомісячної давнини.
Історія одного занадто романтизованого побачення, на ділі ж, все було простіше.
У цьому оповіданні героїня згадує про свій зв'язок з Денисом, простим хлопцем, якого вона неочікувано полюбила. Через спогади про їхні моменти разом, вона відчуває сум і гнів, розмірковуючи про думки оточуючих, які зневажливо ставляться до її почуттів.
Запрошую вас прочитати мою збірочку двомісячної давнини.
Історія одного занадто романтизованого побачення, на ділі ж, все було простіше.
У цьому оповіданні героїня згадує про свій зв'язок з Денисом, простим хлопцем, якого вона неочікувано полюбила. Через спогади про їхні моменти разом, вона відчуває сум і гнів, розмірковуючи про думки оточуючих, які зневажливо ставляться до її почуттів.
