Якщо ти володар себе,
то ти володарієш життям і не тільки своїм.
Стук… стук… стук…
Б'є серце в грудях,
по венах кров тече —
ти живеш заради життя…
Світло б'є в очі, та кожним кроком відчуваєш старий паркет,
від постійного руху не вистачає кисню…
Та вмить темрява охопила тебе.
І ось очі вдивляються в свої ж рядки.
Ти згадуєш усе, що дала тобі сцена —
ні популярності, ні грошей,
а розуміння своїх ідей.
Та згасла сцена, як колір в очах,
й шукаєш бодай щось, що зосталось,
бо сцена — це ти, бо без неї — тиша в голові.
Та хоч згасло світло, як і танок,
та ти інший вже, і нема вороття,
бо закрились ворота невпевненого «Я».
Ось тепер ти — сам собі сцена…
І тепер танцюєш під дощем,
і під сонцем,
вдень і вночі,
мрієш, щоб знайшов поклик душі.
І танцюй так далі, і танцюй так гарно,
бо все це — не марно!
Всім привіт!
Щось давненько я нічого не викладав, но тепер я знову повернувся і далі буду намагатись продовжувати свої публікації. Я навіть вже встиг заскучати за вами.
Добре наче все сказав що хотів. Тоді до зустрічі!
