Вступ
Моє знайомство зі всесвітом Зоряних війн відбулося в районі виходу Епізоду I, коли мені мало виповнитись 5 чи 6 років. Памʼятаю як зараз — я сидів грався з іграшками, гості потроху прибували до квартири, і коли прибув мій хрещений — він подарував мені VHS-касету з красивою обкладинкою, на якій був намальований страшний червоний чувак, жінка з дивним макіяжем та головним убором, якісь інші люди та нелюди, та хлопчик в поношеному одязі в центрі всієї композиції. На звороті чохла від касети був інтригуючий опис, про те що це історія як маленький хлопчик на імʼя Анакін почав свій шлях до становлення Темним Лордом. Я уявлення не мав що вони мали на увазі, але слова про Темного Лорда, якийсь Орден лицарів-джедаїв та космічні пригоди мене заінтригували. Лицарів та космічні пригоди я вже любив. Тож невдовзі, відсидівши мінімально ввічливу кількість часу з усіма родичами за столом, я побіг вмикати відеомагнітофон та дивитись цю нову цікаву пригоду.
Фільм справив на мене неабияке враження. Після дня народження я задивлявся його до дірок, в певний момент мама навіть почала просити вмикати щось інше, бо їй резонно вже набридло дивитись по пʼятому колу одне й те саме. На моє щастя, десь в той же час телеканал 1+1 вирішив влаштувати марафон Зоряних Війн, вірогідно на фоні гайпу Епізоду I, і так я дізнався що у цієї історії раптово є продовження, і в мене буде можливість його подивитись.
Тут не обійшлося без своїх труднощів. Фільми показували після «дитячого часу», а дозволити мені лягти спати на пару годин пізніше тоді навіть не розглядалось. На допомогу прийшли сучасні технології — відеомагнітофон мав функціонал захоплення відео і запису його на VHS-касети, тож мама пообіцяла записати всі епізоди і вранці я подивився би фільм не жертвуючи дорогоцінними годинами сну.
І тут мене чекав сюрприз. Всі епізоди я подивився с захопленням, але я не міг не помітити різку зміну в сюжеті та складі персонажів. Змінилась також і естетика та якість ефектів, але на той час я не звернув на це уваги. Фантазія сама домалювала нестачу компʼютерної графіки, та згладила примітивну лялькову анімацію в певних місцях. Я зрозумів що Дарт Вейдер — це той самий Темний Лорд з опису першого епізоду, але не зміг провести паралель між прізвищем Енакіна та Люка. На мій захист — їх майже не називають по прізвищу! Звісно я пропустив це. Але це дозволило мені в повній мірі насолодитись знаменитою сценою «Люк — я твій батько» (яка насправді навіть не так звучить). Що я не зрозумів — що раптом трапилось між вступом Енакіна до Ордену джедаїв і його появою як Темного Лорда. Другий і третій епізод на той момент ще не вийшли.
На цьому я закінчу історію мого знайомства з франшизою. Другий та третій епізоди я подивився значно пізніше, я сподобались вони мені значно менше за переглянуті раніше, але навіть без них я закохався в франшизу і довгий час це був мій найулюбленіший всесвіт для дитячих ігор. Ми грали як джедаї, як штурмовики, але найприкольнішим чомусь було грати за R2-D2 — у сріблясто-блакитного астромеха був особливий шарм, що змушував дітей в моєму дворі пересуватись навприсядки і видавати дивні звуки. Пізніше я відкрив чудові відеоігри у всесвіті Зоряних Війн, друкував схеми кораблів, та навіть приймав участь у форумних рольових іграх на тему. Я дивився і інші космічні пригоди на той час — по телебаченню показували Зоряний Шлях, Зоряний крейсер «Галактика» та інші, але жоден фантастичний всесвіт не захопив мене так, як це зробив всесвіт створений Джорджем Лукасом. І тут постає головне питання — чим саме Зоряні Війни виділялись на фоні конкурентів, що так захопили увагу мою та мільйонів інших дітей та дорослих по всьому світу?
Фентезі в космосі
Почати я хочу с тези що фентезі більш популярне ніж наукова фантастика у пересічного споживача. Я не хочу ускладнювати цю статтю числами та дослідженнями кіно- та телепроектів останніх років, але мені здається ніхто не буде заперечувати що кількість фентезі проектів, і особливо — високобюджетних проектів в кіно, на телебаченні та в анімації суттєво перебільшує кількість проектів-НФ. Тож не дивно що Зоряні Війни, будучи класичною фентезі-пригодою мають більшу фанбазу виграють у таких НФ-проектів як Зоряний Шлях.
Але зачекайте, як історія з космічними кораблями, бластерами та таким науковим поняттям як гіперпростір може бути фентезі? Хіба це не основні ознаки наукової фантастики?
Якщо коротко — то ні. Грань між фентезі та науковою-фантастикою неймовірно тонка, і я б з радістю написав окрему статтю з моїми роздумами над цією темою, але для простоти обмежимось коротким визначенням. Мені подобається визначення прочитане на сайті Gotham Writers Workshop: «В той час як наукова фантастика спирається і екстраполює те, що ми знаємо про реальність і науку, фентезі вигадує те, чого не існує (і, ймовірно, не може існувати) в нашій реальності»[1]. І якщо ми роздивимось Зоряні Війни скрізь призму такого визначення, ми побачимо неймовірну кількість речей які були вигадані Джорджем Лукасом і вже напевно не можуть існувати в нашому світі: сила, світові шаблі, подорожі скрізь гіперпростір, бластери, репульсори (місцевий антигравітаційний двигун). Можна аргументувати що як мінімум частину з цих речей в теорії могли б винайти в майбутньому, що це розвиток поточних наукових знань, але ніде в фільмах ви не побачити навіть спроби привʼязати це до реальної науки. Ці речі та технології просто існують, ніхто задумується як вони працюють, і не намагається пояснити. Застосуй до них будь який правдоподібний принцип — і історія не зміниться. Заміни їх на чисту магію — історія не зміниться. Викинь космос і перемісти події на одну планету, а замість гіперпростору зроби телепортацію — історія не зміниться. Наукова основа не має жодної цінності ні для світу, ні для розказаної історії. І саме тому Зоряні Війни — це фентезі. А якщо я вас не переконав — сам Джордж Лукас прямо заявив, що «Зоряні Війни насправді не наукова фантастика, це фентезі та космічна опера»[2].
Тож ми виявили що Зоряні Війни це фентезі, а також прийняли тезу що фентезі більш популярно ніж наукова фантастика. Чи пояснює це успіх Зоряних Війн? Хіба що порівняльний із науково-фантастичними франшизами, але не абсолютний успіх і статус однієї з найпопулярніших та найдорожчих медіа-франшиз в історії. То що ж тоді приваблює фанатів?
Далека далека галактика
На початку кожного епізоду нас зустрічають золоті титри на фоні чорного космосу, що дають початкову експозицію перед переглядом. Запитай у пересічного перехожого як вони починаються — і я впевнений що він правильно процитує перше речення, навіть якщо сам ніколи не дивився Зоряні Війни.
Колись давно у далекій-далекій галактиці…
Всесвіт Зоряних Війн — це не майбутнє людської раси на землі. Кожен фільм на початку нагадує нам про це. Це інша галактика, інший час, інші люди, хоч би вони й були схожі на нас. Це не унікальна ідея — багато інших фентезі та НФ світів не мають нічого спільного з нашою Землею. Що ж робить Зоряні Війни унікальним — так це те як Джордж Лукас поставився до створення візуалу свого світу.
Узагальнений фентезі світ майже завжди використовує візуальні образи із історії людства. Від лицарів в камʼяних замках, з феодальною структурою прям із середньовічної Франції чи Англії — до мушкетерів в однострої наполеонівських часів. Де б не відбувались події — майже завжди можна зрозуміти яким саме історичним періодом надихався автор. Те ж стосується і наукової фантастики. Фантастичний елемент там є або розвитком сучасних технологій, або розвитком альтернативних коли мейнстрімні технології стали з якоїсь причини недоступні або заборонені, наприклад — Дюна чи Варгаммер 40000, де через заборону штучного інтелекту довелось розвивати потенціал мозку людей. Як підійшов до створення антуражу свого світу Джордж Лукас? Він у співавторстві з геніальним Ральфом Маккуорі створив його з нуля.
Звісно я спрощую ситуацію. Якщо заглибитись у витоки Зоряних Війн — ми знайдемо і вплив Дюни, і самурайських фільмів Акіри Куросави, і спагетті-вестернів Серджо Леоне. Але давайте придивимось до деталей які роблять цей світ правдоподібним і живим.
Епізод 4 зустрічає нас сценою космічного абордажу — і до самого Татуїну ми не побачимо нічого що виділяло б франшизу від інших космічних опер того часу. На Татуїні ми вперше бачимо сімʼю Ларсів та їх племінника — Люка Скайвокера. Ми бачимо їх побут та повсякденне життя, і ось на цьому моменті ми починаємо справжнє знайомство з далекою галактикою.
Подивимось на ферму Ларсів — по своїй суті це видовбані в скелі штучні печери, в яких ми бачимо безліч механічних елементів невідомого нам призначення. Робити футуристичне житло в печерах — це доволі старий трюк кінематографістів — просто змоделюйте печеру, накидайте туди футуристичного виду предметів, додайте пару блимаючих вогників — і назвіть це домом позаземної цивілізації. Особливо цим грішить франшиза Зоряний Шлях. Як це виглядає потім на екрані? Дешево і неправдоподібно. Ну справді, які печери у високорозвиненому суспільстві? Чому ж будинок Ларсів виглядає органічно та правдоподібно? Тому що все виглядає обжитим — стіни згладжені, двері органічно інтегровані в скелю, проводи, лампи, потертості, розкидані інструменти та запасні частини. Ти віриш що в цьому приміщенні справді мешкають люди. І ця обжитість, на мою думку — є однією з ключових факторів дизайну локацій в Зоряних Війнах. Житло на Татуїні, льодяні печери Хоту, древні храми Явіну 4, кокпіт X-крила чи салон Тисячолітнього сокола — всі ці локації несуть відбиток людської (чи чужинської) руки. Лукас не соромиться додавати сліди зносу: різноманітні потертості, іржавості чи підпалини; не скупиться на деталі — ліхтарики, кнопки і тумблери — техніка виглядає достатньо складно, і навіть житлові приміщення завжди мають декілька технологічних пристосувань.
Але ви ніде не побачите приладів які очікуєте побачити на земній техніці — незалежно 1970-х років чи 2020-х. Жоден прилад, від найпростішого терміналу до містка Зоряного Руйнівника, не містить ні знайомих аналогових шкал зі стрілочками, ні ЖК-екранів зі звичними нам цифрами та літерами, ні ламп, ні QWERTY-клавіатур. Вся індикація або робиться абстрактними різнокольоровими ліхтариками, або — пласкими, часто монохромними екранами де ми ніколи не побачимо натяків на знайомі операційні системи чи програми — ми будемо бачити незнайомі літери та контурні креслення. Це виглядає достатньо незнайомо що б ми не мали жодних асоціацій з земними технологіями, але достатньо інтуїтивно щоб ми розуміли що роблять герої без додаткової експозиції. Більше того — заданий в перших епізодах стиль буде дотриманий і в подальших фільмах та адаптаціях, де б і коли вони не відбувались. Звісно будуть і зміни, і дії що відбуваються за пару тисяч років до оригінальної трилогії будуть мати інші дизайни. Але ви ніколи не переплутаєте кадр інтерʼєру космічного корабля із Зоряних Війн з іншою франшизою — нічого знайомого, багато геометричних форм та лампочок, відчуття обжитості і низька якість зображень.
Низька якість зображень в технологіях відображення — це ще один, на мою думку, геніальний хід Джорджа Лукаса. Згадаємо сцену з Епізоду 4 де Люк ремонтує щойно придбаного R2-D2 — той показуємо йому голограму принцеси Леї Органи. Голограма виглядає футуристично, але недоліком є монохромні кольори і здригування зображення. І як ми побачимо в майбутньому — такі монохромні голограми будуть ледь не основним засобом відтворення зображень у галактиці. Хочете кольорів? Користуйтесь традиційними пласкими екранами (які ми майже не бачимо на екрані, вибачте за каламбур). Обʼємне зображення? Переважно два кольори і періодичні глітчі. Чи має це сенс для будь якої космічної опери про майбутнє землі? Жодного. Нам давно відома технологія створення кольорових зображень, і якщо в майбутньому нам знадобиться технологія для відеодзвінків — скоріше за все ми оберемо пласке, але кольорове зображення, яке ще й простіше закодувати. Те що у Зоряних війнах всі користуються гіршою в цьому плані технологією голограм, за наявності інших технологій що в рази перевищують сучасний технологічний розвиток Землі, вказує на альтернативне історію розвитку технологій. І хоч кольорові екрани існують в далекій галактиці, всі звикли до старих добрих голограм які, вочевидь, знаходяться поруч з людьми набагато довше. Ще один штришок до оригінальності всесвіту.
Відсутність привʼязки до розвитку технологій в реальному світі створила унікальний образ який не старіє, що додає цілісності та правдоподібності всесвіту. Цим не можуть похвалитися інші франшизи на кшталт Стар Треку, де два твори в одному часовому проміжку можуть мати різний вигляд (як приклад — Оригінальний Серіал та Дивні нові світи) через те що автори занадто покладались на естетику продиктовану реальними технологіями на момент зйомок. Дивитесь ви Оригінальну трилогію, чи нові серіали від Дісней — ви бачите точнісінько такі самі пульти, дисплеї, голограми та зброю. Ви бачите послідовний в своєму візуальному дизайні світ, що впливає на такий фактор як знайомство зі старими частинами франшизи. Якщо новий фанат який бачив Зоряні Війни лише епохи Діснею захоче подивитись Оригінальну Трилогію — його не відлякають декорації, а більшість спеціальних ефектів були виправлені в численних ремастерах. Це неймовірно важливий фактор для впізнаваності бренду — нові фанати цікавляться старими творами, в той час як старі не відчувають що їх улюблена франшиза попливла не туди в плані візуального дизайну. Знову хочу кивнути на Стар Трек — нового фаната дуже важко зацікавити в перегляді Наступного покоління, не кажучи вже і про Оригінальний серіал — це були шоу свого часу і, на жаль, це сильно відчувається в їх візуальному дизайні.
Підведемо підсумки
По-перше — це харизматичні актори, цікавий персонажі та сюжет. Але це настільки очевидно, що я навіть не бачив зупинятись на цьому в основному розборі. Одні лиш актори та сценарій можуть гарантувати певний касовий успіх, але закласти фундамент найпопулярнішої франшизи на півстоліття вперед? Навряд.
По-друге, Зоряні Війни — це фентезі що мімікрує під наукову фантастику. Це проста історія про добро і зло, з лицарями, принцесами та темними чаклунами, але в свіжих декораціях космічних подорожей з іншопланетянами та розмаїттям пейзажів. Такі історії були популярні тисячі років, і будуть популярні ще тисячі років попереду. І хоч пізніше франшиза вийшла за межі історій протистояння лицарів-джедаїів та чаклунів-ситхів — основна історія досі залишається старим добрим героїчним фентезі.
По-третє, і я вважаю це основним фактором що вплинув на популярність Зоряних Війн — це унікальний візуальний стиль. Всесвіт Зоряних Війн не має відношення до Землі, її майбутнього чи минулого. І цим майстерно скористались Джордж Лукас та Ральф Маккуорі, створюючи візуальний образ не привʼязаний до земних технологій та моди того часу. Це дало франшизі нестаріючий вигляд що позитивно впливає як на збереження популярності серед старих, так і на залучення нових фанів. Те що Дісней для сиквелів побоялись створити нові дизайни і лише трохи освіжили старі чудово демонструє важливість візуального образу який був створений для оригінальної трилогії. Щиро сподіваюсь що в майбутніх проектах ми побачимо більш сміливі візуальні рішення, але зі збереження дизайн-коду закладеного в оригінальній трилогії.
PS:
Вже після того як я завершив написання основного тексту статті, я побачив трейлер «Мінімального екіпажу» (Skeleton Crew). Дісней абсолютно провалили все те про що я писав. Замість унікального всесвіту з неповторним дизайном — ми маємо типову американську сабурбію. Заміни Зоряні Війни в назві на Стар Трек чи Марвел — і нічого не зміниться. Повна відсутність смаку і розуміння що визначає франшизу. Подивимось, як відреагують критики та авдиторія, але я вважаю це масивним кроком для занепаду франшизи. Розмиється ідентичність — Зоряні Війни так само розчиняться серед десятків екранізацій коміксів, клонів «Дивних див» та інших космічних опер.
