Текст написаний людиною, яка 8 років займається настільними іграми у вигляді роботи та хобі. Звичайно, у вас може бути своя думка і вона може не співпадати з авторською. Іноді це просто питання фломастерів.
Я заздалегідь вибачаюсь за русизми або недоречні синоніми, бо тільки почав українізуватись.
Про що піде мова:
Важливо відволікатися та трохи відпочивати. (не ІПСО)
Інформація та рекомендації для людей, які хотіли б розпочати своє «настільне життя».
Як правильно обрати настільну гру, якщо ти не експерт.
Класифікація настільних ігор.
Чому гравець з великим досвідом ніколи не порекомендує «Манчкін» або «Монополію» .
Світ НРІ (Настільних Рольових Ігор).
Важливо відволікатися та трохи відпочивати (не ІПСО)
Я думаю, що у зв’язку з повномасштабною, постійними відключеннями світла та іншими негараздами, деякі з вас познайомилися вже з настільними іграми. Ще ні? То я спробую долучити вас до цього процесу.
Користь настільних ігор важко переоцінити. Це – цікаво, весело і дуже корисно. Нам не потрібна електроенергія для хорошого проводження часу, якщо ми опинилися в компанії друзів або ж у колі сім’ї. Ніщо не зруйнує наші наміри та ми зможемо весело провести час, зблизитися та відпочити.
Інформація та рекомендації для людей, які хотіли б розпочати своє «настільне життя»
Починати грати у настільні ігри ніколи не пізно, навіть, якщо ви про це нічого не знаєте та друзів у цій темі немає. Найчастіша фраза, яку я чую від початківців звучить так:
Я не знаю, де мені пограти, у що мені грати та з ким, але я хотів би.
Де та з ким?
Почнемо з самого простого — антикафе. Я теж колись з них починав, і у мене не було жодного друга, який би грав у настільні ігри.
Антикафе — це заклад, у якому ти сплачуєш за час, що ти в ньому знаходишся. В таких штуках йде сплата за години та проводяться різні акції: «грай увесь день» / «зразу 4-5 годин». В антикафе, як правило, величезний вибір настільних ігор і аніматор, котрий допоможе підібрати вам настільну гру виходячи з розуміння ваших уподобань, знайде компанію або ж сам сяде грати разом з вами. У самому закладі є Wi-Fi, чай-кофе-печиво та різноманітні забавки крім настільних ігор: починаючи з настільного тенісу та закінчуючи різноманітними консолями. Все це входить в оплату.
Тепер пара дуже важливих моментів: якщо ви завалитесь посеред дня в антикафе, скоріше за все, народу не буде, і максимум, з ким ви пограєте — це сам аніматор, тому в таких закладах існують івенти. Серед них можна згадати івенти вихідного дня або вечір настільних ігор по знижкам — ось на них ваше антикафе, якщо не буде запхано повністю, то точно збере достатньо народу для того, щоб був вибір, до кого з декількох компаній доєднатися.
Існує ще декілька підводних каменів, таких як велика ціна або поганий вибір настільних ігор (початківці в цьому випадку менш вибагливі і вам все одно треба спробувати пограти в різні жанри та класику, яка є в
будь-якому антикафе). Я думаю, що нагуглити антикафе не занадто складно в вашому місті, але може статися й так, що цього зробити вам не вдалося або у вашому «пгт» є щось подібне, але у нього немає навіть сайту або сторінки в телеграмі (тут можуть бути аналоги). Тоді буде складніше, бо антикафе — це тільки перший крок, ваша задача там — «увійти в сферу»: завести друзів або знайомих, дізнатися про різноманітні поза клубні івенти та інші заклади, здобути досвід та нарешті — знайти друзів, які мають свою колекцію, та грають разом вдома.
Тепер перейдемо до випадку, коли ви «не знайшли антикафе». Тоді життя буде трохи складніше, тому що треба буде шукати івенти іншим способом — вже існуючі групи настільних гравців, які збираються десь у кафе або у когось вдома. Якщо ми пропустили крок з антикафе, нам требо мінімально багато дізнатися про настільні ігри та пограти хоча б в класику (під «класикою» я буду мати на увазі не класичний жанр настільних ігор [шахоподібні], а стандартні тайтли, які присутні майже в кожному клубі та є достатньо відомими у світі настільних ігор). Давайте зробимо це в онлайні. Тут, тут и тут можна щось спробувати. Але у що слід починати грати? Бо багато хто має друзів та хоче їм запропонувати щось подібне, але сам ніколи з цим не стикався.
Як правильно обрати настільну гру, якщо ти не експерт
Усе складніше, ніж здається на перший погляд. Настільних ігор дуже багато, та всі вони потребують часу, та незрозуміло, чи гарні вони або погані, буде в них вам нудно або весело. Перше питання, яке вам поставлять у магазині або клубі : «Чи ви грали вже у щось і чи сподобалось воно вам?»
Ми ще ні у що не грали
Тоді я дам перелік класики та рекомендацій для початківців (тут добре було б почати з існуючих класифікацій, але це загальна інформація, з котрої не варто починати, вона буде надана пізніше). Ми перейшли на вказаний вище сайт або прийшли в антикафе, з чого ж почати? В антикафе, як я згадував вище, вам підберуть щось класичне, що вам варто було б спробувати, але серед аніматорів чи продавців бувають унікуми, які самі в решті решт грали в 3-4 гри та можуть почати з чогось менш традиційного та більш складного або підібрати погану гру, яка не відповідає вашим побажанням. Не скажу, шо це часте видовище, але це буває, тому доведу до вас свої рекомендації.
Почнемо з самого простого — того, що заходить більшості під любим соусом, — це дуже просто, активно й весело (як правило не завжди заходить менш соціальним людям, які бояться говорити з людьми, але у своїх компаніях і їм може бути весело). Alias — усі чули про Alias та його аналоги (а їх багато): суть гри в тому, що нам потрібно або пояснити загадані слова, або їх показувати, співати, танцювати та й все що завгодно. Про «крокодила» чи «корову» ви точно чули — це те ж саме, в такі ігри можна грати і без коробки, є тільки одне АЛЕ, тут потрібна велика компанія.
Будем розвиватися поступово. Dixit / Dobble / Uno / Jungle Speed / Story Cubes / Імаджінаріум / Exploding Kittens та й інші. Це все у тому самому вигляді, але більш активні розважалки, вузько направлені на уяву або спритність, втім, без коробки в них не пограєш. Це весело і кумедно, і навіть, якщо ваші друзі зовсім горішки, їм це все одно повинно сподобатися і не бути складним в розумінні.
Перейдемо до більш серйозних речей, де друзі-горішки можуть і не впоратись. Цю категорію ми будемо розділяти на декілька частин в різних типах.
Більш стратегічні/економічні речі: CATAN / Carcassonne / Мачі Коро.
Хороші розважальні речі: Jackal / Cartagena / Love Letter / Ticket to Ride.
Соціальні речі (де, як правило, є ролі і треба розмовляти): Saboteur / Spyfall / Kragmortha.
Схожі на шахи речі, де добрячє треба покумекати: IOTA / Quoridor / Quarto.
(Тайтли можуть доповнюватись автором, так як усього не згадаєш, також вам можуть запропонувати аналоги деяких з указаних тайтлів)
(Не бійтеся англійської мови, я звично пишу назви на англійській, але у дуже багатьох тайтлів вже є українська локалізація)
Класифікація настільних ігор
Існує декілька класифікацій для ігор, вони всі між собою перекликаються, а також існую багато гібридів. Я спробую класифікувати більшу частину по різним ознакам.
Класифікація за жанровою належністю
Америтреш (американський стиль) – в таких іграх, як правило, багато різноманітних можливостей та збільшена роль рандому, а на перше місце виходить атмосфера гри (King of Tokyo / Talisman / Zombicide).
Єврогейм, гра європейської школи — ігри, які не передбачають суперечку гравців навпростець, гравці не можуть бути виключені з гри, а роль удачі хоч і присутня, але достатньо мала. Як правило, флафф гри може бути про що завгодно, суті не міняє, ми просто набираємо бали з різними наборами правил. (в майбутньому під словом флафф я буду розуміти красивий опис гри з точки зору атмосфери, яка ніяк не впливає на геймплей) (The Manhattan Project / Agricola).
Патігейм — весела гра з неважкими правилами, розрахована на велику кількість гравців. (Alias).
Філлер — гра з коротким сеансом, дозволяє «вбити» декілька хвилин часу (Love Letter).
Варгейми – різновид стратегічних ігор, вони імітують у вигляді гри військові конфлікти: як реальні, так і вигадані (Warhammer 40,000 / Warhammer Fantasy).
Соціальні ігри – велика група ігор, відмінність якої в наявності великої кількості взаємодії між гравцями. Характерні ігри з ролями. (Dixit / Імаджинаріум / Spyfall)
Абстрактні й ігри на логіку – сюди входять як класичні ігри, типу шахів, так й нові, типу Hive, які хоч і відмінні за механікою гри, але мають спільну концепцію.
Колекційні ігри – ігри, які передбачають збирання колекції, бувають карточні колекції, колекції мініатюр і так далі. (MTG)
Класифікація ігор за взаємодією між гравцями
Одиночна (соло-) гра — одиночна гра проти неї самої.
Кооперативна гра — колективна гра проти неї самої.
Напівкооперативна гра — всі гравці або різні групи гравців разом виконують задачу для групи, але переможець один (іноді виявляється шляхом виконання скритих цілей гравців).
Змагальна гра — щоб виграти, вам треба перемогти усіх інших гравців. Іноді бувають з командними режимами.
Поговоримо про самостійні доповнення і пародії
Нерідко ви можете зустріти пародії на ігри, в котрих існує таж сама ціль, що і в оригінальній грі або дуже схожа механіка. Відрізнятись вона може наявністю інших картинок, тексту карт, деяких пунктів правил.
Тепер поговоримо про те, що для багатьох ігор існує багато доповнень. Деякі з них ідуть в додаток до стандартної коробки і без неї гратися не можуть, як правило, вони просто додають новий контент та/або механіки. Але також існують самостійні доповнення. Їх суть у тому, що ви можете грати в нього не маючи стандартної коробки, частіше за все в них змінений флафф та/або декілька пунктів правил.
Чому гравець з великим досвідом ніколи не порекомендує Манчкін або Монополію?
Прийшов час поговорити про погані приклади настільних ігор.
Один з яскравих представників поганої гри є — Монополія.
Чому ж Монополія — погана гра? Все просто: в ній відсутній геймплей — саме так, гра грає сама в себе і ви не можете ніяк на неї вплинути. Якщо ви сядете грати в монополію не с 10-річною дитиною, то зрозумієте, що торгівлі там немає і потрібні вам поля ніхто не продасть, при влучанні на пусте поле немає ніякого сенсу його не купляти (навіть, якщо вам воно не потрібно, коштує воно копійки, а ворогу віддавати його — погана ідея). Самі ви не вибираєте що купляти, ви ходите «по кістці». Весь процес зводиться до того, що ви обслуговуєте гру, яка грає сама в себе, і вона показує вам в кінці, який номер гравця переміг.
Ми з’ясували, що приклад поганої гри — це та гра, в котрої відсутній геймплей. Ви мені можете суперечити, що існує інтерактивне кіно, в якому немає геймплея, а ваші вибори ні на що не впливають (або впливають мінімально). На що я відповім, що в такому кіно є сюжет, заради чого ви його і дивитесь (граєте). Тому приведу більш успішну в якості геймплея й лора настільну гру (хоча сам її вважаю поганою, так як сам дуже спираюся на геймплейну частину і баланс в іграх).
«Жах Аркгема» буде кращім за «Монополію», тому що іноді у вас є альтернативи вибору (частіше за все у вас немає вибору, так як вам в N разів вигідніше йти закривати портал замість того, щоб іти в магазин. На практиці, можливість адекватного вибору серед рівних альтернатив тут майже відсутня). Крім того, давайте подивимось на роботу художників: це же гра по творчості Говарда Лавкрафта, і якщо б я був прихильником Ктулху, ця гра була б у мене першою в списку. Що більш важливо, їй притаманна реіграбельність, так як боси і персонажі різні, подивитись всі предмети й події ви точно не встигнете, зігравши усього пару партій.
Перейдемо до Манчкіна, оскільки в світі так багато його прихильників.
Почну з неочевидного, Стів Джексон (українського посилання я не знайшов, вибачайте), батько Манчкіна — людина, яка не просто так створила цю гру. Стів — це той самий хлопець, який вигадав популярну рольову систему під назвою GURPS. До сьогодні ця система завоювала немалу популярність, але на той час існувала «тільки одна система, а інші ей заздрили» — усі ви чули про D&D (Dungeons & Dragons). Судячи з усього, ГУРПС вийшов непоганим, але зразу після виходу — він не окупився. Тоді Стів вигадав Манчкін, ця гра стала карикатурною пародією, повністю висміюючою ДнД. Це залишило свій відбиток на ДнД (про це я розповім в своїй іншій статті)(сам автор не прихильник ДнД або ГУРПС-а та з піною у роті готовий аргументовано доводити, чому в наш час є системи, котрі відправлять бабусю ДнД на цвинтар, а нормальних майстрів для цієї гарної системи дуже важко знайти).
Тепер поясню детальніше, чому основна механіка «Манчкіна» має на увазі багато буллінга та висміювання. Навіть анотація на коробці з грою рекомендує грубе змагання між гравцями й готовить к тому, що ви обов’язково повинні підсиджувати й шкодити іншим гравцям. На практиці, правильна гра в «Манчкін» закладається у тихому сидінні за столом (тихіше за інших), уникненні конфліктів і тихенькому фармі — рано чи пізно ви все одно зберете свою комбу на пріста та за один крок візьмете свій 10-ий рівень для виграшу. Так би мовити — типове ФФА. Що саме не так в правилах? Та їх просто немає (не вистачає). Існує куча незрозумілих триггерів на картах, які можна трактувати як хочеш і використовувати в різному порядку, залежному від суб’єктивної думки, більш того, головне правило Манчкіна говорить: «Правий той, хто володіє коробкою».
Існують ігри, в котрих немає балансу зовсім. Я розберу гру «Бенг!»
Сенс гри в тому, що за столом сидять декілька людей, ролі їм роздаються рандомно. При деякій кількості людей деякі ролі не мають ніякого (мізерний) шансу на перемогу. Приведу приклад для розуміння.(приклад для людей, які приблизно пам’ятають правила гри)
Розберемо гру на 5 персон: в грі є шериф (він відомий усім), два бандита, ціль яких вбити шерифа, помічник шерифа, який повинен зробити все, щоб шериф був живий, і ренегат (його ціль залишитися 1 на 1 з шерифом, а потім вбити его). Сенс у тому, що єдина правильна тактика за бандитів — стріляти зразу в шерифа; якщо ви встигли зарашити його, то ви перемогли, інакше він буде мати багато карт захисту — буде саджати вас до в’язниці і так далі. Більш того, складність залежить і від порядку персонажів за столом (бо стріляти я можу тільки по правому й по лівому гравцю поряд) і якщо шериф не поряд з вами, ви до нього не дістанетесь або ж вам знадобляться особливі карти, яких не так багато.
Помічник шерифа слухає усе, що говорить йому шериф и виконує це. А сам шериф за столом робить що заманеться, але правильна тактика — сидіти и наказувати, кому з ким битися, просто дивитися за цим і збирати карти захисту. Навіть якщо вас обманули і ви залишились 1 на 1 з останнім гравцем, скоріш за все ресурсів у вас набагато більше, бо ви їх тільки збирали усю гру.
Тактика гри за ренегата найважча: спочатку ви не повинні бути бандитом, а тому слухайте всі накази шерифа, як і помічник, потім ви обдурюєте шерифа, щоб він не розумів, хто з вас двох помічник, а хто ренегат, і в самому кінці вам треба успішно виграти дуель у помічника й тільки потім вбивати шерифа.
Виходячи з усього сказаного, скажу, що перемогти шерифу зовсім не складно, помічнику — трохи важче, бандитам — дуже важко, ренегату — практично нереально.
Підведем підсумки: погані тайтли — погані через відсутність геймплея, погану систему правил (її відсутність) і явно не збалансованого геймплея. (Нагадаю, що вам ніхто не забороняє грати в ті ігри, які подобаються, і якщо відсутність правил в «Манчкіні» для вас не є проблема, а грати вам весело и кумедно — грайте скільки заманеться)
Світ НРІ (Настільних Рольових Ігор)
Якщо ви хочете створити свого персонажа в якомусь певному світі, або навіть створити сам світ або його частину, мати багату варіативність дій, рахувати усе до клаптика або не рахувати нічого зовсім, вам сюди.
Що ж нам знадобиться для НРІ?
Майстер — людина, що буде вести нам гру й управляти всіма персонажами (окрім вашого) і світом навкруги. Гравці — ви же не один вирішали грати, еге ж? (гравець може бути і один, але тут потрібно бажання й вигадки, це для більш досвідчених у цьому людей, які знають чого хочуть від НРІ). Система — система правил по якій можна грати, вище я згадував ГУРПС і ДнД, але системи бувають різні, наприклад: Fate Core, Savage Worlds, Apocalypse World, Blackbird Pie, World of Darkness (на багатьох з них побудовані деякі комп’ютерні ігри, такі як Bloodlines або Baldurs Gate) і багато-багато інших. Різниця систем у їх фокусі, обираючи гру, ми обираєм потрібну систему під ту, у що конкретно ми будемо грати. Ми будемо кришити монстрів або грати в міські інтриги, колонізувати космос або розслідувати якийсь кримінал на безлюдному острові. Після чого нам знадобляться, сеттінг, мінімальне знання правил — і можна відправлятися в путь.
Де можна прочитати докладніше про НРІ? В моїй наступній статті.
Вдячний вам за те що дочитали до кінця! Я сподіваюсь, що вам було цікаво і мій ентузіазм до написання наступної статті частково перейде і вам. Це нормально, якщо ви десь зі мною не згодні, так як у статті приведені мій досвід і моя думка. Сподіваюсь, що моя стаття комусь допомогла в отриманні інформації.
Хороших вам ігор та приємних гравців!
