Цей альянс зазнав серйозного удару через погрози Трампа.
У липні 2018 року нова блискуча штаб-квартира НАТО в Брюсселі готувалася прийняти перший саміт лідерів. В аркових будівлях, спроєктованих так, щоб нагадувати переплетені пальці, зібралися високопосадовці з усього світу. Але європейці, які влаштовували цю подію, були стривожені. Почесний гість, президент Трамп, протягом кількох місяців ставив під сумнів необхідність членства США в організації, яка виникла з попелу Другої світової війни як бастіон проти агресії Москви. Незабаром він зіпсував святкування.
Під час закритої зустрічі з іншими лідерами президент виголосив емоційну промову, звинувативши інші країни у невиконанні цілі у 2% ВВП на оборону, закликав до покращення відносин із Росією та пригрозив вивести США з НАТО, якщо його вимоги не буде виконано. Згодом Трамп відступив. Уже наступного тижня він зустрівся з Володимиром Путіним на саміті в Гельсінкі й неодноразово виступав на боці російського лідера, який поставив собі за мету підірвати Альянс. Майже через вісім років Путін може досягти свого.
Зараз Трамп вимагає, щоб НАТО допомогло США відкрити Ормузьку протоку — життєво важливий прохід, через який транспортується 20% світової нафти, і який Іран фактично закрив у відповідь на атаки з боку США та Ізраїлю. НАТО відмовилося. І хоча Росія відіграє у цій кризі лише другорядну роль, Москва може стати одним із переможців війни. Протистояння навколо протоки створило несподівану нову напругу у відносинах між Трампом і НАТО, яка, можливо, не зруйнує Альянс повністю, але може суттєво його послабити.
«Я вважаю, що через ситуацію з Іраном він фактично вже зробив НАТО недієздатним», — сказав нам один високопоставлений дипломат ЄС на умовах анонімності, щоб відверто говорити про геополітично чутливі теми.
І зробив похмурий прогноз, що ймовірною відповіддю Трампа стане скорочення чисельності американських військ на континенті.
«Не враховувати можливість виведення його військ — це помилка».
За словами радників Трампа, він сподівався, що атака на Іран піде за сценарієм рейду із затримання Ніколаса Мадуро у Венесуелі: швидкий удар, який усуне чинне керівництво і дасть змогу поставити на чолі уряду більш зручну для США фігуру. Хоча аятола Алі Хаменеї мертвий, а тисячі іранських військових об’єктів знищено, жорсткі керівники режиму в Тегерані залишилися при владі, обстрілюють ракетами сусідів у Перській затоці та блокують доступ до Ормузької протоки — так, як десятиліттями пророкували чиновники Пентагону та військові аналітики. Генерал Ден Кейн, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, попереджав Трампа напередодні вторгнення, але президент проігнорував це попередження, вірячи, що Іран капітулює.
Він помилявся. Іран закрив протоку. За минулий місяць ціни на нафту зросли більш ніж на 40%, а вартість бензину на заправках у США різко підскочила. Будь-яка спроба США відкрити водний шлях буде небезпечною. Хоча іранський флот було розгромлено, він все ще може замінувати води протоки. Пошкодити нафтовий танкер або американський військовий корабель можна одним дроном, катером із вибухівкою або ракетою з корабля чи берега. Якщо американські спецпризначенці висадяться на сушу для забезпечення контролю над протокою, втрати будуть неминучі. Тож Трамп звернувся до інших країн, особливо до європейських союзників, із проханням допомогти зберегти прохід відкритим.
Багато європейських урядів не хочуть втягуватися у військові дії, і вони були роздратовані тим, що адміністрація Трампа не порадилася з ними перед початком війни. До того ж у багатьох залишилося невдоволення через спроби Трампа змусити Данію передати контроль над Гренландією на початку цього року. Це, на думку багатьох чиновників, стало переломним моментом для Альянсу. Неодноразові пропозиції Європи — надати США доступ до баз, корисних копалин тощо — залишилися без відповіді, а коли Трамп приїхав на Всесвітній економічний форум у січні, деякі відкрито замислювалися, чи не вторгнеться американська армія у Гренландію. Зрештою Трамп відступив, принаймні поки що. Але шкоди було завдано.
Протягом останніх днів кілька країн запропонували допомогу: Франція відправила в регіон військові кораблі, а Британія, спочатку відмовившись, дозволила США користуватися її військовими базами. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте, відомий дружніми стосунками з Трампом, пообіцяв, що союзники по Альянсу нададуть допомогу, якщо виникне така потреба. Але ніхто не погодився взяти на себе небезпечну місію супроводу танкерів через протоку. Хоча й сам Трамп не залучив ВМС США до цієї справи, він розкритикував нерішучість Європи, опублікувавши в соцмережах допис, у якому назвав інших членів НАТО «Боягузами» і заявив, що «без США НАТО — паперовий тигр!». В інтерв’ю він припустив, що НАТО чекає «дуже погане» майбутнє, якщо воно не змінить курс. А вже сьогодні вранці Трамп знову звернувся до соцмереж із гнівною заявою, звинувативши НАТО у «повній бездіяльності» й запевнивши, що США «ніколи не забудуть» впертості членів Альянсу.
Чиновники Білого дому і люди з оточення Трампа розповіли нам, що активних обговорень про вихід США з НАТО наразі немає, але підкреслили, що стримана реакція на його вимоги розлютила президента, і йому знадобиться зовсім небагато, щоб спробувати піти на такий крок. Варто зазначити, що це було б непросто: членство США оформлене через договір, і в цій сфері історично ключову роль відіграє Сенат. Однак низка судових рішень за останні 50 років надали виконавчій владі більше повноважень щодо виходу з договорів. Відповідно до статуту НАТО, країна-член може вийти з Альянсу, попередивши про це за рік. Закон про національну оборону 2024 року, підписаний президентом Байденом, забороняє президенту вивести США з НАТО без схвалення двома третинами Сенату або окремого рішення Конгресу. Трамп може стверджувати, що розірвання договору — це виключно виконавча прерогатива, але такий крок спровокував би масштабну судову сутичку — і, ймовірно, конституційну кризу.
Все ж таки минулого тижня Трамп наполягав, що вихід із Альянсу — «це те, над чим варто замислитися». Він додав:
«Мені не потрібен Конгрес для цього рішення».
Навіть якщо він і не спробує вийти, у нього є інші варіанти. Він може урізати фінансування НАТО. Може відмовитися дотримуватися п’ятої статті про колективну оборону, фактично паралізувавши Альянс. Або ж може вивести американські війська з Європи, перекинути їх до Азії чи Близького Сходу або повернути додому, залишивши континент із ослабленою обороною перед російською загрозою.
Справді, Трамп давно погрожує таким кроком. У липні 2020 року, наприкінці першого терміну, Пентагон оголосив про скорочення чисельності військ у Німеччині на третину.
«Німеччина не платить свої рахунки», — сказав тоді Трамп, маючи на увазі зобов’язання союзників НАТО витрачати не менше 2% ВВП на оборону.
Наступного року Палата представників відмовилася профінансувати це скорочення, фактично його заблокувавши. Але Трамп продовжував тиснути на НАТО, вимагаючи припинити «жити за чужий рахунок» і взяти більше відповідальності за безпеку Європи.
Союзники намагалися його заспокоїти. Через кілька місяців після початку другого терміну Трампа вони погодилися на саміті в Гаазі підвищити свої оборонні витрати до 5% ВВП. Однак ця обіцянка, здається, не вплинула на плани Трампа. У жовтні армія США повідомила, що близько 3 000 військовослужбовців 101-ї повітряно-десантної дивізії завершать свою місію в Румунії і повернуться додому «без заміни». Командування армії США у Європі та Африці, що базується в Німеччині, намагалося заспокоїти союзників, запевняючи, що це не є частиною виведення американських військ із Європи. Проте багато чиновників і військових аналітиків розцінили це як початок великого розпаду, якого вони боялися. «З точки зору Москви, цей крок буде вітатися і сприйнятий як ослаблення рішучості США», — написав тоді Алекс Шербан із аналітичного центру Atlantic Council.
Конгрес може протидіяти будь-якому більш масштабному скороченню американських сил у Європі, чисельність яких нині становить близько 85 000. За Законом про національну оборону, підписаним Трампом у грудні, присутність США на континенті має залишатися не меншою за 76 000 військових. Але початок війни з Іраном змушує багатьох європейських лідерів хвилюватися про глибший розкол у НАТО. Навіть президент Фінляндії Александер Стубб, який підтримує дружні стосунки з Трампом через спільну любов до гольфу, визнав, що у західному Альянсі утворилася «тріщина».
«Це реальність, із якою мені доводиться жити», — сказав Стубб The Telegraph.
«І я, звісно, намагаюся врятувати все, що можу».
Прессекретар Білого дому Каролін Левітт у заяві наголосила: «Президент Трамп був дуже відвертим щодо свого невдоволення НАТО».
Росіяни намагаються ще більше поглибити розкол. Вони вже надали Ірану розвіддані для атаки на американські об’єкти в регіоні й не зазнали за це жодного покарання з боку Вашингтона. (Сам Трамп, до речі, й далі стверджує, що президент України Володимир Зеленський більше заважає миру в Європі, ніж Путін.) 11 березня кремлівський посланець Кирило Дмитрієв зустрівся у Флориді з давнім другом Трампа Стівом Віткоффом і його зятем Джаредом Кушнером, які стали головними переговірниками Білого дому з цього конфлікту. До того часу іранці вже майже два тижні блокували Ормузьку протоку. Дмитрієв після зустрічі запропонував рішення у соцмережах:
«Сьогодні багато країн, насамперед США, починають краще розуміти ключову, системну роль російської нафти й газу для стабільності світової економіки, а також неефективність і руйнівний характер санкцій проти Росії».
Наступного дня США погодилися на 30 днів послабити деякі санкції, знявши обмеження на продаж російської нафти, що вже була завантажена на танкери. Нові гроші потечуть у російську військову машину, яка продовжує війну проти України. Оглядачі на російському державному ТБ вітали цей крок як ознаку ослаблення позицій Трампа.
«США зробили поступку», — заявив Кирило Коктиш, професор Московської дипломатичної академії.
За його словами, Москві варто скористатися тим, що партія Трампа досі при владі до проміжних виборів.
«Ми повинні отримати ці поступки зараз і не брати на себе жодних жорстких чи однозначних зобов’язань».
Це була перемога для Путіна. І, можливо, скоро він здобуде ще одну, ще більшу.
Джерело — The Atlantic
