Невелика примітка.Цей текст не намагається претендувати на історичність. Усі факти, наведені нижче можна легко знайти в Інтернеті (на Вікіпедії, наприклад).
Одним із найдревніших винаходів людини крім вогню, одягу чи голок була ще і війна. Звичайно, що і до цього первісні стада архантропів чи палеоантропів за їжу, воду, але це можна вважати необхідною мірою для виживання. Проте із появою саме останнього наявного (поки що) виду – хомо сапіенс, або ж людина розумна, війна, як явище перейшла у свій «золотий час». Вже відомо, що приблизно 3100 року до нашої ери відбувались перші воєнні кампанії фараона Нармера із 0-вої династії, що об’єднав Верхній та Нижній Єгипет. Сильні перемагають слабшого – зовсім, як у тварин.
Але, іноді, слабші збираються гуртом і дають хорошого копняка сильнішому та здобувають свободу. Таким прикладом є перша та друга війни за незалежність міста-держави Умми, що тривали із 2450 по 2400 ті роки до нашої ери. З’явилось поняття війни за незалежність.
Численні війни дають завоювання. Багато війн – багато завоювань. Так постала перша імперія в історії людства – Аккадська, що простягалась від східних берегів Середземного моря й аж до Перської затоки. Її творцем був Саргон Стародавній. Він став людиною, жага до завоювань якої породила величезне державне утворення. Кажуть, що його мати була жрицею, яким не можна мати дітей, тому народивши сина, вона поклала його в плетений кошик і пустила Євфратом. Дитину підібрав водонос Аккі, який і виростив хлопчика. Згідно з «Царським списком», спершу служив садівником храму Іштар у Кіші, а потім слугою (чашником) в останнього царя IV династії Кішу Ур-Забаби. Після того, як Ур-Забаба зазнав поразки від правителя Лугальзагесі, Саргон «особливою милістю Іштар» захопив владу і став царем замість нього. Для того, щоб виправдатися, він зображав себе ставлеником Іштар, яка нібито зробила його царем через кохання до нього. Таким чином паралельно із бажанням влади, багатства та ресурсів, з’являється і «справедлива війна» (хоча цей термін придумають значно пізніше).
Справедлива війна́ — морально допустима війна, яка відповідає певним критеріям. Теорія справедливої війни оформилася в рамках середньовічної католицької теології до XIII століття в працях Августина і Фоми Аквінського, а також у протестантського мислителя Гуго Гроція, хоча її основи були закладені ще в Аристотеля і Цицерона. Справедлива війна допускає війну лише в певних випадках, займаючи проміжне положення між мілітаризмом і пацифізмом. Іронічно, що головний етичний парадокс справедливої війни — санкція на вбивство заради припинення вбивства.
Починаються і війни та тлі релігійної різності народів. Велися війни й заради об’єднання усього народу в рамках однієї держави. Таким прикладом може бути об’єднання Китаю і створення імперії Цінь у 221 році до нашої ери.Тобто на цей час війни ведуться майже на постійній основі, забираючи свою жатку. Війна помалу стає власним організмом – вона має свої відрізки «життя» та «сплячки».
Перший – військовий конфлікт, коли йдуть бої, гинуть люди. І другий – період відносного спокою до наступного зіткнення.З часом деякі люди почали усвідомлювати, що війна помалу стає власним живим організмом і спробували стримувати її, приборкати. Такими прикладами можна назвати Віденський конгрес 1815 року, створення «Священного союзу», створення Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, Женевська конвенція. Марно.
Війни й далі продовжувались, помалу набираючи обертів, а заразом – і методи ведення та зброя. Ніщо так не прискорювало розвиток людства у плані винаходів, як війни. Консерви, наручні годинники, антибіотики, безпечна бритва, гігієнічні прокладки, чайні пакетики, соєві сосиски, мікрохвильовки, сонцезахисні окуляри, клейка стрічка, аерозоль – і це лише маленька частина того, що принесла війна у буденність людей.
Тепер війни починали й через розум. Ідеології, такі, як комунізм чи нацизм убили багацько людей, що підрахунки не завершені й по цей день. Зараз є така ідеологія, як рашизм – вона убиває просто у ці секунди, допоки пишеться цей текст.Питання полягає у тому, чи людство все ж зуміє стримувати війну, чи програє їй і відкотиться назад у печери, а війна себе омолодить до початкового стану, щоб знову пройти попередній шлях наново, хіба замість людей буде якась інша раса чи вид.
«Не знаю, якою зброєю люди битимуться у Третій світовій війні, але скажу вам, що в Четвертій це будуть камені!», - казала одна відома людина. Війна — вона жива і вона – ворог.
Переможи її, або переможуть тебе.
Вересень, 2022-го року,м.Чортків
