Оголені проводи
По мокрому тілу
Пташці повідривали пір'їнки
Як прикро
На нас з неба падає сніг
Вкотре панічно збираю валізи
Я віддала тобі душу
Ти її не зберіг [очевидно]
Оголені проводи
По мокрому тілу
Пташці повідривали пір'їнки
Як прикро
На нас з неба падає сніг
Вкотре панічно збираю валізи
Я віддала тобі душу
Ти її не зберіг [очевидно]
Чи може рухатись та кінцівка, що завжди була лиш чиїмось продовженням?
Раптова сповідь перед дзеркалом о третій ночі (чи то вже ранку), останні крапельки валер'янки та трохи сліз
Чергова спроба розповісти у віршовій формі те, що дуже страшно розповідати усно
Yet one more Ukrainian poet to be noticed!She is bright, creative, self-assured and highly emotional, and, which is also alluring and unthinkably important, she is a poet, an actress, a deep critic and a remarkable author of political science theories and reviews.
Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.
Yet one more Ukrainian poet to be noticed!She is bright, creative, self-assured and highly emotional, and, which is also alluring and unthinkably important, she is a poet, an actress, a deep critic and a remarkable author of political science theories and reviews.
Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.