Оголені проводи
По мокрому тілу
Пташці повідривали пір'їнки
Як прикро
На нас з неба падає сніг
Вкотре панічно збираю валізи
Я віддала тобі душу
Ти її не зберіг [очевидно]
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 1 липня
Більше від автора
Зростатися
Чи може рухатись та кінцівка, що завжди була лиш чиїмось продовженням?
Теми цього довгочиту:
ВіршіЯ – пограбований дім
Раптова сповідь перед дзеркалом о третій ночі (чи то вже ранку), останні крапельки валер'янки та трохи сліз
Теми цього довгочиту:
ПоезіяПід шкірою
Чергова спроба розповісти у віршовій формі те, що дуже страшно розповідати усно
Теми цього довгочиту:
Вірші
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
ВіршіВірш ”Уривок з діалогу” написаний 15.04.2023
-Але ж ти завжди зі мною! Ти завжди була з нами людиною!
Теми цього довгочиту:
ВіршіТеми цього довгочиту:
Вірш
