Незначна прикрість

Оголені проводи

По мокрому тілу

Пташці повідривали пір'їнки

Як прикро

На нас з неба падає сніг

Вкотре панічно збираю валізи

Я віддала тобі душу

Ти її не зберіг [очевидно]

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
особлива
особлива@kaerris

звичайна особлива скатертина

470Прочитань
0Автори
8Читачі
На Друкарні з 1 липня

Більше від автора

  • Зростатися

    Чи може рухатись та кінцівка, що завжди була лиш чиїмось продовженням?

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Я – пограбований дім

    Раптова сповідь перед дзеркалом о третій ночі (чи то вже ранку), останні крапельки валер'янки та трохи сліз

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Під шкірою

    Чергова спроба розповісти у віршовій формі те, що дуже страшно розповідати усно

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

  • Maria Kryvenko poetic cycle review

    Yet one more Ukrainian poet to be noticed!She is bright, creative, self-assured and highly emotional, and, which is also alluring and unthinkably important, she is a poet, an actress, a deep critic and a remarkable author of political science theories and reviews.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | вчися літати | цикл “асиметрія”

    Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Maria Kryvenko poetic cycle review

    Yet one more Ukrainian poet to be noticed!She is bright, creative, self-assured and highly emotional, and, which is also alluring and unthinkably important, she is a poet, an actress, a deep critic and a remarkable author of political science theories and reviews.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | вчися літати | цикл “асиметрія”

    Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія