Працівники Museum Boijmans Van Beuningen кілька днів рівномірно розмазували 40 відер гладенького арахісового масла по шестикутнику площею приблизно 25 квадратних метрів. Так музей відтворив Pindakaasvloer Віма Т. Схіпперса — роботу, яку художник уперше показав ще 1969 року.
Перед смертю Схіпперс залишив двадцять пунктів інструкції: масло має бути саме однорідним, бажано конкретної марки, а поверхню треба зробити максимально рівною й монотонною.
У перерахунку це приблизно 15 тисяч бутербродів. Музей, до речі, цього літа подає бутерброди з арахісовим маслом у ресторані, бо якщо вже сучасне мистецтво не можна зрозуміти, його принаймні можна доїсти.
Власне додаю тут цю роботу не тому, що сильно вражений нею, бо насправді сприймаю доволі кринжово її, а тому, що вона мені дуже нагадала іншу роботу «20:50» Річарда Вілсона — інсталяцію 1987 року, в якій галерейний простір заповнили до рівня пояса переробленою моторною оливою. Відвідувач заходить вузьким металевим проходом, а чорна дзеркальна поверхня відбиває стіни та стелю; хз чому, але дуже сюрреалістично і якось аж до мурах. Назва 20:50 походить від типу моторної оливи. Роботу вперше показали в лондонській Matt’s Gallery, а згодом вона стала однією з найвідоміших інсталяцій Saatchi Gallery.
Донат? Донат!
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
🛸 Дронопад | 🔪 RUSORIZ | 🫶 “АЗОВ.ONE”
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
♥️ на кохве з курасаном класового розриву
🕸 Куди ще можна жмакати
Substack · Друкарня · X / Twitter · Threads · Telegram · магазинчик вінілу
