Сьогодні «Буревій історій» починає серію коротеньких інтерв’ю у форматі «Три питання — три відповіді» з письменниками, редакторами та іншими, дотичними до створення книги. Усе (або й більше), що ви хотіли та не хотіли дізнатися про життя українського письменника й те, що його оточує!
Першим гостем цієї рубрики став Нік Орач, письменник, майстер чіпких та реалістичних образів.
Які теми ти піднімаєш у своїх творах, і чому саме їх?
Я пишу про конфлікт між сильним і слабким. Цей конфлікт є однією з найактуальніших проблем людства. Я вважаю, що не технології загрожують людству й не вигадані вампіри чи перевертні. Люди були і є найбільшою загрозою одне для одного. Основна причина конфлікту — це прагнення до домінування. Коли одна людина або група людей здобуває перевагу над іншою, вона починає використовувати її для власної вигоди та ще більшого поглиблення розколу між ними.
Технології покликані дати перевагу всьому людству над природним хаосом, та, на жаль, використовуються в інших цілях. Я не ношу рожевих окулярів і знаю, що загальної рівності ніколи не буде. Знаю, що завжди будуть сильні і слабких. Але я мрію про суспільство, де сильні не будуть гнобити слабких. Тож я завжди пишу про конфлікт людей. Про конфлікт сильного і слабкого. Про наслідки такого конфлікту, як для жертв, так і для винуватців. Про те, як «зламаний» слабкий стає сильним, замикає коло і все починається спочатку.
Я не знаю як запобігти такому перебігу речей, але не можу мовчати. На щастя, для письменника не вимагається знати всі відповіді щоби писати.
Письменницькі курси чи самоосвіта? Чому так і що ти міг би порекомендувати письменнику-початківцю на цій ниві?
На це питання немає однозначної відповіді. І курси, і самоосвіта мають свої переваги та недоліки. Я і сам вчився і курси проходив. Переконаний, що на певних етапах важливо й те й інше. На курси вже треба приходити підготовленим, тож радив би почати із самоосвіти — читайте, аналізуйте, пробуйте розповісти знайому історію своїми словами. Пробуйте наслідувати майстрів і шукайте власний стиль. Пишіть багато. Це той випадок, коли якості не буде без кількості.
Щодо курсів. Мало слухати лекторів. Дуже важливо спілкуватися з колегами. Дуже важливо давати та отримувати зворотній зв’язок. Усі ми в той чи інший час починаємо сумніватися «а чи добре я пишу». У такий момент важливо отримати чесні відповідь: «попрацюй над діалогами», «додай описів», «розкрий мотивацію» тощо. Так само важливо аналізувати чужі творі, як колег-початківців, так і визнаних майстрів.
Я переконаний, що ми не тільки «стоїмо на плечах титанів», ми ще й оточені наступним поколінням титанів. І їхня підтримка не менш важлива, ніж досвід попередників.
Коли вже роман? :)
Маю надію, що наступного року.
Написати оповідання складно, бо треба в обмеженому форматі показати «рельєфних» персонажів та розкрити їхню мотивацію. У романі, здається, є більше простору, але водночас необхідно втримати увагу читача. Тож, на мою думку, за романом, особливо науково-фантастичним, має стояти велика база подій, які згадуються там побіжно. Роман вимагає підготовки фактологічної. Не можна писати про космічні ліфти не маючи уявлення про їхню будову.
І не забуваємо, що читач наукової фантастики хоче побачити в тексті хоча б якесь обґрунтування всіх тих «чудес», які вигадав автор. Тож автор змушений не тільки підготувати фізико-математичну базу для умовного гравітаційного двигуна, а й хоча би побіжно описати його.
Бонусом — який сучасний український твір ти би порекомендував прочитати?
Я пам’ятаю часи, коли скорочення «СучУкрЛіт» саме по собі було анекдотом. Українською писали не для того, щоби продаватись, а для того, щоби тебе переклали в іноземних університетах. Тоді для мене одкровенням стала книжка Любка Дереша «Культ». Ця книга стала бестселером і довела, що українською можна писати цікаво і продаватись. Виявилося, що є українські автори, які пишуть цікаво.
Українські видавці здебільшого намагаються переконати, що письмом грошей не заробиш, «але ви пишіть», та я вірю, що це неправда. Коли люди пишуть цікаво — їх хочуть читати. Їм готові платити. Надзвичайно важливу роботу в цьому плані робить Аркуш — він зібрав чи не всіх письменників початківців, котрі все ще в пошуках свого читача. Там є твори на будь-який смак і якщо ліньки відбирати щось самостійно — подивіться на переможців конкурсів. Вони варті прочитання.
Велика подяка Ніку за те, що відповів на мої питання, а вам — що завітали до цього довгочиту!
Більше про автора, а також його оповідання можна знайти ось тут.
Розповідайте в коментарях, які твори Ніка Орача ви читали та чи сподобалося вам це інтерв’ю.
Щиро ваша,
Олександра Буревій
