Захід сонця намалює
Загиблий на безкрайнім небі.
Та чи кохана зрозуміє,
Що це німе прощання з нею?
Його серце вже не б'ється,
А вона здійнявши очі,
Радіє тим яскравим барвам,
І жде його з покровом ночі.
Вона чекала ще тоді...
На майбутню зустріч з ним,
Живим...
.
.
.
Це мій перший у житті вірш, тому я сподіваюся, що вийшло хоч щось хороше і читабельне. Величезне дякую усім хто прочитав, і буду рада почути позитивний або негативний відгук)))