На цьому тижні редакція The Rock Spectrum знову переслухала сотні нових пісень, які щоп’ятниці підвозить невтомний NUAM — без його праці українська музична індустрія багато втратила б.
Цього разу ми:
Жорстко рефлексували від Ницика (Ницо Потворно);
Флексили від енергійного постпанку;
Були вражені неймовірною роботою Бумбокс;
Розгадували напаковані пазли Антона Шиферсона (Ship Her Son), і дійшли висновку, що фіт із Тимчиком — це абсолютний бенгер!
Крім того, наш Діма Лесик поповнив свій плейлист новими відкриттями.
Тож, можливо, і ви завдяки нашій публікації свіжих новинок поповните свій плейлист і знайдете щось для себе. А нам буде приємно, що ми змогли вам підкинути якісну музику!
Наш плейлист свіжої музики, який оновлюється разом з публікацією:
Ницо Потворно — Нормальне літо 25 (ЕР)
Atmospheric indie
Дата релізу: 10.10.2025
Ден Пінаєв
Новий мініальбом Ницо Потворно проникливо вражає своїм музичним та змістовим різноманіттям. Те, що мало бути своєрідним записом до щоденника пережитих думок та вражень, здобутих під час військового відрядження автора, стало чотирма треками, в бодай одному (а то й у кожному) з яких слухачі можуть почути себе.
Захоплює те, як кожна пісня має особливе звучання, метою якого є передача настрою таких простих, але важливих текстів. Якщо це стресова «Молодість», то лунає наповнений дисонансами реп-кор. Якщо це нагнітання у «Поколінні 300», то воно супроводжується тривожними семплами. Якщо ж це спокійне «Літо», то звучить чілове інді, як у «Мові риб» Скрябіна.
Особисто мене вразила пісня «Молодість», в якій Ницо ділиться POV досвідом прильоту підарського дрону, присвячуючи її парканові, що врятував їм з побратимами життя. Геніальна формула з поєднання емоційного, трохи стрибаючого сторітелінгу з реп-кором у вигляді приспіву працює бездоганно. І як же чудово, що вона ще не стала мейнстрімом!
Наступна ж пісня «Адекватний» мене не просто вразила, а підкорила — так яскраво і влучно свій емоційний стан я б не описав навіть манускриптом довжиною з Великий китайський мур! Те, як ліричний герой на початку тримається доволі бадьоро і впевнено, а потім в якийсь момент розклеюється і ловить суцільний break down (не плутати з музичною термінологією певних недожанрів) — зворушує сильніше, ніж виводок Хатіко, що лишився на Титаніку.
«Покоління 300» наповнена метафорами про долю військових, прослухавши яку до кінця, розумієш, що це були не метафори. І завершує реліз розслаблююче «Літо», в якій зображено іншу сторону військової служби: відпочинок від побутової метушні та споглядання краєвидів, доступних тільки обраним. Абсолютно логічний і правильний фінал тривожної сповіді артиста.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Бумбокс — Живий
Alternative Rock
Дата релізу: 10.10.2025
Іван Лисько
За ці три роки пісень про війну вийшло так багато, що в один плейлист Spotify не всі б помістилися. Якісь були відверто поганими, винятковим шлаком, банальною кон'юнктурщиною, а якісь — хорошими, емоційними та щирими.
Гурт Бумбокс рідко тішить слухачів новими роботами: з моменту вторгнення вийшло всього три пісні. Тут доречно сказати: «краще брати якістю, ніж кількістю», адже новий трек «Живий» перекреслює сотні до того випущених пісень про війну. Цей сингл одразу летить у топ найкращого за рік.
Темний альтернативний рок із в'язкими й тягучими рифами вперше з'явився у дискографії «Бумбокс». Війна змінює людей, а ще сильно змінює почерк гурту. Це їхня найкраща робота з часів альбому «Таємний код. Рубікон». Навіть там «Бумбокс» не були настільки відвертими, щирими та справжніми перед слухачами, як у синглі «Живий».
Тут класичний Бумбокс, майстерно заховані відсилки до їхніх попередніх пісень, переплітаються з глибокою лірикою про життя під час війни, з відчуттям провини, з роздумами про те, що зроблено, а що ні, про те, що побратими загинули…Власне, варто подивитися й одногодинний документальний фільм, що супроводжує реліз.
Лірика Хливнюка нікого не звинувачує, не дає узагальнених висновків, що може резонувати з різними представниками суспільства. У цій пісні немає жодного випадкового звуку. «Живий» — це щоденник війни, закарбований у п’яти хвилинах в'язкого альтернативного року, що на мить нагадує обкладинкою, назвою пісні та словами в ній про пам'ять Максима Кривцова.
П'ять зірок я не часто ставлю окремим пісням, але це той випадок, коли «Живий» мають ставити дітям у школах, щоб вони усвідомлювали, що таке війна.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Tongi Joi — Кітті
Dub, Folk, Indie Pop
Дата релізу: 10.10.2025
Діма Лесик
Екстремально underrated релізом цього тижня став сингл «Кітті» від Tongi Joi. Сам трек виконаний у жанрі даб — експериментальному підвиді регі з ноткою психоделії. Завдяки цьому робота відчувається водночас і фолковою, й інді.
Пісня про пошуки вигаданої сестри-близнючки вокалістки Марії, а сама лірика виконана вигаданою мовою. Щоб по-справжньому зрозуміти цю роботу, треба обов'язково дивитися саме відеокліп, адже він розкриває головну особливість релізу.
Відеокліп містить субтитри і закадровий дубляж, що надає роботі тонкої іронічності. DIY-стиль виконання лише підкреслює інді-філософію колективу, а яскраві кольори відправляють у пізнє літо, нагадуючи естетику фільмів минулих десятиліть.
На додачу до синглу гурт ще й анонсує повноформатний альбом — і це після релізу платівки «Химера», яка побачила світ у серпні цього ж року! Tongi Joi не зупиняються і продовжують нарощувати оберти. Їхня самобутність та бажання експериментувати на повну лише створюють зацікавлення до творчості, яку складно спрогнозувати.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Ship Her Son — Я йду до клубу (feat. Eugene Tymchyk)
Post-industrial, Dark Electro, Alternative
Дата релізу: 10.10.2025
Антон Кістрін
Нова платівка Антона Шиферсона «Саундтрек до порядку денного», про яку вже писали The Rock Spectrum, рясніє надзвичайно органічними та вдалими музичними колабораціями. Серед запрошених артистів на фіти — Степан Паліндром, Євген Тимчик, Антон Слєпаков (голос ВГНВЖ, …иДМГ та Warнякання) та Divuar з гурту Zwyntar.
Спільна робота з Євгеном Тимчиком «Я йду до клубу» в цілісному контексті альбому цілком тягне на звання головного бенгера. У матеріалі Ship Her Son можна розчути чимало музичних «повітряних поцілунків» у бік Трента Резнора та Аттікуса Росса, Depeche Mode та Killing Joke, і навіть Marilyn Manson, IAMX чи The Prodigy.
Власне, деякі частини в композиції дихають похмурим вайбом 90-х. Вокал Євгена, який деякими інтонаціями нагадує водночас Менсона часів Antichrist Superstar і Кіта Флінта, вплітається у залізобетонну конструкцію саунд-дизайну. Він виконує функцію ще одного музичного інструмента чи лейєра у міксі.
⭐️⭐️⭐️⭐️
фенолфталеїн — ДЕД (Діджиталізація Експрес Дофаміну)
Shoegaze, Dream Pop
Дата релізу: 10.10.2025
Іван Лисько
Якщо ви раптом скучили за старим добрим шугейзом та улюбленою стіною звуку, то новий сингл «ДЕД» від проєкту гітариста «Лаючих квітів» нагадає, за що ми любимо Slowdive і Cocteau Twins.
Композиція витримана в найкращих традиціях шугейзу: усе звучить максимально правильно і якісно, ну хіба що трішки з присмаком психоделії. Це дрім-поп маніфест проти світу, який застряг у потоці швидкого дофаміну. Соцмережі, нескінченні стрічки та шалений ритм життя перетворили задоволення на миттєві дози. Ця пісня — протест проти цифрового трансу, у якому вмирає справжнє відчуття часу.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Околиця — мій авангард
Acoustic Hip-Hop
Дата релізу: 09.10.2025
Ден Пінаєв
Співачка Анастасія Околиця «стирає з сердець нагар» своєю реп-баладою «мій авангард» у ці дощові осінні дні. На мій погляд, ця пісня — дуже сильна і гідна відповідь тій мачистській естетиці чоловічого репу, що досі зустрічається. Навряд чи артистка вкладала саме такий сенс у свою творчість, але це перша думка, що виникла, коли я почув новий трек.
Просте романтичне зізнання дівчини з використанням «своїх» образів здатне розчулити навіть суворого солдата. На те, що коханий ліричної героїні військовий, натякає кілька місць у тексті, зокрема й той, що став назвою твору. Хоча, можливо, мої здогадки хибні, і не варто сприймати все настільки лінійно.
Особливого тремтіння нейронів викликає супровід акустичної гітари, що створює інтимну атмосферу приватного квартирника на кухні. Хоч би що там казали, але, думаю, кожен чоловік хоча б трішечки хотів би бути адресатом такої пісні.
⭐️⭐️⭐️⭐️½
Валерія Вовк — Цілуй мене
Indie Pop / Indie Folk
Дата релізу: 09.10.2025
Іван Лисько
Минулорічне відкриття Антона Кістріна, співачка Валерія Вовк зайняла комфортне місце в інді-поп/інді-фолк ніші. Конкуренція тут наразі не надто велика, а високі показники прослуховувань свідчать про те, що попит на творчість співачки таки є.
Її нова акустична балада «Цілуй мене» напрочуд по-осінньому затишна. Вона викликає бажання закритися у будинку з коханою людиною (якої у мене немає), заварити їй теплого чаю, запалити вогонь у каміні й до самої ночі дивитися з нею корейські дорами, фентезі або мелодрами про любов.
Ось такі відчуття у мене викликає ця камерна, мінімалістична мелодрама з елементами босанови. Я стаю занадто сентиментальний, коли слухаю Валерію Вовк, Околицю, Аню Петраш, Shy чи Олену Карась. Це вже осіннє загострення, чи ще рано про це думати?
⭐️⭐️⭐️⭐️
Morwan — Без обличчя
Post-punk, Industrial Rock
Дата релізу: 07.10.2025
Діма Лесик
Цього тижня не лише Tongi Joi став новим гуртом для мене. Постпанкери Morwan вразили роботою «Без обличчя», створеною на всіх засадах витоку жанру. Тут відчувається панкова енергетика, проте сам плин уже метаморфозувався у більш монотонний та тривожний. А індастріал-елементи беруть і витягують тонкою ниткою усе наболіле за сьогодні.
Вже наступного тижня вийде альбом «Vse po kolu, znovu», який вже зараз обіцяє бути цікавим. Адже що може бути краще, ніж самобутній постпанк, який не паразитує на одній-єдиній формулі?
⭐️⭐️⭐️⭐️
Джозерс — Капітан мовчить ІІ
Avant Pop
Дата релізу: 10.10.2025
Діма Лесик
Свій марафон перевидань розпочав гурт «Джозерс», який уже видав 2/3 трилогії «Про любов та смерть» і завершує цей процес новим переосмисленням. Цього разу маємо можливість послухати фокусний трек «Капітан мовчить ІІ», який отримав гітарного супроводу.
Цей свіжий ковток вже дає стимул переслухати оригінал, а ще записати собі нагадування, що 20 листопада вийде альбом.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Онісука Тайгер — як горить любов
Indie Rock, Garage Rock
Дата релізу: 10.10.2025
Іван Лисько
У новому треку Онісуки Тайгер веселими є лише рифи, і, можливо, самі Микита з Левком, бо лірику точно не назвеш такою. Онісука намагаються усвідомити, що відбувається навколо, і як забути стосунки, які колись були частиною життя, а тепер, як каже Микита, — залишився тільки попіл.
І це все відбувається під легкозаймисті гаражно-панкові рифи у дусі Валі Самурая чи Левка. Саме цей контраст сумної лірики та енергійного аранжування створює приємний ефект.
⭐️⭐️⭐️½
BaWN — Ти моє щастя
Pots-punk
Дата релізу: 10.10.2025
Ден Пінаєв
«Ти моє щастя» — гарненька сумненька пісенька про хвилини відчаю, які відомі, мабуть, кожному. З одного боку, тема вже давно відома і, здавалося б, вичерпана, але з іншого — є у цьому творі щось, що привертає увагу і викликає невеличке захоплення (на противагу стану, описаному в самій пісні). Можливо, це чуттєві рядки «Немає ліків від всіх нещасть. Якщо знайду віддам тобі». А, можливо, те, як трек пришвидшується після слів «Я несказанно радий. Що смерть зустрів від твоєї руки», змушуючи серце битися частіше в передчутті невідворотного.
Передати повністю атмосферу синглу допомагає лірик-відео з красномовним артом. Саме відео насичене ефектами, які візуалізують внутрішню напругу від почутого.
Не зрозумілими лишаються для мене останні пів хвилини: повторені уривки приспіву після того, як пісня дійшла свого логічного фіналу, і... все. Можливо, це своєрідна алегорія припиненого пульсу, але виконана вона, на мій погляд, дуже незграбно.
⭐️⭐️⭐️½
AFTERME — pure
Metalcore
Дата релізу: 10.10.2025
Діма Лесик
Цього тижня держава-таки дала гроші на металкор, і ми маємо достойну роботу від одеситів AFTERME під назвою «pure».
З кінця вересня я почав дещо глобальніше досліджувати музику, зокрема й металкор, якого на світовій сцені стало так багато, що для майбутніх лідерів замало мати якісний звук та максимальний кач у потрібний момент. Складно не згадати той же гурт PRESIDENT, який втратив свою цікаву можливість розвинути концепцію в ЕР King Of Terrors та видав дженерік роботу.
У випадку з релізом «pure» AFTERME вирішив дещо зменшити роль електронних партій та агресії, схилившись у бік мелодійності. Сингл, попри наявність качу, відчувається як пісня, щоб присісти у крісло та подумати про особисте. І це особливо помітно, якщо порівняти його з попередніми синглами «endorphine» та «chains».
У мене є передчуття, що варто чекати на поки не анонсований альбом. Якщо він не продовжить дебютник Epiphany, то, ймовірно, чимось здивує. Утім, це все прогнози та сподівання на краще.
⭐️⭐️⭐️
Liia — Тремтить
Indie Rock
Дата релізу: 10.10.2025
Іван Лисько
Сингл «Тремтить» від співачки Liia — ще одна пісня, що стала наслідком війни. Це твір про втрату дому, вимушену еміграцію та розпачливе усвідомлення, що цей дім, імовірно, ніколи вже й не побачити.
Можливо, мені бракувало драматизму, чи хотілося, щоб Liia більше натискала на емоційні важелі. Але не можна заперечувати її щирості, адже тематика напряму торкається її життя. Це, певною мірою, досвід, який артистка просто мусить прожити і зафіксувати у музиці.
⭐️⭐️⭐️
Anothers — Віражі
Alternative Rock
Дата релізу: 10.10.2025
Іван Лисько
Київські альтернативщики Anothers колись подавали надії, щоб стати новим перспективним рок-гуртом: із непоганим бекграундом за плечима та завжди професійно і якісно спродюсованими роботами. Проте, попри велику кількість столичних концертів, їм так і не вдалося вибратися за межі Києва й стати чимось більшим.
З Anothers мене пов'язує чимало спогадів. Вони завжди мені подобалися, і я радий, що попри зміни у складі, дворічну паузу та особисті проблеми, гурт зміг зібратися і повернутися.
На жаль, сам сингл «Віражі» відкриває нову сторінку кар’єри не так яскраво. Це досить звичайний альтернативний рок із сухим продакшеном та беземоційною подачею. Попри те, що я його спочатку назвав його «запальним рокешним», він не має тієї чіпляючої енергії, яку можна було очікувати від повернення гурту.
⭐️⭐️½
Уляна Дель Рей — Я старію
Neo-ragulism, Pop-punk
Дата релізу: 10.10.2025
Антон Кістрін
Цей музичний проєкт важко оцінювати з погляду суто музичної частини. Проте, з маркетингом і, передусім, самовизначенням жанру як бренду, у команди все виходить якнайкраще. Адже більш органічно, ніж задекларований гуртом Уляна Дель Рей «неорагулізм», жодні інші епітети не окреслять їхні естетичні та стилістичні особливості.
Черговий твір «Я старію», у тексті приспіву якого римується «двадцять два» і «пизда» — еталонний зразок неорагулізму. У пісні зібрані всі стереотипні жарти про ранні ознаки старості в міленіалів, які ви чули мільйон разів. Це і «кульок з кульками», і переломний момент у житті, коли людина починає цінувати смак оливок.
Словом, цей трек, скоріше за все, — гарна ідея для ілюстрації TikTok-контенту. Але він є полярною протилежністю таких понять, як винахідливість у музиці та сенсах, цікавий сонграйтинг, іронія та гумор, трохи якісніший за панчі тамади на весіллі.
Співачка, котра колись стала натхненням для неймінгу цього гурту, співала: «my pussy taste like pepsi cola». Уляна Дель Рей переосмислює метафору, пов’язану з жіночим статевим органом, у свій, цілком прямолінійний, спосіб.
⭐️⭐️
Party Like Robots — Магія ранку
Industrial Rock / Nu-Metal
Дата релізу: 07.10.2025
Іван Лисько
Якби такий трек випустив більш відомий метал-гурт, це було б дуже сумнівним і дивним рішенням. Але у випадку з Party Like Robots можна списати все на пошук стилю та нестачу досвіду.
Звучить цей індастріал-рок/ню-метал відверто примітивно, з набором банальних кліше жанру. Йому пасувало б краще вийти десь наприкінці 90-х — тоді було б більше сенсу від цієї музики. Лірика загалом мене теж смішить, хоча її основна роль — це метаіронія, але ж її реалізація знову-таки слабка.
Я б хотів вподобати цей трек, але, на жаль, ані аранжування, ані продакшн, ані лірика не дозволяють мені цього зробити. Утім, це ще не найгірший продукт в українській музиці.
⭐️⭐️
