Жанр: Black Metal, Industrial Metal, Nu Metal
Лейбл: Run for Cover Records
★★★★ 8/10 · 2026 · ДостобісаГарнаНоваМузика
Гурт експериментаторів, що постійно намагаються подружити таке, переважно європейське, явище як black metal з американською хардкор-based музикою. Не те що б вони були в цьому перші, але на відміну від інших, їм вдається це робити унікально. З блеку вони зичили щільне та сире звучання гітар, зловісні трешеві ритми, бластбіти та подекуди характерні мелодійні малюнки, що як не дивно, не зводились до гітарних тремолло.
Якраз навпаки, відчуття блек металічної мелодики зʼявлялося у них при використанні мелодій які були більш характерні для screamo. Разом з тим, зі screamo прийшла й шумна абразивність звучання, що також натякала на блек металічну сирість. Наче гурт намагається нам сказати що ці два жанри, хоч і народились дуже далеко один від одного - мають в собі набагато більше спільного ніж може здатися на перший погляд.
На їх третьому альбомі CHRISTFUCKER зʼявилося набагато більше елементів зі сладжу, за рахунок чого, пісні отримали простір, стали качовішими та разом з тим атмосфернішими. Цей простір інколи заповнявся шаленим пауервайленсом, але він не так важливий для розуміння їх цьогорічного альбому.
Так я написав цілу купу тексту та тільки зараз дійшов до безпосередньо ...Beginning of the End, який є цілком логічним продовженням CHRISTFUCKER, та на якому гурт продовжує вивчати, як ще можливо представити зловісну блек металічну атмосферу. І на цей раз звертається в цьому…до ню-металу.
Просторові сладжеві шматочки тепер виглядають максимально «огленими», нагадуючи мінімалістичні куплети з дебютника Korn. А для соковитого драйву, додані або дзвінкі індастріал семпли, або апгрейднутий по важкості тракторний бас, що прийшов від тих же Korn. Від цього, пісні тут виглядають простішими та не таким різноманітними як попередні роботи, але цього тут і не потрібно. Адже ціль Portrayal of Guilt на цьому альбомі, це знову ж таки показати, наскільки близькими між собою є насправді важкі жанри, та як органічно може поєднуватися їх естетика. Тому в якості ню-металічного референсу тут і береться саме дебютний альбом Korn, як нагадування про те, яким насправді страшним, параноїдальним та гнітючим був ню-метал на самому своєму початку.
За рахунок цього «корновського» мінімалізму, його гіпнотичних куплетів та примарних уривків психоделічних мелодій, альбом постійно затягує тебе в атмосферу дезорієнтації та безумства, потім трощить блековим шквалом, а потім знову повертається у ті ж повільні просторові мотиви. І ці переходи відбуваються абсолютно безшовно, як логічні продовження один одного, чого я до цього альбому ніколи раніше навіть не міг уявити. Дійсно видатний саунд-дизайн, який могли створити лише справжні митці, що не бояться експериментувати. І саме такі митці зазвичай створюють шикарні альбоми, які я можу без жодного сумніву назвати - ДостобісаГарнаНоваМузика.
