Архів міні-оглядів на видатні альбоми. Частина 3
Я бачу, що декому сподобались мої невелички огляди на видатні альбоми тому продовжую викладати тут архів того, що я колись писав на своєму ТГ каналі. На цей раз альбомів буде реально багато)

Я бачу, що декому сподобались мої невелички огляди на видатні альбоми тому продовжую викладати тут архів того, що я колись писав на своєму ТГ каналі. На цей раз альбомів буде реально багато)

Альбом, що став квінтесенцією творчості Костянтина. Мікс лоуфайного інді/слакер року, з шумним шугейзом та плаваючими дрім-поп гармоніями. Але, як я вже казав на стрімах: «це лоуфай, який звучить не як лоуфай», бо тут просто шикарний саунд-дизайн та продакшн.

З цим альбомом сталася парадоксальна ситуація, адже якби він так сильно не «вистрелив» та не став вірусним, а ви б казали що він вам подобається, то вас би назвали дивним снобо-задротом, що любить музику «не для всіх».

Не сказати, що я був супер великим фанатом Neurosis, тому коли піднявся скандал через їх вже колишнього фронтмена Scott Kelly, який довгий час знущався над своєю сімʼєю, він якось пройшов повз мене.

Чесно кажучи, коли я слухав перші сингли цього гурту, я поняття не мав, що перед нами насправді Cameron Picton, басист та вокаліст, вже не існуючих black midi. Але коли я почав слухати його дебютний альбом та нарешті звернув на це увагу - не сказати щоб сильно здивувався.

У 2025-му календар ювілеїв виглядає як ретроспектива великих зламів у музиці. Тут є все: альбоми, що визначали саунд поколінь, платівки, які звучали на касетах у старших братів, і ті, що тепер живуть другим життям у TikTok-рефренах.

Гурт Ace of Swords випустили альбом меланхолійного фолку

Code Emma - Шість треків, шість станів, шість ударів по внутрішньому світу.

Андерграунд і локальна сцена
Пишу про музику