Жанр: Jazz-Rock, Art Rock
Лейбл: kontrabass
★★★½☆ 7/10· 2026
Я не можу знати чи впливала на цей гурт улюблений мною, сучасний експериментальний британський арт-рок, що стабільно постачається Windmill сценою. Проте, що я знаю напевно, так це те, що цей альбом найкращим чином втілює її ідеали - поетичність та експерименти над формою, що одночасно може звертатись як до пост-панку так і джазової музики.
На цьому альбомі нас чекають переважно повільні композиції зі спокійним, майже тріп-хоповим бітом та монотонним споукен-вордом, які забарвлені тоненькими мелодіями на саксофоні та драйвовими клавішними. На деяких треках всі ці елементи починають створювати натуральний кач, натякаючи на наближення більш інтенсивних частини.
Через це, ти завжди знаєш що очікувати наперед, та композиції не дивують своїми неочікуваними поворотами. Це звісно моя особиста «забаганка», бо коли я слухав сингл з альбому, мені чомусь здавалось, що гурт пуститься берега та видасть на альбомі джазовий калейдоскоп з розворотами на 180 градусів, але не сталося як гадалося.
На ділі ж, ідея альбому в іншому. Це спосіб відтворити камерну атмосферу, аби пісні мали присмак темного нуарного джазу, але при цьому зберігали свою «рокову» форму з впізнаваними повторювальними частинами. Фактично, HLIBOROB це вдалось, але не без недоліків.
Драйвові частини на фоні багатих за атмосферою, суто «куплетних» треків, трохи руйнують містичний та медитативний вайб цього альбому. Звісно, що на живих виступах вони будуть працювати найкраще, та створювати вау моменти, проте їх тут не так багато, і це змазує враження від альбому загалом. Хтось буде чекати таких «вибухів» кожен трек, а хтось навпаки буде здригатися та проливати на себе вино яке було підготовлене для для повного естетичного занурення.
Але разом з тим, я розумію музикантів, адже випускати суто нуарний, транквільний альбом у реаліях сьогоднішньої української сцени, означає «вистрелити собі в коліно» та зректися бодай якоїсь концертної аудиторії. На жаль, наші слухачі, в переважній більшості, ще до такого не готові, але зусиллями таких гуртів як HLIBOROB, ця ситуація стає дедалі краще.
