Таку річ як drone metal насправді важко оцінювати. Можна довго інтерпретувати абстрактні довжелезні композиції, розповідаючи що в них чується та випливає в уяві, але ось саме оцінювати дуже важко, бо це максимально віддалена від традиційної поп-форми музика в якій значно легше виявляти якусь цінність та "інструменти", якими ця цінність втілюється. У випадку дрону, є дуже чіткі жанрові умовності, при яких гра з дзижчанням та тишею відчувається як суто медитативний, трансцендентний досвід в якому особливо не очікуєш на різноманітність.
Проте Sunn O))) постійно до неї прагнули, завдяки чому і є тим гуртом, що приходить на думку першим, коли мова йде про цей жанр . Вони то запрошували гостьових вокалістів та музикантів, то впроваджували більш ефемерний та не такий щільний ambient, то додавали епічні хорові співи (як то на моєму улюбленому Monoliths & Dimensions де також можна почути Аттілу Чіхара з Mayhem). На останніх двох релізах Life Metal та Pyroclasts вони працювали разом зі Стівом Альбіні, що допоміг їм зробити максимально чіткий, але при цьому важкий та низький звук. Там немає якоїсь особливої родзинки у вигляді впровадження нових цікавих інструментів або вокалів, але він знаходить свою різноманітність за рахунок відшліфованого продакшену, коли гармонії починають бути варіативними за рахунок того, що різні групи дронів або зливаються в одну нещадну стіну , або навпаки відокремлюються одна від одної, ніби навмисно "розшаровуючи" звуковий ландшафт.
Що ж стосується однойменного цьогорічного альбому, то різноманітністю тут взагалі не пахне, окрім хіба що в останньому треку. Враховуючи, що альбом однойменний, ризикну припустити, що дует ніби намагається "підсумувати" тут власний творчий погляд, створивши альбом, який можна було б охрестити як Sunn O))) in a nutshell . І я насправді розумію чому. Якщо ви раніше не слухали цей гурт та й дрон метал взагалі, то цей альбом може стати для вас найкращою відправною точкою. В ньому не буде вищезгаданої "різнобарвності", проте буде раціонально-сконструйоване звукове полотно, що відсилає швидше до їх перших релізів, але зі значно соліднішим, та сильніше давлючим звуком, який тяжіє в сторону Life Metal та Pyroclasts. Тож якщо можна так сказати, то цьогорічний альбом це такий "махровий дрон метал", максимально "ванільний" та побудований на вічних постулатах жанру.
Так, я дійсно рекомендую "новачкам" почати саме з цього альбому. Так ви одразу опинитесь в контексті та будете максимально ясно уявляти як саме гурт репрезентує свою творчість. Тільки прошу, не відкидайте альбом одразу після перших незрозумілих секунд, послухайте його хоча б двічі (так, я знаю, це може бути важко). Запевняю, що на другий раз відчуття будуть зовсім іншими, а з часом вам захочеться провалюватися в цю дивну атмосферу шумового звукового тріпу частіше та на довше. І ось коли у вас вже виросте "базова толерантність" до цієї химерної форми, а треки по 15 хвилин, що на перший погляд здаються суцільним дзижчанням, перестануть вас лякати, рекомендую переходити до їх попередніх перлин, відправляючись у досі нечувані звукові подорожі.
А щодо тих хто вже знайомий з Sunn O))) давно, особливо ловити тут нічого, адже це фактично "реткон", що повертає гурт ще глибше до його коренів, але зі значно просунутішим інструментарієм (кажуть що тут у міксі використовувалось більше 100 гітарних доріжок) та глибшими знаннями про те як змусити мінімалістичний дрон метал звучати як ніколи щільно та нещадно.
