Минула релізна п’ятниця виявилася щедрою на якісні новинки. У нашій музичній індустрії вже склалася приємна тенденція: хоча б раз на тиждень виходить щось справді варте уваги, що здатне перекрити добру пачку прохідних релізів.
Цього разу меломани нарешті дочекалися дебютного альбому The Unsleeping — без сумніву, одного з топових релізів 2024 року. Після довгої паузи повернулися представники меланхолійно-прогресивного року “Обійми дощу”, а Антон Калугін разом із гуртом Karfagen презентував новий альбом у дусі класики артроку і прогресиву 70-х.
Кантрі-виконавець Саша Буль нагадав про важливість близьких людей поруч, тоді як Іван Гумореска — депресує і знову експериментує зі стилями, змінюючи звучання. Юля Юріна виклала свій концертний хіт на стримінгах, а SadSvit каже, що глибоко особистим альбомом закликає цінувати життя і проживати кожну мить тут і зараз.
Про все це та ще більше розповідає редакція каналу The Rock Spectrum у новому випуску дайджесту “Нова музика тижня”.
Добірка укомплектована в наш плейлист, який знайдете на своєму стримінгу:
The Unsleeping – Справжній бедрум панк (LP)
Жанр: індірок, бедрум-панк)
Слухати: https://id.ffm.to/spravzhniy_bedrum_pank
Дмитро Лесик
Моїм персональним фаворитом цього тижня став доволі неочікуваний дроп дебютного альбому від The Unsleeping під мемно-влучною назвою “Справжній бедрум панк”. Мемний, бо такого жанру не існує (прим.ред. такий жанр є). Влучний, бо повноформатник просто бере та закидає у вихор інді-року, построку, шуґейзу, акустики та клавішних партій. І все це цілком вкладається у самопроголошений гуртом жанр.
До альбому залетіли два запрошених виконавці – репери OTOY та паліндром. Що композиція з В’ячеславом Дрофою, що зі Степаном Бурбаном сподобалися та відклалися у голові (“Зле/зле/зле” та “Зі скла” відповідно). А ще у серці відклалися треки “Жучара” та “Мусиш”. Справді один з найталановитіших і найкращих рок альбомів 2024-го.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Обійми Дощу - Діти
Жанр: прогресивний рок, неокласичний поп
Слухати: https://rain.in.ua/go/dity
Антон Кістрін
Легендарні, печальні, інтелектуальні, ліричні кияни Обійми Дощу повернулись після кількарічної перерви з щемливим синглом “Діти”. Доданої вартості до якого приплюсовує нетривіальна відеоробота, сюжетно змонтована з дитячих малюнків.
Зрозуміло, що в наш час на 7-хвилинний трек звернуть увагу тільки віддані фанати гурту або жанру, але як рекомендація — хочеться зазначити, що це не нудне псевдоепічне прог-полотно, а напрочуд цілісна і композиційно довершена пісенна оповідь. Володимир Агафонкін, як завжди, демонструє топову вокальну форму.
Обійми Дощу свого часу загравали і з прог-роком, і з неокласикою, і навіть з дум-металом, але в цілому завжди балансували в рамках своєї обраної музичної концепції. Повернення у 2024 вийшло вдалим і тепер від гурту хочеться лише більше нового матеріалу.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Karfagen — Mysterious Forest: The Working Tapes (LP)
Жанр: прогресивний рок, артрок
Слухати: https://linktr.ee/antony_kalugin
Кирило Грудень:
Часто, переслуховуючи стільки контенту, я втомлююсь від погоні артистів за модою, за звучанням, за пошуком якогось хука, відповідності радіо/медіа/тікток форматам і всього іншого. Насправді, люди забули, що таке музика. А музика, передусім, для душі, для настрою, для роздумів, а не лише для того, аби потрапити в чарти і збирати мільйонні перегляди. Мистецтво не має бути повністю поглинене соціальними чи військовими темами, — воно має жити своїм життям і дарувати красу ескапізму, якої не вистачає у брутальній життєвій реальності.
Проєкт Karfagen нагадує нам за це, і я щиро радий, що така творчість існує. Музично це натхненна, необмежена якимись кордонами подорож, місцями психоделічна, місцями прогресивна, місцями в дусі AOR, але найголовніше - абсолютно відверта і ненав'язлива. Музика, яка грайливо запрошує пройтися звивистою лісовою стежкою, злега привідкриваючи завісу таємниць, але не намагається силоміць бути чимось незбагненним чи недосяжним, пафосним чи занадто крутим.
Десь колись читав про якийсь експеримент, де коровам на фермі вмикали Богемську Рапсодію і ті почувалися щасливішими, даючи, в результаті, смачніше молоко і в більшій кількості. Гадаю, що Mysterious Forest цілком гідний конкурент в цьому плані. Це чудова піднесена композиція, повна творчої свободи і музичності. Пісня, до речі, входить в однойменний альбом, на якому можна знайти п'яту частину лісової елегії, симфонічні увертюри, інтермецо та демо записи. Поцінювачам кінематографічного арт-року рекомендується.
⭐⭐⭐⭐⭐
The Roadmarks - Mind the Gain (LP)
Жанр: брит-поп, індірок
Слухати: https://theroadmarks.hearnow.com/mind-the-gain
Кирило Грудень:
Чи є серед читачів геймери? Або хоча б ті, хто колись грав у серію футбольних симуляторів FIFA? Якщо так, то з перших секунд треку у вас однозначно сформується зв'язок між відеогрою та музикою гурту The Roadmarks, адже композиція "1111" ніби зійшла із саундтреків EA Sports! Свого час там сиділи знатні любителі світового інді.
Пісня "1111" входить до дебютного альбому "Mind The Gain", який увесь звучить абсолютно по-британськи. The Roadmarks взяли усе найліпше від характерного музичного саунду Туманного альбіону і сублімували у свою творчість. Це інді брит-поп у всіх його кращих традиціях. Щоправда, традиції у них зазвичай такі, що, випустивши одну таку культову платівку, гурти переставали існувати.
Дуже автентичний і привабливий саунд для любителів інді та FIFA (нині FC).
⭐⭐⭐⭐⭐
Sasha Boole – Бути поруч
Жанр: кантрі
Слухати: https://orcd.co/butyporuch
Іван Лисько:
Люблю я творчість Sasha Boole і дуже поважаю цього чоловіка за усе, що він робить. Нова пісня “Бути поруч” така особиста і важлива для виконавця. Він почав її писати у 2021-му про повернення з туру, а закінчив у 2023-му, про іншу мандрівку. Це щира й душевна кантрі пісня про зовсім іншого Сашу Буля. Про Сашу, який скучив за коханою, за теплом рідного дому, за звичайними буденним речами. Саша співає про те, що важливе є тепер. Про його вимушений перехід з однієї фази життя в іншу. А пісні про смерть та інші теми зачекають до найкращих часів.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Юлія Юріна - Церковка
Жанр: етнотроніка, паверпоп
Слухати: https://linktr.ee/yurina_yuyu
Антон Кістрін
Після розпаду Yuko, якщо пам’ятаєте, пані Юріну періодично заносило в геть полярні жанрові крайнощі. Але з часом виникла необхідність конкурувати вже як сольна артистка (власне, як і Стасу Корольову), і вільне від попереднього проекту плавання пішло на користь. Стилістичні особливості нового музичного матеріалу Юлі викристалізувались у міцно спаяний продукт зі впізнаваним саундом, тембром і характером.
“Церковка” вже встигла стати концертним локомотивом і тепер офіційно видана синглом. Відео теж вийшло доцільне і виважене, з естетичними відсилками до культових “Тіней забутих предків” Параджанова (до речі, цій стрічці, як і іншій легендарній роботі режисера «Колір гранату» цьогоріч ентузіасти від кіномистецтва зробили своєрідний рівайвл, із кінопрокатом та спецпоказами).
Ідея поєднання танцювальної електроніки з фольклорним вокалом далеко не нова, і кращі зразки її реалізації ви точно чули від Katya Chilly, Balaklava Blues, і, напевно, королів цього субжанру Go-A. Але, здається, Юлія Юріна вчасно застрибує в цей потяг. Привернення уваги масового слухача до української народної пісенної традиції - беззаперечний плюс. Якщо ви не танцюватимете під цей трек - ви або сильно втомились, або серця у вас нема.)
⭐️⭐️⭐️⭐️
Ivan Humoreska – Невдачі
Жанр: стоунеррок
Слухати: https://orcd.co/nevdachi
Дмитро Лесик
Іван Гумореска відомий у колі музичного простору своєю платівкою “Ми маємо уявляти Сізіфа щасливим” (зокрема у нашому медіа реліз є одним із кращих альбомів року). І анонс нового мініальбому “Великі закриття” – вже доволі очікувана подія.
Якщо порівнювати з іншими композиціями, то “Невдачі” найбільш депресивна робота. Закрили двері прямо перед носом – прийми цей факт та змирись. Це вже не інді-рокові іронічно-оптимістичне “Не очікуйте забагато” чи психоделічно-символічне “Велике відкриття”, а стоунеррок із не меншим стоїцизмом (адже ліричний герой настановляє нас звикнути до падінь та невдач).
Але попри такий сильний контекст пісні бракує дуже вибухової кульмінації. Лірично це цікава робота, проте вона не змогла розкритися інструментально. А дарма.
⭐️⭐️⭐️⭐️
дднп — світанок
Жанр: індірок
Слухати:
Кирило Грудень:
Напрочуд меланхолійна композиція, від якої віє теплом гарячої кави та теплих почуттів і, водночас, холодним світанком із вологою у повітрі та невловимим сумом і ностальгією. О’кей принаймні мене цей трек точно змусив поностальгувати за такими ранковими алюзіями з минулого життя...
Дднп, хто б він не був, чудово впорався з атмосферою крихкості, скороминущості моменту, застиглого на вкритому вологою від точки роси склі, і передавши відповідні відчуття та емоції як інструментально, так і вокально.
Ідеальний тандем парубочого теплого кохання та холодної ранкової меланхолії.
⭐⭐⭐⭐⭐
The Sixsters – Plastic She
Жанр: альтернативний рок
Слухати: https://social.tunecore.com/linkShare?linkid=7MwOteJW2Lkv0_vjMYisig
Іван Лисько
Крізь призму іронії, нескінченного захоплення легендарною лялькою Барбі, жіночий рок-гурт The Sixsters завуальовано натякає про стандарти краси, самооцінку, залежність від думок суспільства тощо. The Sixsters напрочуд плодовитий гурт за кількістю релізів. І в них дійсно, як завжди, суперовий західний продакшн, але, на жаль, не відрізнити дівчат від інших female гуртів. Попри концепт пісні Plastic She, де дівчата виступають проти усталених стандартів краси, музично ця композиція подобається менше. Але вокальні партії та й сама задумка пісні – це тупо ідеальний лор на весь постбкрекзит-поп.
⭐️⭐️⭐️
Phil It – На самоті
Жанр: альтернативний поп, індіпоп
Слухати: https://linktr.ee/philit
Іван Лисько:
Phil It (Пилип Коляденко) у мене зазвичай асоціюється з мистецько-артхаусними відео, які бери й на фестивалях у спеціальних секціях показуй. Найбільше досягнення в його сольній творчості – проникливі відеоісторії у піснях “Заблукала”, “Її немає”. Там Пилип досягнув вершини своїх мистецьких перформансів, у не менш художньо-поетичній музиці.
Новенький сингл “На самоті” викликав двоякі емоції. Інтимна лірика про самотність і кризу в стосунках, насправді ніфіга не інтимна. Ця так звана особиста сповідь Пилипа Коляденка виглядає такою страдницькою, театрально награною, наче мелодраматичні серіали з конвеєру СТБ. Схоже, Філу подобається цей вдаваний драматизм, і вибиратися з цього стану аж ніяк не поспішає.
Щиро не розумію навіщо Пилип доповнив цю пісню бек-вокалами. Вони абсолютно зайві й жодної ключової ролі не відіграють, тільки підтверджують правоту моїх думок про награну театральність. Аргументую свою критику тим, що у Phil It є значно кращі роботи з цікавішими аранжуваннями, а ця виглядає геть прохідною. Можливо, наявність відеокліпу розкрила б цю пісню краще. Можливо, Пилип просто видихнувся від такої продуктивності.
⭐️⭐️⭐️
metaMorion — Говори
Жанр: постгранж
Слухати: https://artists.landr.com/055905134213
Іван Лисько
Приємна постгранжева балада від столичних романтиків metaMorion. Хлопців не було видно на горизонті майже рік, з того часу, як вони випустили мініальбом “Брудна вода”. Текст пісні можна розглядати як розповідь про пошук розуміння в умовах емоційної ізоляції. Це діалог між двома ув’язненими – фізично чи емоційно, не важливо – у світі, де біль і відчуження стають повсякденними. У цьому світі герой прагне знайти близькість і відчуття свободи і розуміння хоча б у спілкуванні. На майбутнє, якщо хлопці продовжать активно писати нову музику, мені б хотілося більше голосу Сергія Сухораби, а то у приспівах на вищих нотах, він ламається. У цілому, хороша, мелодійна рок-композиція для шанувальників старого доброго гітарного року, з простими життєвими сенсами.
⭐️⭐️⭐️
SadSvit – Цвіт магнолії (LP)
Жанр: індіпоп, синтпоп, індірок
Слухати:
Дмитро Лесик:
Дещо розчарувальним цього тижня став експериментальний альбом Богдана Розвадовського. “Цвіт магнолії” – це безумовно краще за “Неонову мрію”, яка вже тоді намагалася витягнути автора з парадоксу “рідного жанру”, що почав приїдатися після піку популярності.
Розпочинається реліз з дуже цікавого та глибокого інтро – роздуму автора про роль музики в його житті. І потім плавно розпочинається нова музика – інді-поповий набір композицій, який утворений на основі прийомів та елементів того ж постпанку. І вся можлива магія еволюції автора розвіюється: альбом має більше позитивну лірику, проте, інструментально має доволі малу відмінність від того ж дебютного Cassette.�
Можливо, я і справді не зрозумів родзинки релізу, але повноформатник має залишати бажання переслуховувати його декілька разів, а не втомлювати своїм майже одноманітним звуком та прийомами, що вже були у творчому портфоліо та стали культовими для слухачів. У плейлист радимо додати “Не моє місто”.
⭐️⭐️⭐️
Лея – Ryba
Жанр: фолькрок
Слухати: https://song.link/Leya_Ryba
Іван Лисько:
Як людина, що народилася на Закарпатті – у краю, багатому на фольклорну історію – і змалечку вихований на любові до фольклорних пісень, я не можу проходити повз сучасних фольк артистів. Це вже генетично закладено у мені – любов до фолькової музики. Мій прадід був скрипалем, уся моя родина має стосунок до музики.
Співачка Лея залишається для мене в категорії “не обов’язкових до прослуховування”, відколи світ побачив псевдофольковий кітч “Страдча”. Я сподівався, що сингл Ryba реабілітує Лею після попрокового альбому Бестіарій, який чомусь образливо нарекли “фольком”. Утім, Ryba звучить геть без душі, що й навіть атмосферна кантрі гітарка не рятує цей сумбур. Трек звучить нудно, затягнуто, монотонно, якщо говорити простою мовою. Але не найгірше з попроку, що я слухав. Лея взагалі розуміє, що таке фольк? Розуміє глибину культурної спадщини? Бо в її голосі й продакшені загалом нема жодного натяку на розуміння того, який продукт вона робить.
⭐️⭐️
detoure — Сни
Жанр: гранж
Слухати: https://ffm.to/detoure
Кирило Грудень
Моя улюблена тема: прекрасний інструментал, шикарна музична робота і щоби все це було перекреслено абсолютно нікудишнім вокалом і текстом.
Я досі не можу зрозуміти, чому так багато наших артистів співаючи обов'язково намагаються перетворити свій голос на якусь пародію, здавлюючи його, щоби, типу, звучати круто. Ні, це не звучить гранжево, це просто позерство, яке я не можу слухати. Туди ж і про текст, який не в'яжеться ані з вокалом, ані з музикою.
За інструментал: ⭐⭐⭐⭐⭐
За все інше: ⭐⭐
Soul of Rain — Пекельний дощ
Жанр: хевіметал, мелодичний метал
Слухати:
Іван Лисько:
Харківські металісти Soul of Rain трошки запізнилися зі своїх хевіметалом років так на 20, тоді коли б їхня популярність була значно вищою. Дуже впевнений, що їх ЦА — покоління міленіалів і слухачі постарше.
У новому синглі “Пекельний дощ” колектив поєднує класику жанру з модерн-металом, тому що тут є мелодії й рифи не притаманні Soul of Rain. Сама композиція звучить, на мій погляд, простіше й мелодійніше, хоч і тримається якоря класики. Наявність брейкдаунів ні для кого не є унікальністю, але приємно чути, що харків’яни можуть звучати сучасніше. Особисто мені запам’яталося гітарне соло. А тепер уявіть собі, якби зумери відкрили для себе Soul of Rain?
