Укотре прослухали найсвіжіші новинки української музики й готові поділитися враженнями у новому випуску дайджеста “Нова музика тижня”. Рок-музиканти, схоже, втомилися грати рок, поскладали гітари й пішли на відпочинок. Натомість експериментальна та інді-музика потішили наші вуха.
Що ж нового з'явилося минулої релізної п’ятниці? Читайте у нашому дайджесті!
А також задля вашого комфорту прослуховування, усю музику додали у наш плейлист. Шукайте його на своєму стримінгу:
Roman GRYGORIV, Olena Shykina – IRREINAISANCE (LP)
Жанр: неокласика, академічна музика
Слухати: Spotify | Deezer | YT Music
Іван Лисько:
Смичком по ракеті – саме так можна описати деструктивний шедевр композитора Романа Григоріва. Альбом IRREINAISANCE повністю виконаний на каркасі касетного снаряду РСЗВ “Ураган”. За словами Романа, ірренесанс символізує як відродження та деколонізацію української культури в умовах війни, так і протилежність ренесансу. «Який сьогодні може бути ренесанс, зіграний на ракеті?» — додає він.
Цей масштабний звуковий перформанс із 11 треків відображає глибину травматичного досвіду війни. Слухаючи IRREINAISANCE, неможливо оминути питання звукової текстури, яку композитори створюють із незвичних інструментів. Як звучання каркаса касетного снаряду стає ключовим елементом? Тембр цього "інструмента" є не лише технічним рішенням, а символом – різким і грубим, як сама війна. Ця інновація додає музиці глибокого емоційного виміру, ніби матеріалізуючи травми у звуках. Кожна композиція пронизана моторошною атмосферою жахів, страхів і руйнівної сили, що розриває на уламки.
Структура композицій розкривається як витвір справжньої майстерності: чергування тривожної тиші й звукових вибухів створює напругу. Особливо, це відчутно у треках Lullaby і The Hell’s Arrow Voice, де Роман Григорів і Олена Шикіна досягають звукового крещендо. Їхня музика ріже звукове полотно безжально, від неможливості зупинити бурю фантазії.
Контраст у музиці підкреслює послання альбому. Спокійні мелодії вступають у діалог із грубими, хаотичними шумами, створюючи метафору конфлікту між гармонією культури та хаосом руйнації. Це відчуття особливо загострюється у моменти, коли мелодії ніби "розпікаються", підкреслюючи крихкість людської природи перед жахами війни.
IRREINAISANCE надто складний і багатогранний для фонового прослуховування. Це не просто музика, а травматичний досвід очима митців інтелектуалів, що здатні перетворити агресію і страхи на життєвий досвід у найбільш дискомфортній формі. За словами Олени Шикіної виданню The Claquers «цей страшний інструмент (снаряд) не головний, а лише засіб для створення нового».
Це альбом, де академічна музика зустрічається з електронікою, а дисгармонії й розломи складаються у досконалий конструктор. Мелодії альбому переповнені деталями, які при зануренні формують складний і багатогранний звуковий дизайн. Він більше нагадує сцени моторошного трилера чи фантастичного фільму, ніж звичайний аудіодосвід. Коли слів стає замало, фантазія бере гору, і це найкраще описує емоції від прослуховування цього шедевру.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
DakhTrio – Тичина: феномен доби (LP)
Жанр: експериментальний фольк
Слухати: https://linktr.ee/dakhtrio
Іван Лисько:
Щодо DakhTrio, то звучання альбому “Тичина…” надзвичайно вразливе, крихке та чесне. Одинадцять пісень присвячені поетові-модерністу Павлу Тичині, а лірика покладена на його вірші. Структура побудована на фундаменті мінімалізму і багатоголосся, що є, мабуть, однією з найкращих реалізацій за останні роки. DakhTrio вдалося досягти звукової форми, яка, на перший погляд, звучить у традиційному фольклорі України, але насправді сягає значно глибше в експериментальні хащі. Вони відмовляються від великої кількості інструментів, щоб створити бездоганну форму атмосферного експериментального фольку у площині мінімалізму, віддаючи перевагу самотнім клавішам, готичному контрабасу, зажуреному саксофону і тонкому, майже невидимому плетиву з електроніки. Багатоголосся альбому – це особливе відчуття насолоди, що зачаровує загадковою якістю звучання.
Голос Софії Баскакової вражає широким діапазоном вокальних можливостей. Те, як вона ним користується, як розставляє акценти у голосі, робить вокальні переходи, бере вищі ноти – є найсильнішою перевагою альбому. Вражаюча вокальна техніка Софії, яку доповнює атмосферний мінімалізм, підкреслює справжнє мистецтво. Попри пристойну кількість архаїчних співів, фольк не відчувається наскрізь традиційним, оскільки аранжування змінюють сприйняття альбому і вірші Тичини до невпізнаваності.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Дмитро Лесик
Якщо ви звикли вбачати у “відродженні творчості українських поетів” у музичному просторі певну конвеєрність, одноманітність та несмак (не будемо вказувати пальцями), то спішу вас розчарувати: існують проєкти, які справді зацікавлені у незвичній інтерпретації віршів.
“Тичина: феномен доби” – один із таких. Це дуже нішевий, але захопливий альбом, який однаково хочеться слухати й в навушниках, і наживо. Камерна музика, яка за одну годину пропонує переосмислення творчості одного з найбільш контроверсійних поетів в історії України – Павла Тичини.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Ziferblat, Tember Blanche – Дотепер і назавжди
Жанр: артрок
Слухати: https://fanlink.tv/ziferblat_temberblanche
Іван Лисько:
Не секрет, що Ziferblat — один із найчуттєвіших українських гуртів, звучання якого не має аналогів. Про них можна сказати багато хорошого, адже це один із моїх улюблених колективів, про який я готовий говорити безкінечно. Але краще зосередимося на їхній новій роботі “Дотепер і назавжди”, створеній у співпраці з гіперактивним дуетом Tember Blanche. Знаєте, на цьому синглі прекрасно все — якщо оцінювати кожен елемент окремо. Водночас це схоже на трохи випадкову колаборацію.
Ziferblat звучать прекрасно у своїх партіях, а Саша Ганапольська вражає, коли співає самостійно. Але як тільки ці два елементи об’єднуються, хімія між ними кудись зникає. Виникає відчуття, що їм бракує взаємозв’язку, який би зшивав усе в гармонійне ціле. Так, звучання й лірика тут на висоті — нічого поганого сказати не можу. У кожній ноті впізнаються Ziferblat, але Tember Blanche, здається, опинилися не зовсім на своїй території.
Якщо порівнювати з такими сильними роботами, як “Літаки” чи піснею для Євробачення, новий трек “Дотепер і назавжди” виглядає менш переконливим. Для тих, хто просто шукає знайомий затишок і звичну естетичну насолоду від Ziferblat, ця композиція стане приємним доповненням. Але чогось більшого від неї не варто очікувати.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Alexjazz — Вітер
Жанр: постпанк, дрімвейв, індіпоп
Слухати: https://bfan.link/alexjazz-viter
Антон Кістрін
Alexjazz у своїй творчості неодноразово звертався до постпанк канонів звучання, і слід зазначити, що як виконавець він доволі органічно вписується в цей жанр. Попри це, новий сингл Вітер все ж сприймається як експеримент, адже трек навмисно спродюсований наче нашвидкоруч, звучить дуже “сиро” і наближено до lo-fi естетики.
Втім, це тільки додає композиції певного шарму й анітрохи не позбавляє стилю. В цілому Alexjazz у пісні Вітер знову звучить, ніби така собі подорослішала версія SadSvit — все ще мрійливо-похмура, але вже зовсім з іншими, не притаманними підліткам, сенсами й настроями.
⭐️⭐️⭐️⭐️
DANIEL OKARO – different types of relationships (LP)
Жанр: р’н’б, хаус, хіп-хоп
Слухати: https://lnk.to/diff-types
Іван Лисько:
Дуже добре, що Деніель Окаро на дебютному альбомі поєднав хіп-хоп з р’н’б. Попередні роботи так чи інакше трималися курсу хіп-хопу. Я помітив, що Даніелю все-таки більше пасує р’н’б, і він почувається в ньому якось комфортніше, бо для хіп-хопу мені весь час здавалося, що його голос надто м’який і не розкривав весь потенціал хлопця. Проте на альбомі Деніел порадував хорошим продакшеном. Очевидно, відчувається вплив його батька, діджея, і тяжіння до електронної сцени. Делікатне поєднання чуттєвого р’н’б, соковитого хаусу, брейк-біту і хіп-хопу дарують чудову сонячну атмосферу безтурботного життя.
Такі треки як “справа не у мені”, “почуй мене/досвід”, “я не знаю, що зі мною” – готові хіти. Якби не українська мова, то одразу і не скажеш, що це музика з України. Усе, чим переймається Даніель, – це кохання, романтика, тачки й пригоди. Дуже кайфовий реліз, з упевненою увагою до деталей і модним звучанням, яке не часто зустрінеш на просторах української музики. Сцена р’н’б поповнилася ще одним топвиконавцем, якого не соромно показати Європі.
⭐️⭐️⭐️⭐️¼
Навіщо — Чорнило
Жанр: постпанк, індіпоп, даркпоп
Слухати: https://orcd.co/nav1s40
Антон Кістрін:
Відтоді як постпанк та його варіації стали трендом у сучукрмузі, дедалі більше молодих фрешменів намагаються спробувати свої сили в цьому або суміжних жанрах. Особливо після сенсаційного виходу нового Сталкера, як саундтрек до якого послужив і сей жанр, чимало нового українського постпанку та альтернативного року додали цікавості до цих музичних жанрів ширшій аудиторії. Тому деякі молоді музиканти вважають, що спроба загратися у постпанк координатах — це безпрограшний варіант для вдалого старту.
Дебютанти Навіщо також вирішили зайти на цю територію з синглом “Чорнило”, хоча поки що доволі несміливо. Відчувається, що ці музиканти ще на стилістичному роздоріжжі, ніби намагаються сподобатися всім одразу. У підсумку, трек має шанси зайти як поціновувачам Седсвіта, так і слухачам умовних ДК Енергетик. Якщо, звісно, Навіщо зроблять певні висновки, пошукають свій звук, попрацюють над вокалом, а головне — зрозуміють для себе, хто вони й навіщо це все.
⭐️⭐️⭐️
Сонячні котики – Котики
Жанр: індірок
Слухати: https://orcd.co/kotuky
Дмитро Лесик
Індірок України має чимало гімнів. І вже вкотре у піснях прославляються пухнасті улюбленці – коти. Цього року — це тренд української музики. Для гурту Сонячні котики було лише питанням часу, коли вони випустять на стрімінгових сервісах роботу про котиків світу.
Котики – це мила композиція з мінімумом тексту та більшим акцентом на інструменталі. Реліз цікавий, утім швидко забувається після прослуховування.
⭐️⭐️⭐️
MI MI MARII — Ніч Далеко
Жанр: індіпоп, ретровейв
Слухати: https://linktr.ee/mimimarii
Антон Кістрін
Співачка MI MI MARII продовжує експлуатувати дивний образ романтичної відмінниці-гіка. Новий сингл Ніч Далеко — безсумнівно стильна робота, з мінімалістичним аранжуванням та неоновим ретро-саундом, але така ж беземоційна, як інформація про аварійні відключення електрики по локальному радіо.
Присмак у треці дещо готичний, із вайбом холодного під’їзду. При цьому з тембральних фарб пісні повсякчас стирчать вуха Кейт Буш. Прикро, що попри симпатичний продакшн і початкову ідею, розвитку у композиції ви, на жаль, так і не дочекаєтесь.
⭐️⭐️⭐️
