Після не найідеальнішого першопрохідця у 2014, відбувається камбек у 2017 році його спадкоємця - Shards of Darkness. І ця гра раптово пропонує цікаві рішення...
Проблеми першої гри. Давайте освіжимо пам'ять: я лаяв першу частину за її хардкорність, ворогів, арсенал, "reuse" рівнів, графіку і складну навігацію. Після проходження другої частини я можу додати ще кілька пунктів, які помітив лише зараз: у Стікса майже не було видно будь-якого характеру (так, це пояснюється сюжетно, але все ж таки), у цій частині він ой як сильно виріс як особистість. Також я тепер хочу посварити сам Акенаш - у "Майстрі Тіней" ми майже не вилазили з чортових каналізацій, тьмяних коридорів та інших навколопідвальних приміщень, так, тут вони теж є, але тепер принаймні домінують відкриті локації, де в тебе купа способів зробити ту чи іншу дію, а не “ось тут можна піти по прямій, або обійти збоку, ось і все".
З новими проблемами я закінчив, а що зі старими? Хмм, давайте поглянемо що з ними зробили.
Арсенал. Його сильно збільшили, і частина навичок, які відкривалися в першій частині, тут уже є за замовчуванням. Тепер нам не треба красти у ворогів або зі своєї бази спорядження - крім крадіжки можна і збирати лут, щоб створювати необхідні гаджети. Ще й ми нарешті можемо змінювати костюмчики і ножі, через що геймплей часом сильно змінюється.
Хардкорність. Локації стали ширшими, а щільність ворогів зменшилася, а якщо згадати попередній пункт, то розумієш, що тепер успіх залежить лише від твоїх правильних рук (утім, робити постійні відкати за збереженнями ви будете).
Вороги. Пам'ятаєте ельфів? Вони тепер наркомани які не в змозі унюхати вас. Однак... З'явилися гноми, і ці хлопці більш слабкі версії ельфів з першої частини. Нюхати вас можуть, однак відстань замість 15 метрів тепер близько п'яти. Є й інші новачки, однак нехай вони для вас будуть сюрпризом. Сам бестіарій ворогів став меншим за першу частину, бо багато людей було виключено з гри, але зате тепер його простіше сприймати і розрізняти.
Графіка. Вона добре покращилася порівняно з першою частиною, а через тутешні краєвиди часом хочеш скріншот під шпалери зробити. Окремий респект за добре зроблені кат-сцени, а не ті витвори упереміш зі слайд-шоу (втім, вони були добре намальовані) на кшталт першої частини.
Reuse рівнів. Ну вашу ж мати... Гаразд, це роблять лише кілька разів, а не на половину гри, та все ж, це мінус.
Сюжет. Усі ми пам'ятаємо, як ми з нульовими очікуваннями запускали попередню частину й отримували раптовий (і ще який!) сюжетний твіст. Тут розробники віддали перевагу іншому, але все ж таки схожому шляху - навколо Стікса кояться величезні змови, полювання за головами, зрадництва, політичні ігри тощо, але йому АБСОЛЮТНО ПЛЮВАТИ НА ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ. Останні слова могли прозвучати як мінус, але вам, найімовірніше, сподобається ця несподівана енергія, бо всі очікували на якийсь фентезійний і грандіозний сюжет, після чого всі очікування раптово ламає сам Стікс, як це відбувалося і в першій частині. Утім його все ж затягують у якусь аферу, не за безкоштовно звісно 🌚.
Гумор. Що, не очікували? А це раптовий головний плюс гри. Ви пам'ятаєте як у попередній частині іноді з'являлися дрібні й трохи тупі жарти? Помножте їхню кількість і якість у 4 рази - тут посеред геймплею відбуватимуться постійні підколи то асасинів, то Бетмена, то бога війни, то звичайних ворогів, то самої назви гри, про "діряву, як бордель, фортецю" і ще купу інших дрібниць я взагалі мовчу 😁. А і так, в екрані смертей Стікс тепер урочисто покриватиме вас образами, пропонуватиме знизити складність, цікавитиметься, чи стрімите ви зараз його добірку смертей, доволі казатиме, що його смерть була за сценарієм, косплеїтиме термінатора, тикаючи вам середній палець, ставитиме перед черепом запитання "Скіл, чи не скіл?", пропонуватиме знайти пасхалку з адресою геймдизайнера, який додумався поставити тут цю чортову прірву, проситиме пепероні з подвійним сиром, і так матір його далі. Загалом як особистість і комік наш гоблін виріс ой як добре, я постійно згадував схожі ситуації, що колись були в мене під час проходження всіма забутої гри за Дедпулом.
Підсумки. Що ж, ви вже здогадалися що сиквел виявився кращим за свого зачинателя ідей, і я радий цьому. Якщо перша частина розрахована на хардкорних любителів стелс-екшену без чогось зайвого, то вже друга стала чимось більш відкритим і... Самостійним?
Оцінка: 8,4/10
P.s: Наприкінці, до речі, нам люб'язно залишили кліффхенгер, однак сподіватися на продовження, гадаю, не варто.
