Чомусь більшість людей звикла шукати мудрість в грецькій міфології, ігноруючи при цьому інші, як-от скандинавська. А якщо я Вам скажу, що це є помилкою, адже навіть у варварів, як їх прийнято вважати, можна почерпнути щось «глибоке» для розуміння, що не залишить байдужими. Мова піде про Бога Тюра та його стосунки з хтонічним створінням Фенріром.
Коротко про легенду: боги боялися, що Фенрір (величезний вовк, один з дітей Локі) під час настання Рагнарьоку (кінець світу за скандинавською міфологією) матиме неабияку причетність до цього, а саме зʼїсть сонце, зануривши світ у пітьму, та вбʼє Бога-отця Одіна. Налякані такою участю, боги вирішили увʼязнити Фенріра, скувавши його ланцюгом Глейпнір, проте вовк зрозумів їхні зловісні умислі та почав пручатися. У вирішенні проблеми взяв участь Тюр (Бог війни, справедливості, честі), уклавши угоду: звіра повинні були звільнити з оков, проте задля уникнення обману, Тюр повинен був покласти до пащі Фенріра свою руку, поки вовка сковували б ланцюгом, і якщо б звір не зміг звільнитися та боги не зняли б ланцюга, то Фенрір міг відкусити руку Бога. Саме так і трапилося, як би звір не намагався розірвати Глейпнір, спроби були марні, він потрапив у пастку богів. Ось так Бог справедливості втратив одну зі своїх рук.
Вчинок Тюра захоплює, адже той не боячись бути травмованим на все життя, все одно вчинив так, як того вимагалося зробити. Цей вчинок у розумах багатьох свідчить про мужність Бога, який хоч і вдавшись до обману, вчинив благородну справу. Але що ми тут можемо побачити? Як Бог честі міг вдатися до обману, адже ця якість аж ніяк не є ознакою, що характеризує благородність. Тому то можна засумніватися в хорошій репутації цього Бога.
Даний вчинок не одобрив би видатний німецький філософ Іммануїл Кант, котрий ввів поняття категоричного імперативу. Під цим поняттям він розумів моральний кодекс людини, згідно з яким людина розглядається не як засіб досягнення мети, а є самою метою. Особливість цього твердження полягає в тому, що людина повинна постійно притримуватися моральних правил, незважаючи на обставини, якими б вони не були. Тобто, ми не повинні вдаватися до обману, без винятків, навіть у разі ситуації, котра може бути для нас небезпечною, адже ми все одно повинні бути прихильниками правди, що є одним з моральних правил.
То що це виходить, невже скандинавські боги настільки безморальні, то може й в сагах про їхню мужність також слід засумніватися? Я би не поспішав робити подібні висновки, адже дана історія слугує прикладом поглядів іншого морального лагеру, як-от утилітаристів. Вони розглядали мораль з точну зору її корисності, тобто в ситуації, яка потребує вибору, вигідніше схилятися до того варіанту, який матиме більший успіх чи ефективність у майбутньому. Відомий вираз «мета виправдовує засоби» дуже добре описує філософію даного напрямку. Тюр, будучи утилітаристом, розумів, що якщо залишити на волі Фенріра, він буде одним з вісників кінця світу, а тому його увʼязнення є необхідністю. Застосування сили з метою подолання звіра може здатися розумним варіантом, проте через неймовірну силу вовка, жертви були б неминучі навіть серед богів. А отже єдиним варіантом залишалося змусити вовка скувати себе, вдавшись до обману, навіть якщо доведеться пожертувати власною рукою. З цього ми бачимо, що для Тюра метою є мир та благополуччя народу, тоді як засобом є аморальний вчинок - обман.
Проте не варто забувати й про жертовність у вигляді втраченої кінці Тюра, в чому можна побачити певну настанову для нас - навіть якщо користуватися даним правилом, коли заради досягнення мети, доводиться користуватися засобами, що є аморальними, все одно доводиться нести відповідальність. Саме в цьому й криється честь цього Бога, на мою думку: ввівши в оману зловісного хижака, він виконав свою частину угоди, віддавши свою руку, тим самим вчинивши аморально, Тюр одразу спокутував свою провину, понісши відповідальність. Як саме було в оригінальній розповіді, ми навряд чи дізнаємося, що не заважає трактувати нам зміст по-своєму, переказуючи одне одному свої версії, як в принципі й сталося.
А як Ви зрозуміли міф?