Коли згасне останній подих мого життя,
То знаю, що чекає мене - тільки вічність.
Як земля, так і люди не кличуть мене,
Але серце сподівається на нове життя.
Вогонь очистить душу від земного болю,
Залишивши за собою тільки попіл.
Та незважаючи на це, я залишу свої слова,
І незакінчені рядки, що відчинять двері до моєї душі.
Якщо буде хто-небудь, хто продовжить мої рядки,
То я буду щасливий, навіть у своїй вічності.
Бо тоді, моя душа не згине в забутті,
А мої слова залишаться жити на папері.
Невідомий автор, що вмирав
У своєму божевіллі,
Залишивши на світі свої думки та ідеї.
Розчинився в забуті
А слова його продовжують жити.
