Крах надії та мольби
і немає сил терпіти
моє слово на віки
запишу його в письмі.
Цьому псу потрібна сила
захопити рай земний
як регоче своєм стогоном
доля моя йому мором.
Цей обломок віри
ця земля надії
це моє життя
Все - могила це твоя.
Лише зброя допоможе
вгамувати цього пса
дайте шокер, дайте яд
хай помре цей коловад.
Хай помруть всі його діти
не від злоби, а від болю
болю страху, болю мору
болі цілого народу.
І від долі божої згинуться
каятья не оминутся
і кричатимуть "пощади!"
в стогні і агонії молви.
"Здохни" скажу я
та прийму цей гріх на себе
лише здохни я прошу
не від горя я молю.
А від злоби, лютті і озлоби
від шаленства, ярості і жовчі
від усього гніву, сказу нелюдської
і реальної і злої.
І мого і всього світу
всього доброго і злого
всього слова ще живого
всього старого і нового.
І від мертвого кажу
ненародженим скажу
як ненавидят тебе
і бажають тобі смерті.
Смерті ярої і злої
смерті сильної і слабкої
смерті, що чекає нас
клятів чортом бісопас!
Не сховатися від нас
справедливості і кари
і ненависті і омани
хоч ховайся де інде.
Та хоч з горя буде воля
покарає тебе доля
душа твоя утопає
тіло зрадить тебе в мить.
Не сховаєшся від долі
долі карої страшної
як піймають тебе в мить
і не вижити тобі.
За криваві порятунки
за страшні часи і роки
будеш гнити в ямі чорній
Утопати у смолі.
А душа твоя слабка
буде мука до кінця
а кінець цей як настане
повернеться часом знов.
Доля твоя нескінчена
в страсі мучатися знов
здохни псино поскоріше
щоб крести в крові лоб.
Може доля скаже слово
і зітре тебе з мира
та допоки ще існуєш
Чуй з ганьбой ці слова!
