Огляд "Cultist Simulator"

Вітаю всіх, мої дорогі культисти, і сьогодні я розповідатиму про свої пригоди в Cultist Simulator. Діставайте жертовні ножі, запалюйте свічки, ми починаємо...

Важливе уточнення: цей огляд писався спільно із запрошеним гостем. А конкретно – Вереснем, людиною, яка вздовж і впоперек знає гру. Частину абзаців писав саме цей джентельмен, де наступні два до речі почне він:

Візуальне оформлення (Вересень)

    Графіка “Cultist Simulator” є досить простою, хоча, на мою думку, слово “мінімалістична” буде правильнішим. По факту ми маємо лише стіл з картами, та, свого роду, фішками на ньому. Окрім цього стола не існує нічого. В буквальному сенсі – додаткові тематичні декорації, або навколишнє оточення відсутнє. Примхливим гравцям, які звикли до трасування променів, віддзеркалень у воді та деталізаціїї волосся персонажів це може здатися знущанням, але у простому, стриманому дизайні та графіці цієї гри є свій неповторний та хвилюючий (як і сама атмосфера) шарм.  

    Оскільки гра є карточною, особливу увагу слід акцентувати на власне картах (що логічно). Зображення на них є, спершу, досить непоказними, але при близькому погляді на них розумієш, що у них є свій, унікальний для кожної карти стиль і ба більше – карти анімовані ! Коли я вперше побачив, як непорушна до цього моменту Сільвія кліпнула своїм єдиним оком, це без перебільшень змусило мене відчути холод Зими на своїй шкірі – анімаціі досить скупі, і в процесі гри ви можете навіть не звернути на них увагу, але істина розкривається у дрібницях. Помітним є те, що карти однакового типу мають схожу палітру кольорів та дизайн. Це зроблено для полегшення візуального сприйняття та менеджменту, про що ми поговоримо далі ,так як у цій грі одне повязане з іншим, як корні у Лісі  біля стін Обителі…

Геймплей (Вересень)

    Перше, що потрібно сказати це те, що гра не веде тебе за руку, немов безпорадного сліпця. Ти опиняєшся один, у сірому та похмурому місті. Безглузда робота, непотрібна нікому освіта, та ще й дивні сни зводять з розуму… “Чи зможу я стати чимось більшим ?” Питає сам себе протагоніст – самотній Шукач. І його успіх або невдача повністю та цілком залежить від його  – ваших дій.

    Геймплей повністю побудовано на взаємодії з картами та фішками, що є на столі. На початку свого шляху, Шукачеві доступна рівно одна фішка та одна карта – робота. Саме тут гра починає нагадувати реальне життя… З розвитком подій вам будуть доступні нові карти та фішки більшість з яких є постійними З основних можна виділити Роботу, Сон, Вивчення, Дослідження та Розмову. Інколи також будуть з’являтися додаткові фішки (наприклад – Бажання, або Відчай), але в залежності від наявності тих, чи інших карт на столі вони будуть час, від часу зникати. Слід сказати, що ігровий процес має певну логіку та причинно-наслідкові зв’язки, які відображені у геймплеї. Так, наприклад, вживання опіуму (це – XX століття тому не дивуйтесь) задля спокійного сну може призвести до того, що на столі з’явиться карта хвороби, і якщо її не вилікувати вона перетвориться на карту каліцтва, і ви таким чином втратите одну з ПОСТІЙНИХ карт здоров’я.

    Для новачка геймплей дійсно буде нетиповим, та спочатку – доволі складним, особливо враховуючи те що ніяких підказок сама гра не дає, але це також і дозволяє без перебільшень насолодитися почуттям таємниці і проникнутися атмосферою взаємодії з силами, що знаходяться вище всяких розумінь простих смертних. На мою скромну думку, однією з найкращих частин гри, тією самою “вишенькою на торті” є літературний супровід. Текст, що міститься на картах, і який ми зустрічаємо впродовж всієї гри є чудовим прикладом того, що інколи, грі не потрібна графіка для того, щоб завоювати серце. Гравця Похмурі алегорії, темні легенди, та криваві рядки з древніх гримуарів сплітаються у павутину напівправди та відвертої брехні, навмисно заплутуючи його. Схожість з тривожними, та подекуди лякаючими рядками Говарда Філіпса Лавкрафта не випадкова. Кількість запозичень, та те, з якою акуратністю вони вписані у гру, свідчить про велику повагу розробників до творця Міфів Ктулху.

Музика

У грі просто чудовий саунд-дизайн і звісно ж музика. На тлі постійно грає ембієнт, який так і хоче викликати у вас тривогу, щоб потім в одну мить переключитися на заспокійливу прохолодну мелодію. Саунд-дизайн і зовсім тут розходиться на повну котушку – карти приємно кладуть на стіл, процеси постійно видають звуки, клацають, стукають, по тілу після чергового звуку зникнення карти так і зовсім йдуть мурашки. І ВСЕ ЦЕ просто на ура працює на АТМОСФЕРУ.

Атмосфера

У гри унікальна атмосфера і чіпляючий картковий стиль. Ви постійно будете почувати себе в небезпеці, і вищезгаданий саунд-дизайн тому приклад. Нам постійно задають питання на які ми повинні шукати відповіді. Важливе уточнення – САМІ, бо так, гра НЕ ВЧИТЬ НАС ЯК ГРАТИ, і це дійсно гарний хід, Вересень вище зазначив чому. Через це на початку ви будете вмирати, ПОСТІЙНО вмирати. Утім нове життя в тілі нового персонажа завжди дає нам нові можливості, завдяки яким можна вибрати для себе інший шлях проходження. Але врешті в решт ми навчимося грати. Гравця так і тягне назустріч таємницям, що зберігаються в цій грі, і нас всіляко заохочують за їх відкриття. Проте гра не прощає нам помилок, через які іноді можна втрачати цілі години прогресу…

Гринд

Головна проблема гри, ворог всіх ААА проектів, слово яке ненавидять всі геймери… Гринд. І він тут дійсно бісить. Памʼятаєте що ми починаємо гру з 1 здоровʼям, почуттями і розумом? Щоб збільшити ці показники до 5 вам треба буде викинути близько години. Знаєте скільки часу йде дослідження локацій? По 5 хвилин мінімум, і вам постійно потрібні купа ресурсів та людей навіть для стартових локацій. Книги? Краще моліться щоб вона була написана нормальною мовою, бо інакше доведеться викинути 2 хвилини на одну нещасну книгу, до речі знаєте скільки їх у грі? Десятки. Зовсім забувся, в нас же ще є знання з цих самих книг. Одне питання коли треба декілька хвилин на апгрейд одного, а інше коли треба по 5 хвилин та купі проблисків, ерудицій, жахів, навичок, особливих будівель, жертв і ще боронь чого, і не дай бог ти випадково пропустиш щось через 7 хвилин прокачування, починай заново. І так, до цього моменту половина вищезгаданих предметів випарувалася, так що будь ласка викинь ще 10 хвилин щоб знову зібрати їх. Через 20 хвилин тобі вдалося прокачати одне із знань? Вітаю! До речі, у тебе ще 10 таких же, удачі! Що ж, думаю досить, час переходити до підсумків.

Підсумки

Не дивлячись на складність і гринд, в іншому симулятор культиста працює на відмінно. Гра постійно підтасовує вам різні умови і ситуації, чи то детектив, чи то хвороба. І у вас завжди є вибір дій, нехай він і постійно звужується і розширюється. Загалом, "Cultist Simulator" повністю виправдовує свою назву і дає на повну відігратися в ролі окультиста.

Оцінка: 8,2/10

Одна з небагатьох ігор про культи яка робить це зі стилем і унікальним підходом. Любителям подібної тематики і фанатам карткових ігор рекомендую.

+ Плюси:

Атмосфера

Незвичайний геймплей

Саунд-дизайн

- Мінуси:

Грінд

Складність

Окрема подяка Вересню за допомогу в написанні цього рев'ю.