IVE — жіночий гурт із Південної Кореї, що був сформований компанією Starship Entertainment у 2021 році.
Трек “I AM” входить до першого повноформатного альбом дівчаток, і я насправді його чекала. Бо, по перше, його реліз був запланований саме на мій день народження 10 квітня, а по друге — дівчатка хороші. Пісні IVE до цього мені подобались, вони приносили щось нове та цікаве.
Але цей трек мене розчарував.
Ні, він, безсумнівно, хороший. Навіть не так — добре зроблений. Усе у ньому правильно — структура, він розвивається, є мелодія, реп-секція, гарний приспів, який заїдає, мелодійні голоси.
“Що ж тоді тобі не сподобалось?” — спитаєте ви.
Але він.. ну, ніякий. Тобто тут немає нічого оригінального. Я б назвала його “базовий”. Просто гарно зроблена, комерційна пісня. А де творчість? А нема її, багато хочеш, Поліно.
Біт найпримітивніший, через це часом пісня нагадує марш. Так, така мелодія найлегше западає в голову, бо її легко заспівати/настукати, але це буквально найпростіше рішення.
Приспів — навіть маючи базові знання англійської та уявлення про побудову поетичного тексту (а текст пісні все ще лишається поетичним текстом), можна побачити, що це найпростіший варіант побудови і підбору слів, щоб римувалося і запамʼятовувалось.
І зараз я стаю на нетривку поверхню, бо буду приводити аналогії з української поезії та говорити про силабо-тонічне віршування — простими словами, коли є рима і ритм, чергуються наголошені та ненаголошені склади, є строфи.
Так от, у силабо-тонічному віршуванні не дуже люблять вірші з “простою” римою або дієслівною. На кшталт “кров-любов”, “жити - пити”, “сонце-віконце”. Бо це — найпростіший шлях. Як інструмент для тренувань — так. Але навряд чи ви знайдете щось подібне у текстах Миколи Зерова чи Максима Рильського (перші імена українських неокласиків, що спали на думку).
Тобто, для хорошого поетичного тексту треба працювати над римами, щоб це не було банально.
“Але ж Поліно, — скажете ви. — Це ж пісня, навіщо так заморочуватися?”.
І певною мірою матимете рацію. Для пісні, що має запамʼятатися необхідно придумувати не надто складні рими, щоб пересічний слухач виділив її. Але навіть у такій простоті можна знайти щось цікаве. Чого не змогли зробити композитори IVE.
Так, тут є елементи, що мені сподобались — це реп-секція (якби я стенила IVE, то Ґаиль була б номер 1 для мене) та партія Лісо перед приспівом — оцей ніжний дівочий голос просто чарівний.
Також я послухала увесь альбом цілком. Я б не сказала, що він якийсь неймовірний — але це хороший альбом. Дівчатка юні, у них все попереду.
Мою увагу привернули:
“Kitsch”. Вона має доволі класичну побудову, як і інші пісні дівчат. Гарний розгін перед приспівом. Навіть здається, що приспів це антидроп, але ні. Він доволі швидкий, і доволі цікавий – це досягається підбором музичних інструментів, я б сказала, що там електро гітара, клавішні та ударні.
Загалом, пісня вийшла музично хорошою. Може вона й не претендує на “найкращу пісню року” за моєю скромною оцінкою, але своє місце у плейлисті займе.
“Blue Blood” — тут я б сказала використовують східні мотиви, досить цікаві ударні, і загалом гарна пісня, що відкриває альбом
Всі інші плюс-мінус однакові, приємні, їх можна додати в плейлист, якщо ви не хочете сильно концентруватись на музиці, щоб вона лунала фоном.
Отакий вийшов огляд на IVE. А як вам повноформатний альбом дівчаток?
