Я помилилася в назві книги, правильно буде «Океану приходить кінець» — таке мені писало багато людей, коли я тільки анонсувала книгу. Чи справді я припустилася помилки?
Ні.
О́кіан — назва міста, що розташувалося на острові серед Тихого океану, і в межах якого відбуваються події книги.
Як виникла та трансформувалася ідея?
Колись в мережі я натрапила на добірку фотографій, які надихнули мене атмосферою покинутості та занепаду. І тоді ж, роздивляючись ці фото, в голові спалахнув образ дівчини, що блукає вулицями, вкритими зеленню, та не розуміє, що відбувається. Або відбулось. А місто в той же час здригається від крику банші.
Втім, тоді я не наважилася братися писати нову книгу, тому цю ідею поклала в шухляду з усіма іншими й забула про неї на деякий час.
Не пам’ятаю, скільки місяців минуло, може навіть більше року. Весною 2020 вся Україна, весь світ, сидів на карантині, а мені треба було поїхати з дому в гуртожиток, щоб забрати свої речі. Тато знайшов машину, і ми вирушили в дорогу. За звичкою я увесь шлях провела в навушниках, прокручуючи в голові моменти, що найбільше надихали мене в майбутньому «Окіані».
Думала, що ж то за банші кричить і звідки вона взялася? Можна було зробити книгу фентезійною, списати все на пророцтво і кару Божу, але мені хотілося чогось більш реалістичного. Ну, наскільки це можливо. Тому спочатку я відштовхувалася від того, що крик банші лунає з устрою, який мав би… Я не придумала, для чого він був потрібен. І щось в цьому варіанті здавалося мені фальшивим.
Дорогою додому, перебравши подумки безліч варіантів, я знайшла те, що допомогло мені зробити «Окіан» таким, який він є зараз. Це була база. Основа. Першопричини. Тут я їх не розповім, щоб уникнути спойлерів. Однак банші набула людиноподібного образу.
Проте і тоді я не взялася за написання.
Лише в липні я почала складати план. Приклад не наведу, бо в тому плані чорт ногу зламає. В плані книга складалася з двох частин, кожна близько 15 розділів та 30 сцен. Зрештою, так і вийшло, але розділи я перетасувала, щоб не ділити книгу на частини. Вже тоді я знала, що це буде постапокаліпсис з класичним виживанням: пошук притулку, місця для ночівлі, полювання за провізією, водою та ліками.
А 26 липня 2020 року я написала пролог та перший розділ.
Яким був творчій процес?
Початок писався легко, в цьому мені допомагав план. Я збирала плейлист, який надихав мене музикою, збирала колажі з фото в пінтерест.
Писала, притримуючись норми в 5 000 знаків з прогалинами кожен день, але десь на половині книги я усвідомила, що… Мені не подобається. Взагалі нічого не подобається. Я відчувала, що заплуталася в тому, що відбувається, не знаю, чим все закінчиться і як повернути сюжет так, щоб розповісти все, що хотілося.
Тоді на допомогу мені прийшла Мар. Її нестандартне мислення, витривалість, креативність та свіжий погляд допомогли мені розплести й врівноважити той клубок подій, що мав стати сюжетом. За це я Мар безмежно вдячна, тому зробила першою сторінкою книги присвяту.
3 січня 2021 року я завершила книгу.
Потім була пара вичитувань, редактур та перші проби публікуватися на сайтах. Історію прийняли доволі тепло, втім, здобути популярності в мене не вийшло.
«Окіан» став першою книгою, яку я переклала українською.
Про що книга та для кого?
О́кіан — раніше невелике місто на острові, нині — руїни, що можуть піти під воду будь-якої миті. Мая — дівчина, що зомліла посеред вулиці та опритомніла через рік. Намагаючись зрозуміти, що сталося в Окіані, їй доведеться виживати на пустельних вулицях, рятуватися втечею від мутантів або людей, подібних до чудовиськ, а також познайомитися з бунтівниками й згадати все, що забулося. Чи зможе вона з новими друзями дочекатися рятівного корабля? Чи єдина надія — примарний човен, якого може й не існувати, десь під маяком? Де знайти правду, коли все загрузло в брехні?
Так звучить анотація.
Це історія про пошук себе, жагу до життя, любов і дружбу, пригоди. Про спеку, морський бриз і чудовиськ, які колись були людьми. Про надію, втрату та сліпу віру, яка може провести тебе через місто, що лише рік тому квітувало, а зараз — перетворилося на обгризений скелет.
Жанр: локальний постапокаліпсис, соціальна фантастика, біопанк.
Вікові обмеження: 16+
Може сподобатися тим, хто любить Resident Evil, The Last of Us, Left 4 Dead.
Я, як прихильниця жанру survival, спробувала зібрати в книзі всі елементи, що мене захоплюють в подібних фільмах, книжках чи іграх.
Яка подальша доля книги?
Наразі прочитати «Окіану приходить кінець» можна на літературній платформі Аркуш. В майбутньому, я сподіваюся, книга здобуде паперове втілення і буде тішити читачів, знайшовши домівку на їхніх книжкових полицях.
Дякую, що дочитали до кінця! Діліться враженнями в коментарях, якщо зацікавило ❤️
