Після повномасштабного вторгнення РФ в Україні зростає кількість ветеранів війни. Як вони знаходять своє місце в цивільному житті і що роблять для їхньої реінтеграції суспільство та держава?
За майже 10 років агресії РФ проти України сотні тисяч українців були змушені взяти до рук зброю. До повномасштабного вторгнення Росії, за даними міністерства у справах ветеранів України, статус ветерана російсько-української війни мали майже 440 тисяч осіб. Зараз кількість ветеранів продовжує зростати за рахунок військових, які повернулися з фронту за станом здоров'я або за сімейними обставинами. Ці люди часто мають як фізичні, так і психологічні травми.
— Як ветерани знаходять своє місце у цивільному житті, що робить суспільство та держава для їх реінтеграції – у матеріалі DW. —
Повернувся з фронту, що далі
"Повернення ветерана у громадянське життя - складний процес", - констатує Дмитро Мартиненко. Чоловік знає про це не з чуток: Дмитро служив у 2014-2015 роках, потім у 2017 році, а з 2022 року знову повернувся на службу до ЗСУ. З труднощами реінтеграції він уперше зіткнувся у 2015 році, коли набув статусу учасника бойових дій (УБД).
"Цей соціальний статус декламував величезну кількість можливостей. А органи місцевої та державної влади почали запроваджувати багато добрих програм для ветеранів. Але, на жаль, більшість із них були фіктивними”, - каже Дмитро у розмові з DW.
Як приклад, ветеран згадує обіцянки влади надавати військовим земельну ділянку.
"Але під час подання заявок чиновники відповідали, що землі немає. Також було озвучено медичну програму, але реальну допомогу неможливо було отримати", - зазначає він.
Нелюдські умови, в яких перебувають військові на фронті, впливають на зуби, серцево-судинну систему, спину, продовжив Дмитро.
"Наприклад, у мене почали випадати зуби і потрібно було вставити імпланти. Я звернувся до лікарні, де для УБД мають все робити безкоштовно. Але там сказали, що послуга коштуватиме 600 доларів. При цьому нібито це вже з 50-відсотковою знижкою для УБД”, - згадує ветеран.
Для Дмитра головним розчаруванням щодо повернення у громадянське життя, за його власними словами, стала недостатня увага та недолік розуміння з боку держави.
Дмитро Мартиненко знає і що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
"Коли я пішов на війну, я працював у мережі супермаркетів Novus приймачем товарів. Відновили на роботі мене без проблем, а за півроку навіть підвищили. Але я звільнився потім сам, через посттравматичний стресовий розлад. Це виявлялося так: наприкінці робочого дня, коли я їхав додому, лилися сльози та просто хотілося померти”, - згадує Дмитро.
Ветеран звернувся до психологів. "Але я їх чомусь не сприймаю. Впоратися з ПТСР допоміг спорт", - розповідає чоловік.
Згодом Дмитро Мартиненко приєднався до громадської організації "Київська спілка ветеранів АТО Подільського району", яка допомагає учасникам бойових дій та їхнім родинам, та став його головою. З початком повномасштабної війни він повернувся на службу, а у перервах між ротаціями, зумів навіть створити власний бізнес, відкривши три кав'ярні "Тихе місце" в Києві. А допомогла йому в цьому вже державна установа "Український ветеранський фонд" (УВФ), від якого він одержав мільйон гривень на розвиток власної справи.
Чим допомагає ветеранський фонд
Український ветеранський фонд запрацював рік тому. Він фінансується із державного бюджету, а також спільно з українськими та міжнародними партнерами. Фонд підтримує проекти громадських організацій, які працюють із ветеранами, а також сприяє бізнесу ветеранів, їхніх сімей, сімей загиблих захисників та захисниць.
Наразі вже профінансовано понад 400 ветеранських бізнесів, розповідає виконувач обов'язків виконавчого директора УВФ Руслана Величко-Трифонюк.
"Ми надаємо гранти від 500 тисяч до півтора мільйона гривень ветеранам на створення нового бізнесу чи розвиток існуючого. Щоб отримати кошти, потрібно подати заявку та презентувати проєкт, після чого експертна рада обирає найперспективніші, - каже вона у розмові з DW.
Крім того, УВФ має гарячу лінію кризової підтримки для ветеранів та їхніх сімей, а також проводить безкоштовні юридичні консультації.
"За весь час надійшло майже 20 тисяч дзвінків на "гарячу лінію" та понад тисячу звернень з приводу юридичної консультації”, - зазначає Величко-Трифонюк.
Така велика кількість звернень не дивує, якщо врахувати онлайн-опитування, яке у жовтні УВФ провело серед майже 2,5 тисяч ветеранів, а також військовослужбовців, які зараз перебувають у рядах ЗСУ. Згідно з результатами цього опитування, понад 60% ветеранів планують розпочати свій бізнес.
Опитування також показало, що однією з найпоширеніших потреб ветеранів у цивільному житті є працевлаштування. Так, 42,5% опитаних побоюються, що після повернення з війни не зможуть знайти роботу. Серед найбільш хвилюючих проблем ветерани називають також відсутність інклюзивного простору та адаптованого робочого місця для осіб з інвалідністю (53,2%), психоемоційну нестабільність (53,8%), проблеми з фізичним здоров'ям та труднощі з отриманням медичної допомоги (55,2%).
Бізнес потребує ветеранів
Ольга Бандарівська, керівниця військового департаменту українського агентства з рекрутингу LobbyX, сподівається, що проблеми з працевлаштуванням у ветеранів тепер не повинно бути. Хоча до повномасштабного вторгнення ситуація була іншою.
"Мені відомі випадки, коли рекрутери відмовляли ветеранам, дізнавшись про їхній військовий досвід, - розповідає Бандарівська у розмові з DW. - Ветеранів могли не приймати на роботу через упередження про травматичний досвід та неповне психологічне відновлення".
Наразі роботодавці лояльніше ставляться до ветеранів і готуються до прийняття їх на роботу, запевняє вона.
"В Україні зараз є дефіцит людського капіталу. Через війну близько семи мільйонів людей виїхало з країни, більша частина залучена до воєнних дій. Тому бізнес потребує людей на всіх рівнях – від робітників до топ-менеджерів”, – каже Бандарівська. Це, за її словами, впливає на готовність роботодавців розглядати ветеранів під час прийняття на роботу.
"Ветеранів не так багато повернулося, але їх буде більше з часом. Тому компанії вже зараз проводять навчання рекрутерів, менеджерів та інших співробітників. Проводиться підготовка до того, як спілкуватись із ветеранами, які питання їм можна ставити та як ставити завдання”, - розповідає Бандарівська.
На допомогу ветеранам новий держінститут
На виклики реінтеграції ветеранів у громадянське життя реагує і держава. Нещодавно уряд запустив проект Інституту помічника ветерана.
"Спеціаліст із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб – це нова професія, – пояснює DW представник міністерства у справах ветеранів Надія Адаменко. - Вони надають послуги з визначення проблемних питань ветеранів, консультування щодо реабілітації, психологічної допомоги тощо. Помічники працюють в офісах, зокрема ЦНАПАх, але можуть виїжджати на допомогу ветерану. Наприклад, до госпиталю чи Пенсійного фонду, якщо потрібно допомогти розібратися з документами".
Помічник ветерана не просто консультує, а також спілкується з органами влади та військовими частинами та покликаний впливати на формування нових програм для ветеранів у громадах, додала вона.
"Наприклад, створення майданчика для адаптивних видів спорту, де міг би працювати ветеран", - каже Адаменко.
Стати помічником ветерана може далеко не кожен, а лише особи, які самі перебувають у реєстрі ветеранів війни. Це учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни, які постраждали під час подій на Майдані, особи з особливими заслугами перед батьківщиною, члени сімей загиблих та померлих ветеранів війни.
Зараз це експериментальний проект, який поки що діє в ряді областей і в Києві. Із січня Інститут помічника ветерана має працювати вже у всіх областях, повідомила Авраменко.
"Вже працюють 15 помічників ветеранів, ще 50 пройшли навчання і скоро приступлять до роботи. Також триває друга хвиля навчання, і ми очікуємо, що вони у грудні-січні також будуть працевлаштовані. Загалом в Україні наступного року можуть бути працевлаштовані до 15 тисяч помічників ветеранів”, - наголосила вона.
Чим займається організація Veteranka
Допомагає ветеранам також низка громадських організацій. Наприклад, жіночий волонтерський рух Veteranka, який поєднує жінок-ветеранів російсько-української війни, діючих військовослужбовців та волонтерів. До повномасштабної війни організація здебільшого займалася захистом прав жінок в армії, а також заохочувала захисниць батьківщини заснувати власний бізнес. Тепер учасниці руху допомагають фронту: плетуть маскувальні сітки, закривають запити бойових підрозділів у медицині, автомобілях, а також у власному цеху шиють військову форму.
Саме тут знайшла роботу Валентина, яка була снайпером і минулого року повернулася з фронту через поранення та стан здоров'я.
"Ми шиємо військову форму, виконуємо також дизайнерські замовлення", - розповідає вона у розмові з DW.
За словами Валентини, до призову на службу вона керувала швейним підприємством та мала зв'язки у сфері моди, але після лікування та повернення у громадянське життя виникли проблеми із працевлаштуванням.
"Коли минулого року я приходила до дизайнерів, які мене знали раніше, то мені відмовляли. Казали: "З війни приходять не зовсім здорові. Вам потрібно долікуватися. Пройти курс реабілітації. Приходьте до нас через пару місяців.” Згодом усі вони потім мені дзвонили та запрошували на роботу, але я відповідала, що вони запізнилися, бо я вже працюю у Veteranka”, - згадує вона.
При цьому Валентина зазначає, що їй було важко пристосуватись до громадянського життя.
"Під час війни я побачила багато страждань як військових, так і цивільних на звільнених територіях. А коли я приїхала до Києва та побачила, як тут веселяться люди, відкриті кафе та ресторани, то це викликало агресію. Спочатку кілька тижнів сиділа вдома, і лише потім змогла виходити надвір. Нині вже агресії менше”, - каже Валентина.
При цьому вона нарікає, що держава не забезпечила її психологічною допомогою, а лише сплатила фізичне лікування. У схожій ситуації виявляються й інші ветерани, що підтверджує соціологічне дослідження проблем ветеранів "Від поранення до повернення: Етнографічне дослідження шляху ветеранів та їх близьких".
"Якщо фізична реабілітація поранених не досконала, часто формально, але все ж таки державою забезпечена, то з психологічним відновленням ситуація незрівнянно гірша. Незважаючи на те, що психологи працюють і при лікарнях, і у військових частинах, про системну психологічну допомогу взагалі не йдеться", - наголошується в дослідженні, яке у вересні презентував правозахисний центр "Принцип".
Концепція підтримки ветеранів
Окрім точкової допомоги, громадські організації прагнуть покращити забезпечення потреб ветеранів на системному рівні. Для цього п'ять організацій, що займаються питаннями ветеранів: Veteran Hub, "Принцип", "Юридична сотня", "Простір можливостей", Veteranka - розробили Концепцію політики щодо ветеранів та їх сімей.
"В Україні немає прописаної системної ветеранської політики у чинному законодавстві, - пояснює у розмові з DW представник ветеранської організації "Принцип" Денис Султангалієв. - Зараз є конструктор: щось написано для ветеранів Другої світової, щось для афганців, щось для ветеранів АТО."
За словами Султангалієва, поза увагою залишається дуже багато аспектів, зокрема щодо фізичної та психологічної реабілітації, а також не беруться до уваги жінки-ветерани, які можуть мати окремі потреби, є ветерани – внутрішньопереміщені особи, які можуть мати свої особливі проблеми.
"Чинне законодавство не відповідає ні українським реаліям, ні потребам нових груп ветеранів", - констатує Султангалієв.
Допомогти ліквідувати цю прогалину та покликана Концепція політики щодо ветеранів та їхніх сімей, розроблена ветеранськими організаціями.
"Ми виділили низку ключових проблем та потенційні їх вирішення, - пояснює Султангалієв. - Зараз опрацьовуємо вже конкретні кроки вирішення проблем".
Ветеран Дмитро Мартиненко сподівається на створення найкращих умов для реінтеграції ветеранів.
"Але створити щось на законодавчому рівні – це лише 30 відсотків роботи. Інші - знайти бюджет і втілити це в життя. Бо у нас багато законів існує, але вони не фінансуються і не діють”, - резюмує він.
Джерело — DW
