Вступ
В книзі В‘ячеслава Агеєва «Релілігія має померти» піднімається просте питання - чи є у жінок душа
«Якось одного ранку 585 року в місті Маконі християнські єпископи сперечалися, чи є в жінки душа»
Таке просте питання, однак стільки метушні. Чи є у жінок душа і розум ? Чи є у жінок право голосу і чи існують взагалі жінки ? ( трішки занесло )
Оповідь служниці - це історія про світ, який мав стати утопією, але щось не вийшло. Це історія, яка розповідає наскільки релігія може зайти далеко, щоб «врятувати» нас і наштовхує на моторошні роздуми. У нас вже забирають право розпоряджатись власним тілом на свій розсуд ( заборона абортів наприклад в Польші) чи так далеко час, коли коли наше тіло взагалі перестане нам належати. Все частіше я чую вислови стосовно себе, як інкубатора. Не людини з власними емоціями, а ресурсу, яким всі знають, як краще розпорядитись.
Тому ця книга мене обурила, мене обурила перспектива, яку вона показала. Це не далекий фантастичний світ, однак сподіваюсь і не наше майбутнє.
❗️Розділи з спойлерами виділені❗️
Загальна інформація
Автор - Марґарет Етвуд
Назва - Оповідь Служниці
Кількість сторінок - 272
Жанр - антиутопія
Суб’єктивна оцінка - 5/5 🦦
Сюжет і герої
Уявіть, що в один день ви стали ресурсом. Ви вже більше не людина, ви вже дещо більше. У вас немає власних коштів, у вас немає прав, да навіть власного імені. Однак не засмучуйтесь, все не так, як здалось на перший погляд. Вам здається, що все проти вас, однак це на благо нації, все зроблено заради спільного майбутнього, заради спасіння вашої душі.
Чи важливий шлях, заради благородної мрії. Чи може кривавий шлях привести в рай. Де закінчується спасіння душі і починається банальне виживання.
І чи всеж є у жінок душа.
Жінки, які можуть народити це національний ресурс. В світі, де через техногенні катастрофи, діти стають рідкістю, це вимушеність. Дітородні жінки мають, священну роль - вони стають служницями. Які мають подарувати дітей, певному елітному прошарку. Взалежності від статусу, сім’ям, де жінки не можуть мати дітей видають служницю і їх спільна мета - діти.
Це повністю патріархальна країна, жінки в’яжуть і наглядають за домом, а чоловіки стоять на захисті країни.
Однак, ще свіжі спогади про маргенальне минули і як всі не намагаються забути, та відмовитись від всього важко, навіть тим, хто свято вірить в нові ідеали.
Серіал
Серіал "Оповідь служниці" є адаптацією книги Марґарет Етвуд, але має деякі відмінності від оригінального матеріалу. У серіалі розширюються деякі персонажі, додаються нові сюжетні лінії та епізоди, які не були в прямому сенсі включені в книгу. Також серіал розгортається на довше, ніж сама книга, що дає можливість більш детально розкрити характери персонажів та показати додаткові аспекти історії.
Зазначеною відмінністю є факт, що серіал продовжує відстежувати події після завершення книги, вносячи нові елементи та використовуючи розширений світ "Оповіді служниці". Це дозволяє глядачам побачити подальші розвитки головних персонажів і динаміку суспільства Гілеаду після подій книги.
Отже, серіал "Оповідь служниці" зберігає ключові моменти та теми з книги, але також розширює і розвиває їх, створюючи нові сюжети та персонажів, що додає глибину і багатогранність до цієї історії.
❗️Цитати
Їй це добре вдавалося. Її промови возвеличували святість дому, те, як жінки мають лишатися вдома. Серена Джой сама так не чинила: вона натомість писала промови, але цю свою невдачу виставляла як жертву, яку приносить заради загального добра
Ми були людьми, які не потрапляли до газет. Ми жили в порожніх білих відступах на краях сторінок. Це давало нам більше свободи. Ми жили у проміжках між новинами.
Я мало не задихаюся: він сказав заборонене слово. Стерильні. Стерильних чоловіків більше не існує, неофіційно. Є лише плідні жінки і пустоцвіти — такий закон
Мене жахає вибір
Ми говорили серйозно, ось що погано.
Імʼя, як телефонний номер, має сенс лише для інших. Але це неправда, воно має значення.
У скрутних обставинах бажання жити привʼязується до дивних речей.
Вона не сказала: «Бо в них не буде спогадів про те, що може бути інакше». Сказала: «Бо вони не хотітимуть Того, чого не можуть мати».
Чоловік - просто стратегія жінки для створення інших жінок.
Хотіти - означає мати слабкість.
Пацюк у лабіринті може йти куди завгодно, поки лишається всередині лабіринту.
Хліба насущного мені не бракує, не марнуватиму на це час. Це не головна проблема. Проблема в тому, щоб ковтнути його й не вдавитися.
Можеш навіть забрати їх до раю. Для цього нам потрібен Ти. Пекло ми влаштуємо для себе самі.
Кінець
Трохи складна книга, однак зважаючи на невеликий розмір, цілком того варта.
Не можу зазначити, конкретних мінімусів чи плюсів, але ця книга визиваю емоції і наводить на роздуми, а це одна з головних характеристик книги для мене.
Приємний авторський стиль і не розтягнутий сюжет, єдине відкритий кінець, однак завжди можна глянути серіал і не залишитись в омуті питань і здогадок.
Незнаю чим завершити, тому ось цитата з Біблії 🦦
І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю! І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби? І сказала вона: Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей (Книга Буття, 30:1-31)
