Біографія
Хая Ліспектор народилася 10 грудня 1920 року в єврейській родині в селищі Чечельник на Поділлі. Рятуючись від погромів у ту добу непевності, до якої призвів розпад російської імперії, вони емігрували до Бразилії і по прибутті дівчинка отримала нове ім’я – Кларісе. Попри скрутне фінансове становище, а також смерть матері в 1930 році й батька в 1940, вона впевнено долала все нові вершини: здобула юридичну освіту в престижному університеті, отримала бразильське громадянство, одружилася з дипломатом, подорожувала світом, вийшла на Олімп бразильської літератури.
Писати почала в 9-річному віці. Перше оповідання опублікували в 19, працювала журналісткою. В 1943 році вийшов дебютний роман, яким вона одразу здобула собі ім’я. Написала дев’ять романів, стільки же збірок і кілька дитячих творів. Серед найвизначніших – ті, які ми розглянемо далі, – «Пристрасть, згідно з Г. Х.» і «Час зірки».
Кларісе Ліспектор померла 9 грудня 1977 року і похована в Ріо-де-Жанейро. В Україну не поверталася.
Пристрасть, згідно з Г. Х.
Як пояснити те, що мій найбільший страх – це далі жити, хай що б сталося? Як пояснити те, що мені нестерпно спостерігати, просто через те, що життя є інакшим, ніж мені здавалося – ніби раніше я знала, чим воно є!
Життя Г. Х. перевернулося догори дриґом. Того ранку, коли це сталося, вона навіть не знала, яким воно було, якою була вона сама, але зрештою ці метаморфози і є доказом того, що все змінилося. Г. Х. зайшла до кімнати покоївки, яка щойно звільнилася. Всередині було напрочуд охайно, проте, відчинивши дверцята шафи, жінка побачила таргана. Зустріч із ним і призвела до струсу усієї її сутності.
«Чи знала я тоді, що моє запитання було не про те, що ж я зробила з тарганом, а натомість – що я зробила із собою?»
Розчавивши його, Г. Х. немов досягла зміненого стану свідомості: внаслідок деперсоналізації вона хіба що не розщепила себе на атоми, однак у всьому іншому, розглядаючи себе збоку, ніби кристалізувала власні думки про життя і смерть, рай і пекло, божественність і людяність.
Час зірки
Тільки одного разу вона поставила собі трагічне запитання: хто я є? Але так злякалася, що геть припинила думати.
Вона чіплялася за ниточку свідомості й подумки повторювала без зупинки: я є, я є, я є. Але ким вона була, не знала.
Макабеа виросла в бідній родині й ніколи навіть не припускала, що матеріальне становище має велике значення: жила вона просто, потребувала небагато, тому і почувалася щасливою. Можливо, таким і було б усе її життя, якби вона не познайомилася і не покохала Олімпіко. В очах іншої жінки він здавався би просто нестерпним, проте для наївної Макабеї був усім.
«Це – кричуща історія про те, щоб мати трохи розкоші».
На її жаль, Олімпіко бачив себе у променях слави, тому, проминувши проміжний варіант у вигляді Макабеї, пристав до її колежанки Ґлорії. У розпачі Макабеа пішла до ворожки, яка розкрила їй очі на її тяжке минуле і сьогодення.
Між двома творами – 13 років різниці. Не можна сказати, що писала їх людина з абсолютно відмінним життєвим досвідом, але нехтувати цим фактом теж не варто. Також слід зауважити соціальний розрив між героїнями: якщо Г. Х. може дозволити собі служницю і живе в пентхаузі, то Макабеа, якщо не вдаватися до евфемізмів, голодує.
І незважаючи на відмінності, досвід Макабеї – так само трансцендентний, як у Г. Х. Одна мить, спалах кардинально змінює сприйняття самих себе і витворює з них нових людей. Для Ліспектор надважливо показати, що діється всередині людини саме в хвилини переродження: хвилини позбуття наївності і досягнення самоусвідомлення.
