1. ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ПАРАДОКСИ
Парадокс Гіффена, який певним чином заперечує ЗАКОН ПОПИТУ був виявлений під час голоду 1845-1849 рр. в Ірландії. Справа у тім, що картопля у ті часи була основним продуктом харчування в країні і хоча через неврожай ціни на неї непомітно зросли, її споживання підвищилося. Тобто виявилося, що існують товари, для яких збільшення ціни призводить до зростання попиту на них. Відтоді до товарів Гіффена стали відносити товари нижчої категорії – малоцінні товари, які займають значну частину витрат в бюджеті споживача. І тут, в контексті нашого прикладу, варто зазначити, що хліб належить саме до такої категорії товарів..
ЗАКОН ПОПИТУ заперечує і Парадокс Веблена. Для деяких товарів падіння ціни супроводжується не зростанням, а скороченням попиту. Уявіть собі, що ви є власником «Lamborghini» із обмеженої серії випуску. Автомобіль насправді не практичний і тяжко собі уявити, що ви будете їздити на ньому до магазину за хлібом, але він прекрасно відображає ваш статус людини, яка змогла придбати чи не єдиний у світі подібний автомобіль. Мова йде про так зване статусне споживання, де мотивом придбання товару або послуги є не об'єктивна потреба, а суб'єктивне бажання продемонструвати свої фінансові можливості. Чим дорожча вартість, тим більший попит на такий продукт.
Чи задавали ви собі питання, чому вкрай потрібна людині вода коштує набагато менше, ніж діаманти, які майже не приносять користі? Це сформульований Адамом Смітом Парадокс вартості, який заключається в тому, що блага, які задовольняють другорядні потреби (золото, платина, діаманти), коштують значно дорожче ніж ті, що задовольняють первинні потреби (вода, хліб, одяг). Згодом в економічній теорії це було пояснено рідкістю благ і зменшенням граничної корисності. На ціну (і на попит) впливає саме гранична корисність. Якщо води багато, то ціна її знижується; якщо діаманти рідкісні і їх надзвичайно мало, то ціна таких діамантів "злітає" вгору.
2. ЩО ТАКЕ «БІЛИЙ СЛОН» ТА НАВІЩО ПОТРІБЕН РИНОК?
Білий слон - це існуючий в англійській мові фразеологізм (англ. White elephant), що визначає щось надзвичайно дороге, але непрактичне й безглузде. Тобто це об’єкт, що немає цінності (або вартість обслуговування якого перевищує його цінність).
Цей вислів походить із Сіаму, де, згідно легенди, король дарував своїм підданим, яких він не дуже любив, білого слона. Такий «вишуканий» жест короля доводив їх до банкрутства, бо, з одного боку, вони були не в змозі відмовитись від подарунку, а з іншого – утримувати таку тварину було досить дорого.
Прикладом таких «білих слонів» є аеропорти, стадіони, культові споруди, гігантські транспортні засоби тощо. Наприклад, в Північній Америці був один з найбільших Міжнародних аеропортів у світі «Монреаль-Мірабель», плановий пасажиропотік якого становив 50 млн. осіб на рік. Для будівництва «Мірабеля» державою було експропрійовано понад 40 000 гектарів плодоносної фермерської землі та лісу. Аеропорт відкрився, як і планувалося, 4 жовтня 1975 року, але лише з одним єдиним терміналом. А вже 1985 року прем'єр-міністр Канади Рене Левек назвав проект «помилкою історії» та «плямою, за яку всім соромно». "Мірабель" пропрацював у пасажирському режимі до 31 жовтня 2004 року, коли звідти злетів останній рейс компанії " Air Transat " до Парижа. Пізніше, а саме у 2014 році, виявилося, що утримувати аеровокзальний комплекс в Мірабелі надто дороге задоволення (за 10 років його підтримка у належному стані коштувала близько $30 млн.) і тому, будівлю було вирішено знести.
Інший приклад пов'язаний з диваком на ім’я Говард Хьюз, який під час Другої світової війни створив дерев’яний літаючий човен, який важив близько 136 тонн і був призначений для транспортування 750 військовослужбовців. Літак здійснив один єдиний політ – піднявся на 21 метр і одразу приземлився. Розробник, який страждав від психічної хвороби, аж до своєї смерті витрачав 1 млн доларів на рік аби підтримувати апарат в робочому стані.
А до чого ж тут ринкова економіка? Справа у тім, що ринок ніколи за подібне не заплатить. Існує набагато більша ймовірність того, що такі «білі слони» будуть створені або мільйонерами – як особиста забавка, або державними структурами – як популістський проект вдаваної величі (Максим Обрізан).
Мільйони людей володіють більшою кількістю інформації, аніж будь-який, навіть самий досвідчений державний чиновник, саме тому ринок краще «збирає» інформацію, аніж окремі особистості. Він також працює значно ефективніше ніж держава чи монополія. В ідеалі на ринку завжди повинна бути конкуренція, адже покупці не даремно «голосують» гривнею, а продавці – своїми прибутками.
КОНКУРЕНЦІЯ – це найбільше благо, бо коли виробники зменшують ціни в боротьбі за споживача, то виграє саме споживач.
