Над головою літають ракети,
А під серцем фото дружини.
Сльози падають на криваві манжети-
Невже це його останні години?
Поки влада грає в війну,
Він боровся за Україну.
І кожну тяжку хвилину
Відчайдушно захищав родину.
Він не хотів іти вбивати,
Проливати кров на рідній землі,
В холодних окопах страждати,
Проте настали часи непрості.
Кожен день він боявся,
Що все це триватиме далі.
Кожен день він боровся,
Хоча зроблений він не із сталі.
Його давно чекають вдома,
Рідні за ним безмежно скучають.
Усіх вже подужала втома-
В очікуванні сили втрачають.
Та зробив він вже останній подих,
Перед очима побачив руїну.
Біля нього ще багато убитих,
Полеглих за Україну!
