Скільки часу б не минуло я все ще пам’ятаю…
Скільки б очей я не побачила, та все лиш твої я в натовпі шукаю.
Скажи мені чи не забула – мій погляд й карі очі,
Що лиш тобі всміхатись мали і в світлий день і в темні ночі.
Чи пам’ятаєш шелест вітру, у вранішньому парку,
Де ми частесенько гуляли і в вечір теплий й зранку.
Чи не забула того вірша, де я писала що люблю,
Його рядки ‘’Я йду до тебе моє небо’’, й ‘’піймаю навіть коли сплю’’.
І на останок запитаю, ‘’скажи чи значила для тебе я хоч щось?’’,
Хоча ні, знати відповідь не хочу, тому прошу збреши або промовч.
Я знаю що любов в твоєму серці, є світла й тепла, та на жаль
Для мене там немає місця, тож думаю в очах моїх ніколи не побачиш болючу, кляту та терпку печаль.
|17.10.2025|
