Черговий саміт БРІКС, що завершився 24 серпня, був, мабуть, найбільш обговорюваним із останніх зустрічей об'єднання. Причин для цього відразу кілька: Володимир Путін, який у результаті так і не наважився прилетіти до ПАР, надіслав замість себе Лаврова; очікування зміни у динаміці організації через війну в Україні; неявка на ключовий виступ Сі Цзіньпіна; і, нарешті, перше та наймасштабніше за всю історію розширення блоку з 2010 року, що обіцяє збільшити БРІКС у два рази.
Думки про результати саміту серед експертів і коментаторів відрізняються кардинально: від глобальної загрози Заходу і «початку нового світового порядку» ( The Nation ) до «зграї країн-невдах» ( The Telegraph ). Така різниця в оцінках продиктована радше ідеологічною, аніж матеріальною складовою, що, втім, дуже властиво й самому БРІКС.
БРІКС: у пошуках власної ідентичності
З моменту утворення наприкінці 2000-х БРІКС насилу давалися пошуки власної ніші та зрозумілого формату — що не дивно для організації, приводом для створення якої багато в чому послужив ресентимент до багатої Глобальної півночі, який став своєрідною нав'язливою ідеєю організації .
За весь час група досягла небагатьох, але й не існувала зовсім марно: крім напівформальних щорічних форумів, БРІКС змогла узгодити та організувати спільний валютний фонд та міжнародний банк — Новий банк розвитку (НБР). На папері це виглядає непогано: об'єднання найбільших країн, що розвиваються, створює альтернативну усталеним глобальним інститутам фінансову інфраструктуру. Країни, що розвиваються, нарешті можуть отримати доступ до фінансування на власні умови, без домінації Європи і США, а гегемонії долара скоро прийде кінець.
Але насправді і валютний фонд, і банк БРІКС мало можна порівняти зі своїми конкурентами. Загальний валютний фонд, незважаючи на значний розмір економік країн-учасниць, все ще в 10 разів нижчий від фонду МВФ. Приблизно так само з банком: за весь час свого існування НБР інвестував у міжнародні проекти менше, ніж Світовий банк витрачає за один рік. Розмови про загальну валюту БРІКС, які розпочалися ще у 2009 році, як і раніше, не призвели до практичних досягнень. Минулого саміту це питання порушувалося знову — цього разу не Росією чи Китаєм, як це відбувається зазвичай, а президентом Бразилії. Втім, в офіційному порядку денному зустрічі спільна валюта не згадувалася , і готовності працювати над таким проектом усередині БРІКС немає.
Скромні структурні та економічні успіхи групи не дивні: крім статусу великих країн, що розвиваються, у членів БРІКС дуже мало спільного. Китай та Індія, дві провідні держави блоку, постійно перебувають у стані млявого конфлікту; Росія внаслідок власної агресії зовсім відключена від економічної інфраструктури БРІКС, а Бразилія з ПАР набагато менше, ніж їхні колеги, зацікавлені у протистоянні до Глобальної півночі.
Крім статусу великих країн, що розвиваються, у членів БРІКС дуже мало спільного
Незважаючи на це, розрізнений форум все ще прагне знайти власне місце у світі і навіть поступово набирає популярності — до 2023 року про інтерес приєднатися до групи заявили цілих 40 країн. Загальним інтересом залишається прагнення «багатополярного світу», про яке країни-учасниці говорять і на своїх самітах, і поза; хоч і уявлення про цю гіпотетичну багатополярність у країн БРІКС принципово відрізняються один від одного. Ця ж ідея панувала і на зустрічі в Йоганнесбурзі. І під цим же гаслом БРІКС нарешті оголосила про довгоочікуване розширення на п'ять країн. Юридичну базу для нього довелося спішно створювати на тому ж саміті.
Чому всі хочуть у БРІКС?
Причин такої популярності блоку відразу кілька. По-перше, існуюча глобальна фінансова система насправді викликає невдоволення у багатьох країн Глобального півдня . Рівень нерівності продовжує зростати, і нещодавня пандемія COVID-19 його ще більше посилила — як суворо фінансово, так і щодо доступу до інших ресурсів, наприклад, вакцин. Існуючі програми допомоги, гранти та кредити Світового банку чи МВФ часто пов'язані з досить важкими політичними та економічними вимогами та критеріями — і багато країн просто не вважають за можливе звертатися до них.
Рівень нерівності продовжує зростати, і пандемія COVID-19 його ще більше посилила як фінансово, так і в плані доступу до ресурсів.
Інститути на кшталт Світового банку теж це розуміють і намагаються вживати контрзаходів, на кшталт цілей загального процвітання — але їх, очевидно, не вистачає. Тому обіцянки БРІКС щодо побудови альтернативної інфраструктури потрапляють у мету, незважаючи на те, що означають мало на ділі. Натомість можливості доступу до нових джерел фінансування через країни БРІКС, хоч і обмежені, але цілком реальні. Зокрема, Китай не соромиться використовувати БРІКС як платформу для просування власних ініціатив, на кшталт Пояса та Шляху , які користуються досить великою популярністю серед країн, що розвиваються.
По-друге, країни, що розвиваються, побоюються, що їхні економічні відносини з країнами Заходу можуть з тих чи інших причин опинитися під загрозою. Вступ до блоку з великими економіками на кшталт Китаю, які до того ж заявляють про свою «нейтральність», — це диверсифікація, спосіб знизити власні ризики.
Інші країни шукають у вступі політичну вигоду. Так, Іран, який тривалий час перебуває у досить серйозній політичній та економічній ізоляції, бачить у БРІКС можливість відновити певний вплив та налагодити взаємини з новими партнерами.
Багаті країни, на зразок ЮАЕ та Саудівської Аравії, у свою чергу, бачать у членстві в БРІКС шлях до нових ринків збуту і хочуть зіграти на зростаючій увазі до країн БРІКС.
Що тепер буде із БРІКС?
З приводу того, що обіцяє блоку розширення, навіть усередині самого БРІКС поки що немає консенсусу — Індія та ПАР побоюються, що включення великої кількості нових членів послабить їхній вплив і розмиє формат та зміст блоку. У такій оцінці є сенс. Нинішній БРІКС — і так блок розрізнений і невизначений, і ті характеристики, які ще залишаються, можуть лише постраждати від включення нових країн. Досі єдиною економікою з ВВП меншою за трильйон доларів у БРІКС була ПАР, але як мінімум три нових члени (Ефіопія, Іран та Єгипет) не можуть змагатися навіть з нею; таким чином об'єднуюча логіка «найбільших країн, що розвиваються» до блоку застосовуватися зможе тільки з натяжкою.
Ідеологічно, хоч як це дивно, розширення для БРІКС, швидше за все, теж стане спірним. Включення до союзу Саудівської Аравії, Єгипту, ОАЕ та Ірану одночасно створює ще одне вогнище напруги всередині групи. Незважаючи на те, що відносини між державами дещо покращилися останнім часом, стабільними їх назвати складно. Більше того, похитнулася й умовно «антизахідна» основа групи — Саудівська Аравія та ОАЕ, як і раніше, залишаються найбільшими союзниками США в регіоні. У результаті розширення БРІКС — або вже й не БРІКС — скоріше загострює його протиріччя та недоліки, ніж сильні сторони.
Розширення БРІКС швидше загострює його протиріччя та недоліки, ніж сильні сторони
Для Росії перспективи також не райдужні. Вона вже відірвана від інститутів БРІКС; включення до групи нових членів ще більше розмиє її вплив, а роль групи як «антизахідної коаліції», можливо, зовсім піде на задній план.
У безперечному виграші залишається тільки Пекін. Тут можна згадати, що Сі з неясних причин пропустив ключову промову в рамках саміту, і спекулювати про його в'янучий інтерес до блоку, але підстав для цього мало. Китайські дипломати і тим більше сам Сі Цзіньпін дуже рідко відхиляються від протоколу та сценарію виступів. «Прогул» Сі швидше говорить про якісь сторонні обставини, чи то хворобу, чи щось ще, ніж несе якийсь політичний меседж.
Насправді вигода для Китаю в результаті саміту помітна: чим більше країн приєднаються до БРІКС, тим розмитіше всередині групи буде динаміка, і простіше Пекіну зміцнитиме статус неформального лідера. Ще більше можливостей розширення відкриває просування Китаєм власних інвестиційних програм, отже, і іноземного впливу. Не дивно, що саме Сі в таких умовах активніше за інших закликає до розширення блоку.
Джерело The Insider
