Врахуйте, що у довгочиті можуть бути присутні спойлери. Також у тексті використано цитування українського перекладу роману. Усі права належать авторам.
Про автора
Май Дзя (справжнє ім’я якого Дзян Беньху) народився 1964 року в «неблагонадійній» сім’ї. Через своє частково поміщицьке походження та звинувачення батька у контрреволюційній діяльності у дитинстві майбутній письменник зазнав цькувань з боку однолітків. Однак, завдяки своїм математичним здібностям та наполегливості, Май Дзя вдалося вступити до Інженерно-технологічного інституту Народно-визвольної армії Китаю на радіотехнічний факультет з надією покращити власний політичний статус. Згодом Май Дзя отримує роботу у розвідувальній службі й вдало просувається кар’єрними сходами.
Власне, саме безпосередня залученість до розвідувальних структур надала Май Дзя змогу наповнити свої твори реалізмом, якого бракує типовим шпигунським романам. З іншого боку, було б дивно заперечувати деяку політичну заангажованість автора, адже за 17 років служби в армії він встиг не лише відвадити різні куточки Китаю, але й обійняти посаду у відділі пропаганди та агітації.
Про книгу та стиль написання
Головний герой твору — геніальний математик та криптограф Жон Дзіньджень з химерним минулим, душа якого скута труднощами соціальної взаємодії (ймовірно, через розлад аутистичного спектра). Сюжет твору побудований таким чином, що історію Дзіньдженя читачі в основному дізнаються зі слів інших учасників подій, свідчення яких «за лаштунками» зібрав та впорядкував безіменний наратор-журналіст.
Тлом для роману слугують декілька історичних епох Китаю (від кінця XIX ст. до кінця XX ст.) та долі інших видатних представників родини Жон. Окрім безумовного зосередження на математичних проблемах та викликах, твір спонукає читачів до роздумів про відданість, самопожертву та можливість (чи неможливість) були господарем власного життя.
Хоч у свій час видавництва відхиляли рукопис «Дешифрувати» понад десяток разів, однак одразу після публікації роман здобув шалену популярність у Китаї та поза його межами. На батьківщині книга отримала низку літературних нагород, зокрема Китайську національну книжкову премію та номінацію на 6-ту літературну премію Мао Двеня, а також була екранізована у вигляді серіалу.
У 2014 році The Economist обрав «Дешифрувати» однією з найкращих книг року. Крім того, у 2017 році цей твір увійшов до списку 20-ти найкращих шпигунських романів усіх часів за версією The Telegraph.
Китайські реалії з дрібкою комунізму
Ця частина довгочиту давалася мені найважче. Важче не з точки зору складності сприйняття вихідного матеріалу, а з погляду усвідомлення, наскільки комуністична пропаганда і толерування «культури СРСР» глибоко вкоренилися у сучасній китайській літературі.
У відгуках до роману на зарубіжних ресурсах, та й навіть в україномовному просторі, легко можна зустріти думку про «відсутність перебільшеного патріотизму та примітивності суджень» у творах Май Дзя, зокрема в романі «Дешифрувати». На мою думку, з цим можна погодитися лише частково. Для прикладу розглянемо один із епізодів роману, у якому ми дізнаємося про рух хонвейбінів — войовничих студентів та школярів, які пройнялися культом Мао Дзедона і стали рушійною силою «культурної революції» у Китаї.
Названу сестру головного героя роману, Жон Їньї, було піддано звинуваченням у нібито причетності до діяльності партії Ґвоміньдану — політичної суперниці комуністів, яка на той час була остаточно перенесена на Тайвань. Жон Їньї не лише стала об’єктом для дадзибао (настінних газет з агітацією), але й більше — жінці наполовину поголили голову, підкресливши її «підозрілість». І хто це все зробив? Студенти, у яких вона викладала в університеті!
Зрештою, Жон Їньї було врятовано завдяки безпосередньому втручанню Дзіндженя: його неоціненні заслуги перед рідним краєм та народом доводили благомислення сім’ї Жон та послугували захистом для його рідних. Загалом, уся сцена «перевиховання» Жон Їньї зображена вкрай сюрреалістично: войовничі студенти, які щойно засуджували цю жінку, тепер викрикують пропагандистські гасла, а на рукаві самої Жон Їньї, для її ж добра, було почеплено емблему хонвейбінів.
Щодо толерування радянщини, то, якщо забажаєте прочитати цю книгу, будьте готові до згадок про Леніна та розуміння, що «Як гартувалася сталь» (роман про становлення радянської влади) є улюбленим твором однієї з героїнь «Дешифрувати».
Іноземний математик
Пишучи огляд на цей роман, неможливо оминути образ персонажа Яна Лісєвіча, видатного математика, поляка єврейського походження, який волею долі став наставником головного героя. Лісєвіч — вкрай суперечлива особистість. Враховуючи очевидний патріотичний ухил твору, у цьому персонажі можна розгледіти втілення такої собі людини без батьківщини, образ життя якої піддається якщо не засудженню, то принаймні несхвальному ставленню. Так, наприклад, в одному з листів до Дзіньдженя Лісєвіч писав:
Я часто запитую себе: де, врешті-решт, моя держава? Це — Польща? Ізраїль? Англія? Швеція? Чи країна Х? Тепер я нарешті зрозумів, що так звана держава — це твої родичі, друзі, мова, містки, річкові потоки, ліси, дороги, західний вітер, спів цикад, світлячки та все інше, що перебуває поруч, а не якась спеціально окреслена територія, і тим більше — не якісь люди при владі чи партійна ідеологія та віра.
Також у творі можна прослідкувати ставлення до Лісєвіча як до людини, яка привласнює, а не споглядає, яка бажає осягнути заради володіння, а не маючи можливості заволодіти, готова опиратися та ставати на заваді. Власне, саме такими мені видаються взаємини Лісєвіча та Дзіньдженя, для якого цей іноземний математик став найдобрішим другом та найзапеклішим ворогом.
Технічні особливості українського видання
Деякі негативні аспекти українського видання роману, які загалом стосувалися якості коректури тексту, вже були описані мною для телеґрам-каналу Азійська Хатинка, тож, з вашого дозволу, вдамся до часткового самоплагіату.
Отож сама українська версія книги неприємно вразила мене великою кількістю друкарських помилок. Чи було це пов’язано з бажанням якнайшвидше опублікувати роман — невідомо. Наприклад, тут «теорію шифрів» можуть назвати «теорією шрифтів» або навіть припуститися помилки у математичній формулі (арифметична прогресія з 23-х пунктів чомусь закінчується множником 2×2 замість 22). На жаль, «злиті слова» без потрібних проблів теж не рідкість. Усе перелічене досить ускладнює читання, особливо якщо врахувати, що душею твору є математика — точна наука.
Хоча місцями ці хибодруки досить кумедні. Наприклад, прізвище головного героя за новою транскрипцією звучить як Жон (за акедемкою — Жун). Гадаю, під час редагування тексту була застосована автозаміна, тож звичайне слово «міжуніверситетський» перетворилося на «міЖоніверситетський» з великою літерою посередині. Крім того, наприкінці книги розміщено примітки, нумерація яких чомусь збилася, починаючи з номера 26 (це підтверджує також стікер на відповідній сторінці).
Публікацією книги опікувалося видавництво «Сарфан». Як зазначено у вступному слові, саме у перекладі роману «Дешифрувати» було вперше використано українську практичну транскрипцію китайської мови, якою видавництво керуватиметься і надалі.
А ще, якщо надумаєте придбати книгу у друкованому вигляді, то врахуйте, що вона має трохи нестандартний формат: 120х200 мм замість класичного 133x205 мм.
Підсумки
Якщо не брати близько до серця «патріотичні перегини» та друкарські помилки у тексті роману, то я цілком можу порадити його до прочитання. Історія «Дешифрувати» широкими та малими мазками охоплює визначальну епоху становлення сучасного Китаю та допомагає краще зрозуміти світосприйняття жителів Піднебесної. До того ж трагедія головного героя, його стрімкий злет та ікарівське падіння точно не лишать читача байдужим.
Додатково
Май Дзя: «Кожен письменник має міцно тиснути руку своїй мові». Інтерв’ю з автором твору українською мовою. Читати: https://safranbook.com/blog/mai-jia-every-writer-should-firmly-shake-hand-with-his-language/
