Зіпсований настрій, ображений знайомий через спільну розмову, покинуте захоплення через невдачу - чому ми намагаємося уникнути цих проблем?
Людська психіка неймовірна у своїй пластичності, адаптивності та бажанні зберегти життєздатність особистості. Давайте розбиратись, чому ми іноді не можемо справитись з негативним досвідом, оскільки майже щодня ми стикаємося із неймовірною кількістю подій такого роду.
Захисних реакцій психіки на травматичні події в нашому житті всього декілька:
Забути (ніби цього і не було);
Постійне прокручування спогаду із відповідними відчуттями (психіка намагається пропрацювати травму, щоб відпустити її, але не має на це ресурсів);
Пропрацювання травматичного спогаду / події для отримання досвіду.
Повторення того ж самого спогаду знову і знову, що приносить біль, жах або розчарування, не є продуктивним для нас і часто призводить до поганих або занадто складних рішень у певних ситуаціях. Нам не потрібно додатково навантажувати себе, проходячи більшу відстань, щоб уникнути чогось, що теоретично може нашкодити нам (фізично або психологічно), але ми це робимо. Наприклад:
Одного разу бездомний пес наскочив на мене з риком та гавкотінням, хоча я нічого не зробив, щоб його спровокувати. Але тепер я завжди звертаю увагу на поведінку собак, будь вони безхатні, поруч із власниками, на повідку, великі чи малі - і це постійно мене хвилює.
Постійне повторення травматичного досвіду вимагає від організму більше ресурсів, ніж забуття його, тому ми часто можемо забувати такі спогади. Наприклад, ви можете боятися кудись їхати і не хотіти цього, але рідні переконують вас поїхати, ось так:
У дитинстві ми часто їздили кудись з родиною, але я зовсім не пам'ятаю одного епізоду, про який всі інші можуть розповісти з подробицями та показати альбом із фотографіями, на яких вся родина розважається.
Зазвичай наша психіка обробляє такі спогади та залишає після себе певні наслідки. Отриманий негативний досвід фіксується як "Обережно, може бути боляче. Тому роби це з уважністю". При цьому ви можете відчувати легку тривогу, або не відчувати її зовсім, але автоматично перевіряти себе перед виконанням певних завдань. Як ось тут:
Нещодавно я запалювала газову плиту, і сталося так, що вогонь від сірника піднявся, ніби кострище. Це було дуже лякливо, але, на щастя, я не постраждала. Мені вдалося швидко вгамувати емоції. Однак, після цього, я завжди з тривогою запалюю конфорку.
Один з можливих наслідків пропрацювання такої травматичної події може бути уникнення. Тобто після події, особистість свідомо або несвідомо може не бажати повторення та уникає всіх можливих ситуацій, які можуть викликати подібну травму. Наприклад:
Декілька років тому я розійшовся зі своїм партнером. Це розставання було болючим, оскільки ми здавалося, були створені один для одного. Ми були разом протягом багатьох років, мали спільний побут та майбутні плани, але партнер прийняв рішення про розірвання відносин за нас обох. Я довго думав, шукав причини в собі та обставинах і, прийшовши до певних висновків, зрозумів, що жити самому для мене зручніше. Також, я зрозумів, що ніколи не буду залишений самим собою, і це призводить до легкої посмішки.
Отже, можна зробити узагальнення, що наша психіка намагається допомогти нам переживати ці події максимально плідно. Звісно, не завжди це приносить користь, яку ми хотіли б отримати. Однак, така функція психіки є своєрідним "запобіжником" для організму людини, щоб травматичні події не повторювалися або мінімізувати їхню можливість повторення.
І це нормально. Люба нетипова/неадекватна поведінка нашої психіки у неадекватних подіях є нормальною, адже спосіб нашого життя не передбачав таких подій. Однак, якщо особистість не може самостійно справитися з наслідками таких подій, їй необхідно звернутися до спеціаліста за допомогою. Якщо ж особистість має змогу самостійно пропрацювати такі спогади, то вона і сама отримає досвід з цієї ситуації. Проте, самостійне пропрацювання травматичних спогадів та подій може зайняти набагато більше часу та внутрішніх ресурсів, ніж при роботі в співпраці зі спеціалістом.
Існує багато методів, які можуть допомогти нам пережити травматичний досвід або зменшити його вплив на наше життя. Наприклад, психотерапія, медитація, релаксація, позитивне мислення, спорт та фізична активність можуть допомогти нам покращити нашу психологічну стійкість.
Також важливо згадати, що кожна людина унікальна, і що метод, який допомагає одній людині, може не допомагати іншій. Тому важливо знаходити той метод, який найкраще підходить саме для вас.
Дякую за приділену увагу читачу, скажіть чи бували у вас випадки коли ви пропрацьовували такі спогади самостійно або разом із іншим спеціалістом?
