Було б добре, якщо комусь вдалося би просто проігнорувати власну панічну атаку, але у нормі це майже неможливо.
Відчуття від панічної атаки незабутні. Жах після неї не відпускає потім ще досить тривалий час.
Перечекати панічну атаку можливо, але лише в умовах, коли навколишнє середовище є досить безпечним. Проте такого майже ніколи не буває — здебільшого першій панічній атаці передує тривале стресове навантаження, а сама паніка — внутрішня реакція людини, яка не зменшує тиск ззовні. Підтримки немає, бо їх недостатньо, й скоріш за все після паніки стресове навантаження зросте. Тому панічні атаки майже завжди йдуть неодноразово.
За моїми спостереженнями — найгірше, коли людина намагається впоратися із наслідками атаки самотужки. Саме так найчастіше і виникає звичка уникати усього, що асоціюється із панічною атакою, або використовувати якісь прийоми, які асоціюються із полегшенням. Це вводить поведінкові реакції у певний цикл.
Тут варто згадати приклад із голубом. Це відомий у психології експеримент, у якому брали дуже зголоднілого голуба і садили у спеціальну клітку із пустою годівничкою і механізмом подачі корму. Корм подавався невеличкими порціями час від часу і голодний птаз починав робити різні незвичні рухи, намагаючись прискорити подачу їжі.
Із панічними атаками у людини все схоже, тільки мотивація зворотна — людина починає робити щось, щоб атаки не сталося, або щоб вона скоріше закінчилася.
Психіатр найімовірніше запропонує людині із панічними атаками вживати ліки для змінення фізіологічної реакції паніки.
Психолог почне працювати із причинами паніки та поведінкою людини, що зв'язалася у її мозку із тривогою, панікою і полегшенням.
Обидва підходи дадуть результати. Якщо підходи поєднати, результати мають бути кращі та швидші.
В ідеалі психолог має допомагати підбирати вправи для приборкання паніки і вчити людину справлятися. Самодопомога може стати пасткою, яка перетворить паніку на рефлекс.
Але якщо послуги психолога не доступні, то поради, які дають притомні організації в інтернеті справді можуть допомогти — за однієї важливої умови. Людині потрібне підтримуюче оточення, друг або родич, що готовий підтримати, і з яким можна довірливо обговорити власний стан, причини тривоги, почуття і переживання.
Про експеримент із голубами:
https://www.all-about-psychology.com/superstition-in-the-pigeon.html
