Геологічний клуб імені академіка Павла Тутковського
Перший похід за мінеральними багаствами наш невеликий колектив здійснив ще в травні 2023, що і прийнято вважати часом заснування. До лютого 2025 року діяльність клубу не афішувалась на загал, а наукова діяльність здійснювалась через Малу Академію Наук України. Повноційне відкриття клубу співпало із захистом наукової роботи по Полохівському Li родовищу. Тема з літієм тоді ще перебувала в деякій популярності, проте зайняти призове місце на конкрурсі-захисті так і не вдалось. Востаннє тема з літієм розглядалась на міжнародній науково-практичній конференції, після якої вже була підготовка до літніх експедицій, де практика остаточно відтіснила теорію.
Нові відкриття Геологічного клубу
Прояв мінеральних фарб
10 серпня при розкопці копанки, з якої місцеві жителі дістають глину для власних потреб (координати копанки 48.35014564544025, 33.531988312701266), було виявлено вихід корінних порід, на глибині 0,5-0,6 м від денної поверхні.
Під послідовно залягаючими шарами чорнозему, лесу та каолінітової глини виявлено поклад бурого залізняку з чітко вираженою вохристістю та частими витягнутими порожнинами довжиною від 1 до 10 мм, заповнених кристалами гьотиту. З різноманітних зразків вдалось визначити мінеральний склад: гьотит, гідрогьотит, гематит, лимоніт. Точне відсоткове співвідношення потребує уточнення, проте встановлено, що гідрогьотит займає близько 80% всієї породи.
На контакті з глинами простежується виражена вохристість. Знайдено пігменти вохра лимонітова, залізний сурик та мумія, серед яких переважає мумія та лимонітова вохра. Простягання рудних пластів горизонтальне з кутом падіння близько 5 градусів. Обстеження східного борту провальної воронки, біля якої безпосередньо знаходиться вихід бурого залізьняку показало відсутність вохристості у відкритих породах воронки. На основі цього прийнято вважати, що прояв може простягатись із заходу на схід до русла Жовтої ріки. Цікаво, що спираючись на легенди про специфічну назву річки через забруднання оксидами заліза, можна припустити, що вода забруднювалась саме вохрою бурих залізьняків досліджуваного прояву.
З отриманих зразків вдалось успішно виробити фарби відтінків жовтого, помаранчевого та бурого кольору, що доводить можливість використання цього прояву у лако-фарбовій промисловості.
Прояв потребує комплексного дослідження, і на даний момент мало вивчений.
Новий декоративний різновит квардіту
Квардіт являє собою суцільно кварц-діопсидову породу, вперше описану на Жовторічанському родовищі у 1993 році. Квардіт є дуже різноманітним за текстурою та кольором, який варіюється від сірого (кварц-діопсидові породи) до зеленого (кварц-тремоліт-діопсидові та кварц-тремолітові породи). Квардіт є дуже гарною ілюстрацією гідротермальних процесів, що відбувались у родовищі. Завдяки властивості тремоліту переходити до діопсиду при високих температурах, в квардітових пластах можна детально відслідкувати вплив гідротермальних розчинів, який позначається на текстурі порід. На різноманітність текстур квардіту також впливали метаморфічні процеси, через вплив яких існують крупнозернисті (як на фото нижче) та прихованокристалічні різновиди, що нагадують мармур.
Гірьска порода все ще не повністю вивчена, а людей, що описували квардіт можна перерахувати на пальцях однієї руки. З письмових джерел (наукові роботи Дніпровського відділення МАНУ та НТУ ДП) відомо, що окрім декоративних властивостей, квардіт має дуже вищий опір радіоактивному випромінюванню, ніж у цеоліту. Свого часу це призвело до уповільнення дослідження геологами, які побоювались, що після таких гучних заяв в шахти Жовторічанського родовища почнуть скидувати радіоактивні відходи.
Станом на сьогодні квардіт виявлено лише на Жовторічанському, Пролетарському залізнорудному та Правдинському тальк-магнезитовому родовищі. Квардітова сировина не розробляється, тому колекційні зразки, котрі можна вільно знаходити у відвалах на Жовторічанському родовищі та вироби з них - єдине представлення квардіту на ринку.
Геологічним клубом під час останньої експедиції у відвалах шахти Нової було знайдено квардіт з чіткими паралельними жилами аметисту товщиною від 1 до 4 мм. Жили оточені молочно-білим кварцем, що переходить у аметист. Місьцями аметистові жили перериваються, лишаючи лише молочний кварц. Порода перспективна, як гемологічна сировина, проте окремого використання як облицювальне каміння не має, через дуже локалізовані знахідки та відсутність більше достовірних данних (в затоплену шахту нам не спуститись). Окрім відкриття нового виду квардіту, важливо відмітити, що довгий час розповсюдження аметистів у Криворізькому басейні за межами родовищ Північного ГЗК ставилось під сумнів. Цією знахідкою наш геологічний клуб знайшов підтвердження утворенню аместистів на Жовторічанському родовищі. Цим доведено, що аметисти не є локалізованим явищем і розповсюджуються по всій площі Північного району Криворізького басейну, співпадаючи із зонами лажного метасоматозу північної частини Криворізького басейну.
Відкриття шорломітів на Жовторічанському родовищі
Шорломіт - це мінерал групи гранатів, який довгий розглядався як титанистий андрадит, доки за рішенням ІМА не був остаточно відокремлений як окремий мінерал. Мінерал достатньо рідкісний (всього відомо близько 70 проявів), за що ціниться колекціонерами. Зазвичай є мінералом ійолітових порід та зон нефелінізації. За зовнішніми ознаками схожий на меланіт (більш поширений титанистий андрадит) та морімотоїт (дуже рідкісний титанистий андрадит), проте відрізняється наявністю металічного блиску та темно-коричневою рисою.
В Північному районі Криворізького басейну присутні мінерали ряду гросуляр-андрадит, проте знахідки титанистого андрадиту чорного кольору задокументовані лише в шахтах Північного ГЗК та мігматитах Східно-Ганнівській смузі [Воскресенская М. Н. К минералогической характеристике железных руд северной части Криворожья], [Карпенко В С, Назаренко Н. Г., Щипанова О. В - Гранаты в протерозойских породах Северного Криворожъя].
З цього виходить, що знахідки титанистих андрадитів були приурочені до зон лужного метасоматозу та мігматизованих порід, що робить теоретично можливим знаходження мінералів цього виду і в Жовторічанському родовищі. Саме цю теорію нашому клубу і вдалось підтвердити під час експедицій до шахти Нової.
Шорломіти зустрічаються рідко, завжди у локальних скупченнях в асоціації з мінералами групи піроксену, найчастіше з егірином. Типова вміщаюча порода шорломітів - гранат-амфіболові сланці. Кристали не утворюють друз, розподіляючись по всій породі, їх розмір варіюється від 5 мм до 8 мм. Визначена густина шорломітів становить приблизно 3,862 г/см³. Шорломіти зустрічаються лише в шахтному полі шахти Нової, точний горизон не відомий через відсутність доступу до затоплених гірничих виробок. Радіоактивність не перевищує норму.
Широкого промислового застосування шорломіти не мають, гемологічна цінність також ставиться під питання, оскільки кристали дуже складно виймати з твердої породи не завдаючи значних ушкоджень. З цього виходить, що шорломіти Жовторічанського родовища є колекційним матеріалом, а також разом з альмандином - сировиною для виробництва абразивів.
Насамкінець від імені нашого клубу та редакції бажаємо вам веселих зимових свят та вдалого нового 2026 року!
