США не готові до війни великих держав — Politico

США-ПОЛІТИКА-ЕКОНОМІКА-БАЙДЕН
Противники Америки готуються до ширшого конфлікту — щоб запобігти війні, їй теж потрібно це зробити.

Нещодавня промова президента США Джо Байдена в Овальному кабінеті ознаменувала ключовий момент у поглибленні конкуренції між Америкою та її союзниками, з одного боку, та віссю диктатур, що об’єднується навколо Росії, Китаю, Ірану та Північної Кореї, з іншого. Промова фактично об’єднала в один конфлікт війну в Україні та війну на Близькому Сході. І якщо Хезболла зараз також атакує, це дасть США та їхнім союзникам значно розширений косплекс дій, знову напружуючи військові ресурси.

У той же час, схоже, що Тайвань стане третьою сферою конфлікту в найближчі роки, або, можливо, навіть раніше. І Пекін масштабно нарощує свою армію. ВМС Народно-визвольної армії вже чисельно перевершують ВМС США, а його сухопутні сили та ядерні сили швидко зростають.

Тим часом, незалежно від того, скільки триватиме війна в Україні, Росія зайнята розширенням виробництва бронетехніки — включаючи відновлення пошкодженого обладнання з полю бою. Москва показала, що розуміє масовість, і, через півтора року війни, російська армія показала, що здатна воювати і мобілізуватися одночасно, з метою розширення своїх лав до 1,5 мільйона. Простіше кажучи, супротивники Америки готуються до війни. І все ж, у Вашингтоні дебати про національну безпеку рідко починаються з базового визнання того, що Китай і Росія будують свої війська не для стримування, а для нападу. Тепер, це має бути відправною точкою кожної розмови про витрати на оборону США та союзників.

Величезні витрати на зброю, боєприпаси та людські життя в Україні мають стати тривожним дзвінком. І США повинні почати запитувати, чи їхня повністю добровольча модель сил справляється із завданням створення необхідного військового потенціалу, особливо коли йдеться про заготовлені резерви. 

Але це не лише проблема США — модель професійних добровольчих сил стала домінуючою на Заході. І з огляду на нові реалії, з якими ми стикаємося в Європі та Азії, настав час переосмислити. Ми повинні визнати, що нинішня кількість чоловіків і жінок у формі просто не відповідає цьому завданню. Армії, флоти та повітряні сили Заходу просто занадто малі, щоб відповісти як в Атлантиці, так і в Тихому океані — двох взаємопов’язаних конфліктах, які визначатимуть результат будь-якої майбутньої глобальногої дії.

Питання тут не в тому, щоб «повернутися до Азії», а в тому, щоб відновити західні сили з необхідним надлишком у резервах. По суті, у цьому все більш нестабільному світі вкрай необхідно, щоб США збільшили витрати на оборону та переосмислили, на що вони витрачають гроші та як вони формують свої сили. І Китай, і Росія, а тепер дедалі більше Іран, перевернули уявлення про те, що мирна конкуренція відбуватиметься в глобалізованих економічних рамках, і Вашингтону потрібно прокинутися до цієї реальності. Для стримування в Європі та Азії потрібне постійне розміщення, а не ротаційна присутність, яка була тимчасовим заходом, щоб уникнути важкого вибору. Якщо НАТО хоче вижити, як життєздатний альянс, стримування та колективна територіальна оборона в Європі мають стати новим фокусом.

Крім того, в Азії двосторонні гарантії безпеки та регіональні зусилля зі стабілізації регіону мають бути підкріплені розгортанням США та їхніх союзників. Оскільки, ми вступаємо в період тривалої системної нестабільності, збереження цих двох регіональних балансів, від зриву у повну війну, великих держав стане різницею між миром і ширшим конфліктом, який може перетворитися на глобальну пожежу.

Державний секретар США Ентоні Блінкен із президентом Китаю Сі Цзіньпіном Лією Мілліс/AFP через Getty Images
Державний секретар США Ентоні Блінкен із президентом Китаю Сі Цзіньпіном Лією Мілліс/AFP через Getty Images

Для цього Америці потрібно передивитися свої погляди на те, як вона створює свої війська та зброю. Показовий приклад: минулого року в армію США не вистачило набору на 25 відсотків, а цього року призов знову не досягнув мети. Військово-морський флот також не зміг досягти своїх цілей щодо набору персоналу, і укомплектування екіпажів на американських кораблях стає дедалі більшою проблемою.

Тому США повинні вийти за рамки своїх поточних реактивних заяв, про «захист порядку, заснованого на правилах», і донести до громадськості, що насправді поставлено на карту. Потрібно припинити говорити про «конкуренцію великих держав», і, натомість, запитати, як насправді виглядатиме «перемога» у цьому конфлікті, між демократіями та диктатурами. До того ж, як виглядала б геостратегічна карта, що сприяла б її інтересам та інтересам інших демократій.

США також мають вирішити, які геополітичні центри мають вирішальне значення для їх внутрішньої безпеки та подальшого процвітання їхніх громадян. Їй необхідно повернути пріоритети національної безпеки в процес прийняття рішень в економічній політиці, засвоївши те, що знали попередні покоління, і що ми, здається, забули за останні 30 років, — що не можна залежати від супротивника в тому, що необхідно для підтримки суспільства, а потім очікувати перемоги, якщо противник вирішить піти на війну. Знову підтримувати критично важливі ланцюжки поставок і створювати надлишкові ресурси в нашій системі поставок за допомогою «підтримки друзів» — це вже не питання повторного обговорення глобалізації. Це життєво важливий пріоритет національної безпеки, як для США, так і для їхніх союзників. Якщо США будуть змушені розпочати війну, не буде часу для компенсації недоліків або накопичення зброї та боєприпасів. Уроки, які слід засвоїти з України, а тепер і Ізраїлю, полягають у тому, що США та їхні союзники повинні переглянути структуру своїх військ, щоб мати можливість направити великі сили з необхідною масою — якщо цього вимагатиме надзвичайна ситуація в країні. Нам потрібне нове відчуття невідкладності щодо загрози, з якою ми зіткнулися, і нам потрібно діяти зараз.

Джерело — Politico

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Космос Політики
Космос Політики@politikosmos

Світова політика

82.9KПрочитань
5Автори
338Читачі
На Друкарні з 1 травня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Як роль відведена Путіним Україні перейшла до Білорусі

    Весь 2022 рік я намагався зрозуміли логіку дій Путіна: чому він почав це вторгнення, чому намагаючись захопити Україну він зовсім не переймаєтся перетворенням захоплених теріторій на руїни, чому заохочує вбивство мирного населеня. Бо йому не потрібна Україна, мена зовсім інша.

    Теми цього довгочиту:

    Путін
  • Чи можлива єдність після розділу?

    Реінтеграція деокупованих територій вимагає не лише фізичної відбудови, а й відновлення соціальних зв'язків. Трирічний план та досвід Ізраїлю, спрямований на забезпечення безпеки, економічну підтримку та соціально-правову допомогу громадам через діалог і взаємоповагу

    Теми цього довгочиту:

    Україна
  • Польсько-український зв'язок залишається

    Войцех Конончук, директор Центру східних досліджень (OSW) у статті для Carnegie Europe прокоментував напруженість у відносинах між Польщею та Україною, що виникла через експорт української сільськогосподарської продукції та досить різкі заяви українських та польських політиків...

    Теми цього довгочиту:

    Геополітика України

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Як роль відведена Путіним Україні перейшла до Білорусі

    Весь 2022 рік я намагався зрозуміли логіку дій Путіна: чому він почав це вторгнення, чому намагаючись захопити Україну він зовсім не переймаєтся перетворенням захоплених теріторій на руїни, чому заохочує вбивство мирного населеня. Бо йому не потрібна Україна, мена зовсім інша.

    Теми цього довгочиту:

    Путін
  • Чи можлива єдність після розділу?

    Реінтеграція деокупованих територій вимагає не лише фізичної відбудови, а й відновлення соціальних зв'язків. Трирічний план та досвід Ізраїлю, спрямований на забезпечення безпеки, економічну підтримку та соціально-правову допомогу громадам через діалог і взаємоповагу

    Теми цього довгочиту:

    Україна
  • Польсько-український зв'язок залишається

    Войцех Конончук, директор Центру східних досліджень (OSW) у статті для Carnegie Europe прокоментував напруженість у відносинах між Польщею та Україною, що виникла через експорт української сільськогосподарської продукції та досить різкі заяви українських та польських політиків...

    Теми цього довгочиту:

    Геополітика України