Як американські технологічні гіганти, будуючи власні мережі передачі даних, створюють загрозу для безпеки інших країн.
Протягом десятиліть власниками підводних кабелів були різні компанії: телекомунікаційні фірми, кабельні оператори, постачальники контенту та державні підприємства. Однак сьогодні ця модель поступово змінюється. Американські технологічні гіганти почали активно прокладати власні підводні кабелі, щоб напряму передавати величезні обсяги даних, які генерують їхні сервіси.
Це може змінити саму структуру глобального інтернету. На морському дні поступово формується поділ: традиційні кабелі залишаються відкритими для загального користування, тоді як нові мережі великих технологічних компаній працюють переважно для їхніх власних потреб. У результаті світ може отримати дворівневу систему цифрової інфраструктури, де найбільші корпорації матимуть власні швидкісні «дороги», а всі інші користуватимуться загальними маршрутами.
Одним із прикладів цієї тенденції стали Бермудські острови. Google проклав через цю британську заморську територію два нові підводні кабелі, які з’єднують Північну Америку та Європу. Представники компанії заявили, що ці мережі можуть перетворити Бермуди на важливий центр цифрового обміну між континентами. Прем’єр-міністр островів Девід Берт навіть назвав їх майбутнім центром глобальної цифрової торгівлі.
Подібні проєкти реалізують і інші технологічні гіганти. Google уже створив кілька власних підводних кабелів, які переважно використовуються для його сервісів. Amazon та Meta також почали інвестувати у власну кабельну інфраструктуру. Компанії пояснюють це просто: обсяги даних стрімко зростають, а розвиток штучного інтелекту потребує ще більшої швидкості та надійності передачі інформації.
У минулому будівництво підводних кабелів було складним і дорогим процесом, який часто вимагав участі урядів або об’єднання кількох компаній. Перші телеграфні кабелі у XIX столітті створювалися завдяки спільним інвестиціям, а згодом багато великих міжнародних кабелів стали власністю консорціумів. Наприклад, кабель SeaMeWe-6, який з’єднує Південно-Східну Азію, Близький Схід і Європу, належить одразу 16 компаніям.
Проте сьогодні найбільші технологічні корпорації мають достатньо фінансових ресурсів, щоб будувати власні цифрові «магістралі». Для них це вигідно: вони отримують більший контроль над передачею даних і можуть гарантувати стабільну роботу своїх сервісів. Але для інших країн така тенденція створює нові ризики.
Головне питання полягає у тому, хто контролюватиме критично важливу інфраструктуру майбутнього. Якщо значна частина глобальних каналів зв’язку опиниться у руках кількох приватних американських компаній, інші держави можуть стати залежними від рішень, на які вони не мають впливу.
Саме тому тема підводних кабелів поступово виходить за межі технологій і стає питанням геополітики. США та Китай уже змагаються за контроль над цифровою інфраструктурою, а уряди різних країн дедалі уважніше стежать за тим, хто володіє мережами, через які проходить світовий інформаційний потік.
Ще кілька років тому питання власності на підводні кабелі здавалося суто технічним. Сьогодні воно набуло стратегічного значення. Адже у світі, де дані стали одним із найцінніших ресурсів, контроль над шляхами їх передачі може стати так само важливим, як контроль над енергетичними чи транспортними маршрутами.
Зростання популярності сервісів великих технологічних компаній означає, що потреба у власних кабелях лише збільшуватиметься. Для корпорацій це природний крок розвитку, але для решти світу постає важливе питання: чи залишиться глобальний інтернет відкритою системою, чи поступово стане залежним від кількох найпотужніших компаній.
Джерело — Financial Times
