Антиєврейські погроми 1938 року, які нацисти влаштували в ніч з 9 на 10 листопада - темна сторінка в історії Німеччини. 85 років тому в Берліні та інших німецьких містах було спалено сотні синагог, пограбовано тисячі магазинів. Євреїв убивали, арештовували, відправляли до концтаборів. "Кришталева ніч" - одне із свідчень систематичних переслідувань та дискримінації євреїв за нацистського режиму. Однак це були далеко не перші погроми в історії країни.
Антисемітські погроми до "Кришталевої ночі"
100 років тому, 5 листопада 1923 року, погром стався у кварталі Шойненфіртель (Scheunenviertel). Сьогодні – це центральний район Берлін-Мітте, популярний серед туристів, з дорогими магазинами та ресторанами.
"100 років тому його заселяли в основному євреї, що перебралися до Берліна зі Східної Європи, та інші мігранти, також зі Східної Європи. Наприкінці 19-го століття сюди бігли з Галичини, Австро-Угорщини, царської Росії у пошуках кращої роботи та можливостей Після першої світової війни. Серед мігрантів було багато євреїв, що втекли від погромів у Російській імперії, - розповідає Дар'я Клінгенберг (Darja Klingenberg), наукова співробітниця Європейського університету Віадріна (Europa-Universität Viadrina). — “У цьому районі ціни на житло були дуже низькими. Люди, які тільки-но приїхали до Німеччини, могли собі це дозволити".
Європейський університет Віадріна спільно з берлінським Центром юдаїки (Centrum Judaicum) на берлінській вулиці Ораніенбургерштрассе з літнього семестру проводить семінар, присвячений історії цього кварталу. До 100-ї річниці трагічних подій, учні, разом із кураторами проекту, підготували цілу серію міських екскурсій там, де були погроми, про які сьогодні багато хто забув.
Що сталося у листопаді 1923 року?
"5 листопада 1923 року розлючений натовп німецьких громадян, підігріваний організованими фашистськими групами, прокотився по району Шойненфіртель. Учасники погрому били шибки у вітринах і ламали товари в магазинах, били людей, мародерствували. Той погром припав на розпал світової економічної кризи", - розповідає про події сторічної давності Дар'я Клінгенберг.
Як підкреслює Клінгенберг, сьогодні її найбільше жахає "розуміння того, як швидко такий погром може бути організований у суспільстві, якому не чужі расизм та антисемітизм, і як швидко це може призвести до ескалації". 5 листопада 1923 року група німців стояла в черзі за соціальною допомогою. Коли до обіду гроші закінчилися, у натовпі почали швидко поширюватися чутки, що провиною усьому – євреї, які нібито вже вранці встигли отримати гроші. Розлючені люди підхопили ці настрої та кинулися громити сусідів. Як підкреслюють вчені, це стало можливим і у зв'язку з економічною кризою, і через "моральну паніку" - так у соціології називається феномен, який полягає в проектуванні провини за виникнення соціальних проблем на якусь певну меншість, і поширення в суспільстві масової істерії. У листопаді 1923 року така істерія виникла стосовно населення єврейського кварталу.
Шойненфіртель: що то був за квартал?
У 1920-ті роки в цьому районі Берліна працювали антикварні лавки, книгарні, кошерні м'ясні лавки та пекарні, різні майстерні. В цей період, Берлін перетворювався на одну зі столиць моди.
В результаті роботи, в рамках семінару, викладачі та студенти дійшли висновку, що "з одного боку існує цілий міф про цей район та життя євреїв у ньому, з іншого боку - величезний дефіцит знань". Як зазначає Дар'я Клінгенберг, на прикладі історії цього кварталу видно, як переплелися на той час у Берліні державна політика, спрямована проти мігрантів та біженців, активна криміналізації бідного населення внаслідок дій поліції та ЗМІ, а також антисемітські та расистські тенденції у суспільстві:
"С точки зору поліції — це був проблемний район. Багато технологій впроваджувалися і відпрацьовувалися в 1920-х роках у Шойненфіртель. До них і сьогодні вдається поліція. Наприклад, коли впроваджує рейди до кальянних у районі Нойкельн, серед груп, які потенційно вважаються злочинними".
Дар'я Клінгенберг підкреслює, що як східноєвропейські євреї, так і інші мігранти постійно зазнавали тиску з боку поліції та ЗМІ у 1920-і роки.
"Ми часто розглядаємо євреїв як групу, яка стоїть особняком і не має нічого спільного з іншими групами мігрантів. На прикладі історії цього конкретного району, ми ще раз бачимо, що більшу частину єврейського населення, яке проживало в Німеччині, слід розглядати як мігрантів , які зіткнулися не тільки з антисемітизмом, а й з расизмом", - каже дослідник з Франкфурта-на-Одері.
Паралелі з сучасністю
"Особливість цього семінару в тому, що ми не просто займаємося темною сторінкою в німецькій історії, а й дивимось на точки дотику з сучасністю", - наголошує Дар'я Клінгенберг.
При цьому, як студенти, так і куратори обережно ставляться до проведення історичних паралелей.
"У рамках цього семінару ми навчилися розмірковувати про антисемітизм, расизм, а також інші форми нетерпимості в одному контексті, хоча у них, звичайно, і різне походження", - зазначає Клінгенберг.
Мало хто пам'ятає сьогодні про євреїв-бідняків зі Східної Європи, які жили в Берліні напів- або нелегально. Виходить, що у культурі пам'яті є прогалини. За словами Дарії Клінгенберг, вражає, "як мало в Німеччині знають про те, що відбувалося під час Другої світової війни в Україні, в Білорусі, про Бабин Яр і загалом про східноєвропейських євреїв".
"Сьогодні 85 відсотків євреїв, що проживають у Німеччині, мають відношення до Радянського Союзу, але їх міграційна історія мало кому відома, - каже історик. - Східноєвропейські євреї - вигаданий образ, повний кліше, про справжні історії ми знаємо дуже мало".
Дар'ю Клінгенберг турбує не лише дефіцит знань, а й сучасні тенденції у німецькому суспільстві.
"Приклади того, як єврейське населення і мігрантів намагалися представити злочинцями, ми знаходимо не тільки в 1923 або 1938 році. Ставлення до мігрантів як до нібито небезпечної кримінальної групи населення, постійні контролі, рейди поліції, публікації у бульварній пресі — все це і в наш час породжує расистські уявлення про біженців і жителів Німеччини з міграційним корінням. Коли ці групи стикаються з правим терором і над ними нависає небезпека, вони не завжди можуть розраховувати на допомогу поліції. Важливо розуміти, що расизм і антисемітизм походять не тільки від небезпечних настроїв у суспільстві, а й від державних структур, які цим настроям не протистоять.”
Джерело — DW
