Як усе починалося
(Афіни, 1896)
Добре відомо, що автором ідеї відродження Олімпійських Ігор та проведення їх, як міжнародних спортивних змагань став барон П’єр де Кубертен. У 1894 році за його ініціативи було створено Міжнародний Олімпійський Комітет.
Кубертен запропонував провести перші Олімпійські Ігри в 1900 році в Парижі разом із Всесвітньою виставкою. Однак, інформація про плановане відродження Олімпіад “втекла” в пресу, викликавши жвавий інтерес.
Тверезо оцінивши ситуацію, барон та його соратники зрозуміли: Шість років (навіть попри те, що доступ до інформації наприкінці ХІХ століття був значно важчим, ніж зараз) чекати ніхто не буде, а зацікавлення ідеєю за цей час спаде. Тому “прем’єру” відсунули на 1896-ий.
Спершу “столицею” Ігор планувався Лондон. Але друг Кубертена, грецький підприємець та письменник Деметріус Вікелас запропонував провести їх в Афінах – щоб підкреслити спадкоємність від античних Олімпіад. Вікелас став і першим Президентом МОК.
Практично одразу ж греки зіткнулися зі значними труднощами. Країна переживала економічну і політичну кризу і, навіть попри те, що в Греції сприйняли відродження Ігор з ентузіазмом, у певний момент стали очевидними фінансові проблеми, через які Олімпіада ледь не зірвалась.
Ці Ігри стали найкоротшими в історії. На все пішло дев’ять днів - з 6-го по 15 квітня 1896-го. При цьому Олімпіаду хотіли закрити ще 14-го квітня, але завадив дощ. І єдиною, в якій взяли участь лише чоловіки - жінок не допускали.
Олімпіада як виставка
(Париж, 1900, Сент-Луїс, 1904)
Дві наступні Олімпіади пройшли, як частина Всесвітньої виставки. В результаті, спортивні змагання розтягувалися на кілька місяців (в Парижі Олімпіада тривала 5 місяців, в Сент-Луїсі – 4) та не викликали великого інтересу в глядачів.
Окрім цього, на Олімпіаду в Сент-Луїсі приїхало дуже мало спортсменів з Європи через логістичні труднощі. Авіація в ті часи була в зародковому стані, а плисти трансатлантичними лайнерами та пароплавами - довго, незручно, а у випадку Олімпіади-1904 ще й дорого, адже ціни на квитки зросли через російсько-японську війну. Більш, ніж в половині представлених на тій Олімпіаді видів спорту змагалися виключно спортсмени з Американського континенту.
Варто згадати також про «Антропологічні дні» - змагання, які провели організатори виставки 12 та 13 серпня 1904-го для представників так званих «нецивілізованих народів» - індіанців, ескімосів, пігмеїв, патагонців.
Офіційно вони проводилися для того, аби порівняти їхні можливості з можливостями світлошкірих атлетів. Неофіційно – аби довести «перевагу» світлошкірих атлетів над всіма іншими. Адже олімпійці були хоч і любителями, однак, прекрасно підготовленими та тренованими спортсменами, а учасники «Антропологічних днів» - «експонатами» популярних в ті часи «людських зоопарків» (показували корінних мешканців Африки та Азії та їхній побут в примітивізованому вигляді, були, зокрема, представлені на виставці, в рамках якої пройшли Ігри), які, до того ж, здебільшого навіть не знали правил змагань, в яких мали брати участь.
Це призвело до передбачуваного результату (жодних особливих успіхів непідготовлені «спортсмени» не досягли, жодного рекорду не побили) і дозволило організаторам говорити про те, що «міф» про атлетичність «дикунів» «розвіяно».
А ще в цих двох Олімпіадах вперше взяли участь жінки. Першою в історії Олімпійською чемпіонкою нині вважається яхтсменка Елен де Пуртале - уродженка Нью-Йорка та дружина швейцарського графа, яка представляла Швейцарію та перемогла на Іграх в Парижі.
Перш, ніж продовжити - невеликий відступ.
Після успішного проведення перших Олімпійських Ігор греки спробували залишити їх в себе на постійній основі. Однак, Кубертен цю ідею не підтримав. Втім, сторони досягли компромісу, який полягав у тому, що в період між Олімпіадами винятково на території Греції повинні були проводитися так звані “позачергові” Олімпійські Ігри. З тією ж періодичністю - раз на чотири роки.
Перша така “позачергова” Олімпіада пройшла в 1906-му році (з 22 квітня по 2 травня) в Афінах. Надалі розвитку “проєкт” не отримав - на Балканах спалахнула політична криза, потім сталася Перша світова війна, а по її завершенні МОК остаточно відмовився від ідеї “позачергових” Олімпійських Ігор.
І, все ж, свій слід в історії вони залишили. Адже організатори знову зробили Олімпійські Ігри (нехай і “позачергові”) в першу чергу, спортивним змаганням, а не частиною, грубо кажучи, “шоу-програми”. Нині навіть вважається, що вони врятували ідею Олімпійських Ігор від занепаду та поступового забуття.
Перші політичні протести
(Лондон, 1908)
Наступна Олімпіада знову пройшла в рамках виставки - цього разу Франко-Британської. Це було, радше, вимушеним кроком, адже господаря Ігор обрали лише за два роки до їх початку. Тим не менш, на відміну від “попередниць”, ця Олімпіада не “загубилися” у вирі подій, які відбувалися паралельно з нею.
Вона поставила, певне, вічний рекорд за тривалістю, адже розтягнулася на півроку: з 27 квітня по 31 жовтня 1908-го.
А ще на ній відбулися одразу два випадки політичного протесту, перші в історії.
Обидва сталися на параді збірних зі своїми прапорами, який відтоді став невід'ємною частиною Ігор.
По-перше, збірна Росії участі в цьому параді не брала. Втім, росіяни заборонили йти під своїм національним прапором делегації Фінляндії, яка виступала окремою командою, попри те, що Фінляндія була тоді частиною Російської Імперії. Нав’язуваний згори прапор метрополії фіни відхилили і йшли взагалі без прапора – лише з табличкою з написом «Finland».
По-друге, на знак протесту проти того, що організатори не вивісили на спеціально збудованому до Олімпіади стадіоні “Вайт Сіті” прапор США, американська делегація, проходячи повз королівську ложу, відмовилась приспустити свій стяг перед Едвардом VII. Один з американських атлетів навіть з викликом заявив: “Цей прапор не спуститься перед жодним земним монархом!”
“О спорт, ти - мир!”
(Стокгольм, 1912)
У 1912-1948 роках на Олімпійських Іграх проводили конкурси мистецтв. Як і багато інших Олімпійських традицій (та й сама ідея Ігор) вони були даниною спадщині Давньої Греції. На найпершому з них сталася цікава подія.
Золотою медаллю в номінації «література» була нагороджена «Ода спорту», авторами якої значилися француз Жорж Хород та німець Мартін Ешбах. Та на вручення нагород переможці не з’явилися.
Причина була простою – людей з такими іменами не існувало. За цим псевдонімом «ховалася» одна особа. Звали її П’єр де Кубертен.
В цій історії чітко простежується філософія Кубертена, який вважав, що спорт має об’єднувати народи. Францію та Німеччину він обрав не випадково, адже між цими країнами були на той момент дуже напружені відносини. У що вони вилилися за два роки – відомо, мабуть, усім.
Наступні Олімпійські Ігри у 1916 році мав прийняти Берлін. Але в 1914 році почалася Перша світова війна і Олімпіаду скасували.
(У другій частині - про Олімпіади між двома світовими війнами)
