Можливість грати в серйозні та повноцінні ігри будь-де здавалось у нульові роки чимось нереальним, однак у 2004-2005 році виходить портативна консоль від Sony — PSP, яка втілює цю мрію в реальність, через що в Україні та інших країнах східної Європи на неї був шалений попит. Однак, чи відомо вам, що існувала ще популярніша портативна консоль? Так, мова йде про Nintendo DS — найпопулярнішу портативну консоль, про яку в Україні майже не знають.
Моя історія знайомства з Nintendo DS
В дитинстві у мене ніколи не було портативної консолі і я лише зі сторони спостерігав, як мої щасливі однолітки грали у PSP. З того часу, у мене завжди була мрія теж отримати власну портативку, а з початком повномасштабного вторгнення, моє бажання знову відродилось, оскільки я розумів, що вона буде дуже корисною, щоб хоч якось розважитись, де б я не був і щоб дарма не витрачати заряд смартфона. Фінальним рішенням для мене стали події жовтня 2022 року, коли росіяни почали активно знищувати нашу енергетику.
Спочатку, я, звісно, дивився на варіант придбання вживаного PSP, однак на той момент він мені був не по кишені, тому я вирішив шукати інші варіанти. Про китайські портативні консолі з ретро іграми я майже нічого не знав, а якщо і бачив якісь пропозиції, то я їм не сильно довіряв, а замовляти з AliExpress було надто ризиковано на той момент.
А згодом, у стрічці рекомендацій на YouTube, я побачив англомовне відео про Game Boy і я згадав, що Nintendo також робили свої портативні консолі, вони взагалі були одними з найперших у цьому. І після недовгих пошуків, я дізнався про головного конкурента PSP — Nintendo DS, який виявився успішнішим, ніж консоль від Sony. Воно й не дивно — портативна консоль-розкладачка з двома екранами, один з яких сенсорний, на якому можна було пограти у Маріо, Зельду та Покемонів, від яких фанатіло дуже багато людей в Америці, Європі та Японії. І гравцям було байдуже, що PSP була потужнішою та мала мультимедійні функції, людям на консолі хотілось грати в ігри. Мені концепція Nintendo DS сподобалась, тим більше хотілось відкрити для себе зовсім новий світ, про який ти нічого не знаєш. І наскільки ж я здивувався, коли побачив ціну на цю консоль — вона була удвічі дешевшою за PSP, через що я точно знав, яку консоль буду брати. Трохи вивчивши ревізії, про які я розповім згодом у цій статті, я обрав собі ту, яка мені максимально підходить і придбав її.
У попереднього власника вже було встановлено декілька ігор, я також туди встановив те, що було мені цікаво і все відтягував час, коли зможу нормально в неї пограти. А через три дні після купівлі консолі настає перший блекаут по всій країні й Nintendo DS рятує мене від нудьги, яка тоді була через повну відсутність зв’язку та електроенергії. Під час відключень, я встиг вдосталь у неї пограти й навіть зараз я періодично її вмикаю, щоб згадати, які унікальні проєкти на ній виходили. І саме своїми враженнями я хочу з вами поділитись, щоб більше людей знало про таку справді цікаву консоль, про яку у нас майже нічого не знають.
Трохи історії
Nintendo DS розроблялась у 2002 році в часи, коли актуальною портативною консоллю від Nintendo була Game Boy Advance — просунута версія Game Boy з підтримкою 16-бітної графіки.
А через два роки, на початку 2004, Nintendo анонсує свою нову революційну Nintendo DS. Під кінець 2004, консоль надійшла у продаж в Японії та США, а на початку 2005 вона завітала й в інші країни, але не в Україну. Головною її особливістю було те, що це була розкладачка з двома екранами, один з яких був сенсорним, власне через це і виникла назва "DS" (Dual Screen).
Особливість двох екранів
Використання двох екранів у 2004 році було чимось дуже незвичним. Nintendo хотіли випускати на свої портативні консолі масштабніші проєкти, аніж ті, які виходили на Game Boy, вони хотіли випускати повноцінні ігри рівня SNES та Nintendo 64.
Відповідно до масштабу гри, збільшується й кількість можливостей, в наслідок чого інтерфейс стає все більш навантаженим. Очевидно, що на екран, який є в Game Boy Advance надто багато інформації не вмістиш, а виробництво великих мобільних екранів було в той час надто дорогим, що б значно збільшило вартість консолі, чого Nintendo не могла допустити, оскільки дуже дорогу портативну консоль люди просто не куплять.
Саме тому вони й вирішили додати два ідентичних екрани, один з яких був би основним, де відбувався основний ігролад, а другий — допоміжний, в якому б відображалась вся додаткова інформація, наприклад, мінімапа, або інвентар. А щоб консоль була компактною, її можна було скласти у дві частини. Такий собі Galaxy Fold 20 років тому.
Хоча, якщо ми повернемось у минуле, то побачимо, що для Nintendo формат розкладачки з двома екранами не був новим, оскільки вони експериментували над ним ще у їхніх перших портативних консолях Game & Watch, що виходили у далекому 1982.
Однак, на цьому Nintendo не зупинилась і зробила один з екранів сенсорним, щоб не обмежуватись декількома кнопками. А для більш зручного сенсорного керування, вони в корпус консолі вбудували стилус, бо тоді всі сенсорні екрани були резистивними, які реагували на дотик чимось твердим. Сенсорний екран сподобався багатьом розробникам, через що на Nindtendo DS вийшло дуже багато ігор, які використовували лише сенсорне керування.
Ревізії Nintendo DS та їх відмінності
Та перед тим, як ми перейдемо до огляду, варто ще оглянути ревізії самої консолі. Це дуже важливо, оскільки кожна з цих ревізій суттєво відрізнялись одна від одної, як зовнішньо, так і функціонально.
Nintendo DS
Оригінальна Nintendo DS була випущена у кінці 2004 та на початку 2005, про що я згадував раніше. У ній є все те, що і в інших ревізіях — два екрани, один з яких сенсорний, повна зворотна сумісність зі всіма іграми Game Boy, для цього навіть є окремий роз’єм для картриджів.
Однак, перша спроба не завжди виходить доброю, і у першої оригінальної ревізії було багато проблем. По-перше, це його розмір — він був не дуже компактним, особливо в порівнянні з Game Boy Advance SP. А по-друге, шарнір складання консолі був максимально ненадійним і дуже часто ламався і цю проблему в поточному формфакторі було дуже важко виправити, саме тому Nintendo взялась за розробку наступної ревізії консолі.
Nintendo DS Lite
Виправивши всі свої помилки, Nintendo у 2006 випускає наступну ревізію, яка називається DS Lite. І не думайте, що приставка "Lite" до назви цієї ревізії, означає, що вона слабша та має обмежений функціонал, як зараз робить багато виробників. Тоді ця приставка означала те, що консоль стала навпаки кращою, оскільки вона стала легшою та компактнішою.
Цю ревізію і справді можна було назвати компактною, оскільки вона без проблем влізала в кишеню завдяки новому дизайну з гострими кутами та пласкими гранями. Роз’єм для картриджів Game Boy вони залишили, оскільки навіть тоді попереднім поколінням портативних консолей Nintendo ще досі користувались. Однак, тепер сторонні розробники могли використовувати цей слот для різних доповнень для своїх ігор. Найкращим прикладом є гра Gitar Hero, яка у цей слот додала додаткові 4 кнопки у більш зручному для гри місці.
Nintendo DSi
А у 2009 виходить остання ревізія даної консолі — DSi, якою я і володію. Ззовні вона не дуже відрізняється від DS Lite, однак внутрішня частина тут інша.
У цій ревізії Nintendo відмовилась від роз’єму для картриджів для Game Boy, натомість у ній з’явився новий слот, який підтримує карти SD, який допоміг реалізувати новітні функції, яких не було у старіших ревізіях, але про це ми поговоримо згодом.
Кількість вбудованої пам’яті стало більше. У цій ревізії її тепер цілих 16 МБ проти 4 МБ в порівнянні з попередніми, що дозволило додати сюди більш функціональну операційну систему.
Також тут з’явились цілих дві камери — основна та фронтальна, що розміщена на шарнірі, що виглядає досить незвично. Вони досить посередні, однак для якихось вбудованих ігор та застосунків, їх було більше, ніж достатньо.
Ще була ревізія Nintendo DSi XL, однак про неї мало що можна розповісти, оскільки це просто збільшена версія DSi, де екрани стали 4.2", замість 3.25".
Мої перші враження від консолі
Розміри
Коли я вперше взяв в руки Nintendo DSi, то був дуже здивований її компактності в складеному вигляді та вазі. Можливо, на той час вона відчувалась досить великою в епоху, коли всі ходили з кнопковими телефонами, що тоді було навіть плюсом, але зараз він відчувається досить невеликим, що зараз теж величезний плюс. Nintendo DS можна назвати навіть не компактною, а кишеньковою консоллю, оскільки вона без проблем влазить у кишеню, не те що сучасні «портативні» консолі для яких треба мати окреме місце вже в рюкзаку. Щоб ви могли краще зрозуміти розміри Nintendo DS у складеному вигляді, вона менша за сучасні середньостатистичні смартфони.
Розкривши консоль, я побачив два досить невеликих ідентичних екрани за сучасними мірками розміром 3.25", однак на ній вони виглядають досить гармонійно, а в іграх ти й взагалі забуваєш за їх малий розмір через хорошу оптимізацію масштабу.
Резистивний екран
Найбільш незвичним для мене був резистивний, а не ємнісний сенсорний екран, який зараз є у всіх смартфонах та планшетах. Особливістю резистивного екрана є те, що він реагує на тиск, тобто на щось тверде, тобто якщо ти хочеш користуватись цим екраном пальцями, то тобі треба застосувати силу. Цю проблему вирішує стилус, який вбудований у корпус і знаходиться у дуже зручному місці, щоб його можна було легко дістати. Зараз користуватись стилусом для сенсорного керування досить незвично і до цього треба звикати, особливо коли воно активно застосовується в іграх.
Автономність
Наступний момент, який мене вразив — це автономність. Я почав активно користуватись консоллю, коли почались блекаути, і щоб даремно не розряджати акумулятор смартфона, який був потрібен для більш важливих цілей, я використовував Nintendo DS. Батареї вистачає орієнтовно на 6-7 годин активного використання, все залежить від гри. А за словами користувачів в інтернеті, заряд Nintendo DS Lite взагалі може протягнути понад 12 годин.
Коли ситуація з електроенергією в країні прийшла у норму, я перестав користуватись цією консоллю. Однак, я вирішив її дістати десь через два місяці, з того часу, як я нею востаннє користувався і яке ж було моє здивування, коли вона без проблем запустилась і я зміг пограти ще десь 2 години.
Автономність Nintendo DS справді на дуже високому рівні, особливо в порівнянні з сучасними портативками, де батарея живе в середньому 4 години у невимогливих іграх.
Ігри
Ну і яка ж консоль без ігор? За даними Moby Games на цю платформу вийшло понад 2 328 різних ігор, чого більше ніж достатньо. Я поділюсь лише тим в що сам грав, оскільки цікавих проєктів тут дійсно вистачає, а ще більше затягувати статтю я не сильно хочу.
Super Mario 64 DS
Головною грою на запуску Nintendo, звісно, мала бути якась гра про Маріо. І у 2004 компанія здивувала багатьох, випустивши на портативну консоль одну з найпопулярніших та найбільш інноваційних ігор свого часу — Super Mario 64. Здивування було через те, що Nintendo лише за 8 років змогла портувати одну з найінноваційніших ігор у кишенькову консоль, яка ще й до того мала кращу графіку та навіть доповнений сюжет.
Якщо дивитись на цю гру під призмою сьогодення, то це й досі найкращий варіант пограти у Super Mario 64. Тут є і покращена графіка і новий сюжет і міні-ігри. Ахіллесовою п’ятою тут є лише не найзручніше керування, оскільки керувати камерою тут потрібно через стрілочки на нижньому екрані.
The Legend of Zelda: Phantom Hourglass | Spirit Tracks
Це одні з перших ігор серії про Зельду, з якими я особисто познайомився та почав їх повноцінно проходити, внаслідок чого я почав цікавитись й іншими іграми цієї франшизи й дуже її полюбив.
Це дві єдині ігри серії, які повністю використовують сенсорне керування, кнопки тут взагалі не використовуються. У Phantom Hourglass таке керування дуже хитро обґрунтували, оскільки там ми керуємо не самим Лінком, а феєю, що його супроводжує, а він просто йде за нею.
Сюжетно, це прямі продовження гри Wind Waker, що виходила на GameCube і розповідає альтернативні події після її завершення. Phantom Hourglass бере морську тематику, прямісінько зі свого попередника, а ось Spirit Tracks розповідає те, як Лінк стає машиністом потяга, що звучить максимально дивно, але при цьому сюжетно це досить добре обґрунтовано.
Castlevania: Dawn of Sorrow | Portrait of Ruin | Order of Ecclesia
Якщо ви колись хотіли спробувати серію ігор Castlevania, то трилогія ігор на Nintendo DS може бути чудовим вибором. Ці ігри не мають нічого спільно один між одним, окрім одного спільного масштабного сюжету, що описує боротьбу Бельмонтів з Графом Дракулою. Це популярна серія метроїдваній, через яку я і полюбив цей жанр свого часу.
Castlevania: Dawn of Sorrow є продовженням Castlevania: Aria of Sorrow, яка виходила ще на Game Boy Advance, тому дуже раджу пройти спочатку її, вона теж дуже цікава і є ледь не найкращим представником цієї серії. Сюжет гри розгортається у недалекому майбутньому, а грати ви будете за молодого Сома Круза, який намагатиметься вчергове зупинити відродження Дракули. Її особливість в тому, що головний герой може поглинати душі ворогів і використовувати їхні здібності. Також в грі частково застосовується сенсорне керування для спеціальних печаток для боротьби з босами.
У Castlevania: Portrait of Ruin можна грати одночасно за двох персонажів — Джонатаном Морріс і Шарлоттою Олін. Вони обидва мають свої особливості й на цьому базується весь ігролад.
Castlevania: Order of Ecclesia, особливістю цієї гри є використання гліфів, які дають певні вміння і які можна цікаво комбінувати. А грати ми будемо за Шаноу, яка є членом організації Ecclesia.
Якщо трилогія ігор Castlevania на Game Boy Advance була досить суперечливою, то трилогія цього покоління виглядає куди успішнішим. Також ви можете спробувати пограти в цю трилогію на всіх актуальних платформах, оскільки Konami випустили перевидання, але я все ж раджу ознайомитись з нею на оригінальній консолі, щоб отримати той ігровий досвід, який розробники вкладали в нього з самого початку, використовуючи систему двох екранів.
Grand Theft Auto: Chinatown Wars
Мало хто знає, але у свій час Rockstar випустила окрему частину GTA ексклюзивно для портативної консолі Nintendo і нею стала Chinatown Wars. Вона виконана у стилі перших двох частин, однак вже замість піксельної графіки тут вже присутнє повноцінне 3D рівня першої Playstation. Однак, багато хто скаже, що ця частина виходила і на PSP і на смартфони й вони будуть мати рацію, однак вона з самого початку розроблялась саме для Nintendo DS та сенсорне керування. Якщо ви будете порівнювати версію цієї гри на Nintedo DS та на PSP, то зможете помітити наскільки продуманою та інтерактивною є перша версія.
Metroid Prime: Hunters
Metroid це ще одна серія ігор Nintendo у космічній тематиці, про яку в нас мало знають і дуже шкода, оскільки вона і зародила один з найпопулярніших видів ігор, а саме метроїдваній, про що говорить й сама назва. Metroid Prime, що виходила на GameCube викликала справжній фурор, оскільки ми отримали надзвичайно круту метроїдванію у відкритому 3D світі від першої особи. Ще більшим здивуванням гравців було тоді, коли Nintendo представила Metroid Prime на портативній консолі, яка не мала жодного стіка, а це все ж гра від першого лиця. І розробники тут вчинили дуже хитрим чином, оскільки замість стіка вони використали сенсорний екран. Для більшої зручності, в грі є декілька видів керування, щоб кожен міг зручно підібрати все під себе. І на мою думку, це гра найкращою графікою на цю платформу.
Mario Kart DS
Однією з найперших ігор, яку я запустив на своїй Nintendo DSi була Mario Kart. Мені було цікаво, що ж такого особливо в перегонах, де беруть участь персонажі зі всесвіту Маріо. «Ну це ж максимально нелогічно і виглядає дуже неприродно», — думав я спочатку. Однак, після першого заїзду в цій грі, я зрозумів, чому ця серія перегонів так цінується у західному світі.
Це прості та веселі перегони, які може освоїти буквально кожен, а завдяки сумісній грі, про яку я розповім згодом, ви завжди зможете грати з друзями на невеликих перервах, оскільки заїзди тут досить короткі.
У цій грі є декілька режимів — гран-прі, перегони на час, режим битви та навіть спеціальні випробування. Завдяки такій різноманітності ігрових режимів, ви точно не засумуєте, особливо, якщо граєте в неї лише на невеликих перервах.
Elite Beat Agents
Ніколи б не подумав, що мені сподобаються ритм-ігри, однак Elite Beat Agents показала мені, що навіть цей жанр може бути цікавим і в міру складним.
Головною особливістю цієї гри є те, що кожен рівень має якийсь дурнуватий та кумедний сюжет, у якому різні люди потрапляють у різні халепи — від звичайних побутових справ до спасіння цілого світу від іншопланетян, а наші агенти повинні усім допомогти завдяки гарному відчуттю ритму. Ще одним фактором успіху цієї гри є неймовірно круті пісні, які нам доведеться виконувати, серед них можна виділити:
Sk8er Boi – Avril Lavigne
I Was Born to Love You – Queen
Deep Purple - Highway Star
Madonna - Material Girl
Earth, Wind & Fire - September
та багато інших хітів.
Для японського ринку виходила інша гра під назвою "Osu! Tatakae! Ouendan", хоча це по суті та сама Elite Beat Agents, але з іншими персонажами та піснями та сюжетом.
Tetris DS
Перераховуючи усі ігри, я не згадав ту, на яку витратив найбільше свого часу — Tetris DS. Так, це найзвичайнісінький Тетрис, який ми пам’ятаємо та любимо, але в цій версії є своя особливість. Вся гра виконана у стилі ігор від Nintendo з їхнім оригінальним саундтреком та персонажами зверху на екрані, а блоки дуже яскраві та насичені, через що їх дуже легко відрізняти.
Сама ж гра має декілька режимів: Standart, Push, Catch, Puzzle, Touch, Mission.
Standart mode це звичайний класичний режим Тетрису, де ми складаємо рядок з блоків, підвищуємо свій рівень, внаслідок чого падіння блоків пришвидшується і складність стає вищою.
Push mode це змагальний режим, де потрібно витіснити свого супротивника за межі зони максимальною комбінацією блоків у рядок. Цей режим активно використовує особливість двох екранів.
Catch mode це режим, де потрібно сукупністю блоків ловити інші, утворюючи рядки з блоків.
Puzzle mode, відповідно до назви тут потрібно вирішувати головоломки, пов’язані з блоками. Вони тут не рухаються, тож ви можете не спішити, головне все обдумати.
Touch mode, у ньому ми використовуємо стилус та сенсорний екран і нам потрібно пересувати блоки так, щоб вони склались у лінію. Найголовніша складність тут полягає в тому, що блоки можна пересувати лише по горизонталі.
Емуляція інших консолей
Окрім своєї бібліотеки, Nintendo DS може ще запускати ігри з інших платформ.
Найкраща ситуація тут, звісно, з GameBoy усіх ревізій, оскільки зворотна сумісність тут присутня на рівні заліза, а в оригінальній DS та DS Lite є навіть окремий слот для картриджів Game Boy. DSi теж може це робити, але вже через фантастку програму GBA Runner 2, яка запускає нативну зворотну сумісність.
Хороша ситуація є і з емуляцією NES, або ж Денді, як заведено у нас називати цю консоль. Жодних проблем я не зміг виявити, все працює чудово, тому фанати 8-бітної графіки можуть радіти.
А от ситуація з 16-бітними консолями SNES та Sega Mega Drive тут вже не дуже хороша. І проблема тут полягає навіть не в тому, що емуляція якось йде якось неплавно та нестабільно, а в тому, що ігри просто не влізають у такий маленький екран консолі. Емулятор Sega Mega Drive просто обрізає зображення, а SNES взагалі руйнує весь ігровий інтерфейс, як до прикладу, в The Legend of Zelda: A Link to the Past.
Тому Nintendo DS важко назвати ідеальною для емуляторів старих консолей. Якщо ви хочете грати ігри з Nintendo DS та Game Boy, тоді вона справді ідеально для вас підійде, а в інших випадках я б радив придивитись на інші варіанти.
Інші особливості Nintendo DS
Як ви розумієте, для того, щоб стати найпродаванішою консоллю у світі, потрібно мати ще якісь сюрпризи, які можуть здивувати гравців і вони тут є і вони дійсно досить цікаві.
DS Download Play
І найголовнішою функцією цієї консолі є, звісно, реалізація локального мультиплеєру, яка виконана тут дуже цікаво. Завдяки цій функції, два гравці могли грати в одну гру, маючи лише її одну копію.
Все дуже просто, гравець з копією вмикав у грі функцію Download Play, а гравець без копії натискав ту ж саму кнопку, але з головного меню самої консолі. Якщо гравці були під'єднані до однієї мережі, гравцю без копії завантажувалась лише певна частина гри йому на консоль і вони грали разом.
Ігор з підтримкою Download Play було дуже багато, тому ви б точно не засумували зі своїм другом. Якби Nintedo DS була б популярна в Україні, то я впевнений, що комп’ютерні клуби не були б такими, якими ми їх пам’ятаємо.
Pictochat
Ще однією цікавинкою був вбудований месенджер, що працював локальною мережею, як і DS Download Play. Надто багато про нього я не розповім, оскільки це звичайний чат, тільки на якому замість тексту, можна було відправляти все, що ти написав, або намалював стилусом на нижньому сенсорному екрані.
Flipnote Studio
Nintendo DSi відрізняється від всіх інших ревізій консолі не лише покращеними характеристиками, а ще й більш поглибленими онлайн функціями, через що на ній з’явився перший онлайн магазин Nintendo. Окрім деяких ексклюзивних ігор, які там виходили, там була дуже цікава безкоштовна програма, яка важила лише 2 МБ і називалась вона Flipnote Studio.
Ця програма бере за основу блокноти, де покадрово малювались малюнки, і при швидкому перегортанні сторінок, виходила якась анімація. Впевнений, що багато з вас так робив, малюючи простенькі анімація на зошитах, або товстих підручниках. Власне, розробники це вирішили втілити у цифровому варіанті, щоб теж якось розважитись у вільний час, коли хотілось зайнятись якоюсь творчістю.
Flipnote Studio має досить широкий функціонал, як для програми, яка важить 2 МБ. Тут є безліч кистей, інструмент заливки, гумка, скасування дії, налаштування швидкості анімації, є повноцінний таймлайн, а в розширеному режимі, який можна увімкнути в налаштуваннях, можна працювати з декількома шарами, виділяти об’єкти, переміщати їх та дублювати. Тут навіть є можливість працювати з декількома звуковими доріжками.
На Дизаріумі 2024, я дав протестувати цю програму аніматору Максиму Сидоруку, і він готовий поділитись своїми враженнями від неї:
“Frame-by-frame animation in 2008 be like”
Таку піксельну атмосферу в сучасних редакторах важко відтворити, а унікальна система заливки лише підсилює її. Як на мене, досвід користування інтерфейсом специфічний. Я ніби вчив комбінації кнопок, як в іграх, щоб лише відмінити дію. Але до всього можна звикнути. Коротше кажучи, у 2008 році це, напевно, був справжній вибух мозку у аніматорів. Ціла студія в кишені.
Мені сподобалось🍄
Ця простенька програма змогла створити справжній фурор на західному ринку. Завдяки їй з'явився окремий напрямок в анімації через унікальний стиль мальовки та цікавої заливки у вигляді крапочок, або рисочок, які були взяті зі стилю поп-арту. І навіть сьогодні є аніматори, які щось створюють на Nintendo DSi та діляться цим зі всіма в інтернеті. Так, популярність цього стилю вже не така, як була раніше, однак вона й по нині має своїх поціновувачів. Існує навіть окрема соціальна мережа, яка заточена лише для публікацій, зроблених у Flipnote Studio і називається вона Sudomemo, там ви зможете краще ознайомитись з цим стилем анімації.
На завершення
Nintendo DS це безумовно дуже цікава консоль зі своєю ідеологією, яка змогла підкорити весь західний світ, але не Україну. На Дизаріумі 2024, я показав 20 людям цю консоль і сказав вгадати що це і лише одна людина вгадала, що це якась консоль, але про те, що це була саме Nintendo DS, я не почув жодного слова. Я впевнений, що якби Nintendo хоч трохи б зайшла на ринок східної Європи, то вона могла б в нас активно змагатись з PSP. На превеликий жаль, в Україні більшість людей знає про Nintendo лише через NES (Денді) та Switch, про інші консолі компанії у нас майже не знають. Однак, я сподіваюсь, що зміг зацікавити вас тематикою консолей Nintendo, про які ви, ймовірно навіть не знали й зможете відкрити для себе зовсім новий світ ігор.
А якщо ви дочитали до цього моменту, значить вам точно була цікавою моя стаття. І якщо ви хочете, щоб я випускав ще статті по ігровим консолях минулого, про які ви могли не знати, можете підтримати мене гривнею, закинувши мені на банку.
А ще підписуйтесь на мій телеграм-канал, щоб не пропустити різні новини пов’язані з моїми статтями та новинами зі світу технологій.
Також, не забувайте підтримувати нашу армію, адже лише вони можуть забезпечити краще майбутнє та мир у нашій країні.
Дякую усім за увагу❤️
