Незнайома вулиця в незнайомому місті. Темна ніч навколо мене, я поспішаю. Годинник вказує на те що можливість виспатися вкотре буде невикористана. Біль в ногах сповільнює мене, спина просить відпочинку а вогонь що прослизнув під шкіру рук не залишає мене, нагадуючи як важко я сьогодні працював. Це дивно, але важка фізична робота, та якої я все життя уникав, дає мені дивне почуття добре виконаної справи, наче я зробив щось корисне а не носив цілий день важкі ящики.
Йду далі, помічаю велетенський рекламний плакат на стіні, голова автоматично перекладає єдине зрозуміле слово що я знаю цією мовою. У поєднані з дивним задоволенням від важкої роботи я відчуваю приємне відчуття оптимізму, я буду знати, розмовляти, читати та навіть думати цією мовою через деякий час. Нічна вулиця в нічному місті. Головне не пропустити мій поворот, не дуже запамʼятав як правильно йти додому.
Там за рогом, я бачу якихось як в нас кажуть гопників. Але я поспішаю. Мій погляд тільки легко торкається їх, їм на мене теж начхати, я виглядаю ще більш нецікаво для них аніж вони для мене. Я бачу свій будинок та, здається, світло у своєму вікні. Посміхаюся бо знаю що вона теж вирішила не виспатися, але дочекатися мене. Моя вулиця у вже моєму місті.
