Автобуси, дитинство, безумовна любов

До виходу з дому лишилось менш як 15 хвилин, тому, очевидно, в голову вбила думка про текст

Я не бачу сенсу в навчанні, не хочу стабільної роботи чи об'єкту любові. Лиш би зараз не наврочити, але навіть гроші не здаються такими важливими

Вчора намагалась написати вірш про бабусь і автобуси, але я, здається, знов на деякий час вичерпалась - зовсім нічого не пишеться.

Але, якби могла, все свідоме життя просто їхала б від зупинки до зупинки. Без жодного місця призначення. Без думок про те, що хтось чекатиме коло автобусних дверей. Без валіз чи важких рюкзаків. Без планів та очікувань. Просто автобуси. Втомлені обличчя людей, які я безсоромно розглядаю. Ось просто їхати й все. До кінцевої та повертати назад.

Автобуси пахнуть мамою і лікарнями. Сосискою в тісті, купленою на калинівському ринку. Забутими в бардачку рукавицями. Холодним чаєм Ліптон. Медсестрою, яка постійно запитувала про мій настрій. Грою в тетріс на маминому самсунг

Автобуси пахнуть усім, що я коли-небудь любила, а ще тим, що мені вже ніколи не доведеться відчути. Можливо, це і є причиною моєї глибокої прив'язаності до них, але я не певна.

Просто знаю, що серед усіх бабусь, які кожен день чекають автобус, щоб поїхати в нікуди - я була б головною і завжди першою

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
особлива
особлива@kaerris

звичайна особлива скатертина

314Прочитань
0Автори
7Читачі
На Друкарні з 1 липня

Більше від автора

  • Під шкірою

    Чергова спроба розповісти у віршовій формі те, що дуже страшно розповідати усно

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Припливи та відпливи

    Ми ніколи не прощались перед припливами чи відпливами

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Розчинись

    Мене такою зрадженою і зломленою не бачили ще ніякі балкони, вікна чи стіни

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається