TW згадка про смерть дитини
Чули коли-небудь, що травма робить нас сильнішими? Ви можете заперечити, що травма може нас буквально зламати, зруйнувати нам життя. І будете мати рацію. Травма призводить до депресії, гніву, відмови приймати реальність, дисоціації, та інших складних для психіки наслідків. Однак, посттравматичне зростання таки існує, і на цю концепцію я наштовхнулась якраз коли в черговий раз уявляла, наскільки кращою, успішнішою, сильнішою і щасливішою я була б без травми. Можна сказати, це трохи таки мене втішило, оскільки моє посттравматичне зростання зробило мене в чомусь кращою за ту версію мене, якої ніколи не існувало.
Отже, що таке посттравматичне зростання? Це феномен набагато складніший ніж просто стати “сильнішими”. Термін “посттравматичне зростання” використовують, щоб описати позитивні зміни у житті людини після важких травматичних подій, і які є результатом та/або процесом боротьби особистості з новою реальністю після травми. Посттравматичне зростання може співіснувати зі значним стресом.
Процитую визначення Р. Тедескі та Л. Калхуна, які ввели термін посттравматичного зростання та досліджували як явище: Посттравматичне зростання описує досвід особи, чий розвиток, принаймні в деяких сферах, перевершив те, що було до травматичної події. ПТЗ це більше ніж оптимізм та стійкість, здатність адаптуватись до змін, це трансформація.
Дослідження 1996 року цих авторів показує, що більше людей, які пережили травму, повідомляли про позитивні особистісні зміни, ніж ті, які її не пережили.
Існує шкала оцінювання ПТЗ (Post Traumatic Growth Inventory) та 5 сфер, в яких воно може відбуватись:
Фактор 1. Ставлення до інших (стосунки з іншими). Наприклад, пункти «Знання, що я можу розраховувати на інших в складні часи», «Наявність співчуття до інших» тощо.
Фактор 2. Нові можливості. Наприклад, «Я розвинув нові інтереси», «Я повернув своє життя на новий шлях» тощо.
Фактор 3. Особистісна сила. Наприклад, «Знання, що я можу справитися зі складнощами», «Я відкрив, що є сильнішим, ніж думав досі» тощо.
Фактор 4. Духовні зміни. Наприклад, «Краще розуміння духовних справ», «Я маю сильнішу віру». (в атеїстів це може бути більша зацікавленість філософськими, екзистенційними питаннями)
Фактор 5. Цінування життя. Наприклад, «Цінування кожного дня», «Визнання цінності мого власного життя» тощо.
Високий загальний бал опитувальника означає, що людина зазнала позитивної трансформації. Але більш уважний погляд на бали кожного розділу дає розуміння того, що суттєво змінилося. Опитувальник PTGI спочатку був розроблений для вимірювання позитивних результатів стресової життєвої події. Але з часом він став більш популярним як тест, який дає учасникам орієнтири щодо їхніх майбутніх дій і пропонує можливості для самовдосконалення.
Учасники вказують свої бали за 6-бальною шкалою, де:
• 0 – я не відчував/відчувала цього в результаті моєї кризи.
• 1 – я відчував/відчувала цю зміну дуже незначною мірою в результаті моєї кризи.
• 2 – я незначною мірою відчував/відчувала цю зміну в результаті моєї кризи.
• 3 – я помірно відчував/відчувала цю зміну в результаті моєї кризи.
• 4 – я значною мірою відчував/відчувала цю зміну в результаті моєї кризи.
• 5 – я дуже сильно відчував/відчувала цю зміну в результаті моєї кризи.
Опитувальник посттравматичного зростання
Бали - 0 1 2 3 4 5
1. Я змінив/змінила свої пріоритети щодо того, що важливо в житті.
2. Я більше ціную власне життя.
3. У мене з'явилися нові інтереси.
4. У мене сильніше відчуття впевненості у собі.
5. Я краще розуміюся на духовних питаннях.
6. Я чіткіше бачу, що можу розраховувати на людей у важкі часи.
7. Я обрав/обрала новий шлях у своєму житті.
8. У мене міцніше відчуття близькості з іншими.
9. Я охочіше виражаю свої емоції.
10. Я знаю, що можу впоратися з труднощами.
11. Я можу зробити щось краще зі своїм життям.
12. Я легше можу прийняти те, як все складається.
13. Я можу більше цінувати кожен день.
14. З’являються нові можливості, яких не було б інакше.
15. У мене більше співчуття до інших.
16. Я докладаю більше зусиль до своїх стосунків.
17. Я, швидше за все, спробую змінити речі, які потребують змін.
18. У мене міцніша релігійна віра.
19. Я виявив/виявила, що я сильніший/сильніша, ніж я думав/думала.
20. Я багато дізнався/дізналась про те, які чудові люди.
21. Мені простіше прийняти потребу в інших.
Нижче наведено огляд завдань тесту разом із класифікацією п’яти факторів.
Особистісна сила 4, 10, 12, 19
Нові можливості 3, 7, 11, 14, 17
Ставлення до інших (стосунки з іншими) 6, 8, 9, 15, 16, 20, 21
Духовні зміни 5, 18
Цінування життя 1, 2, 13
Запитання для рефлексії (приклади) • У яких сферах я відчуваю зростання? Як це впливає на мене? • У яких областях я маю помірний або низький бал? Що сприяє моєму досвіду? • У якій сфері я хотів/хотіла б внести деякі зміни?
Тедескі та Калхун погоджуються, що посттравматичне зростання є одночасно і процесом, і результатом боротьби людини з впливом травматичної події. Схема ПТЗ виглядає наступним чином. З людиною стається травматична подія, яка повністю перевертає її уявлення про себе та світ (“сейсмічна подія”, яку порівнюють з землетрусом). Їй доводиться справлятись з емоційним стресом, перебудовувати наратив про своє життя та глибинні переконання. Відбувається повторюване намагання когнітивно обробити подію. Людина буквально має фіксацію на травмі.
На початку такі постійні повернення до травми можуть бути нав’язливими думками поза нашим контролем, що викликає сильний стрес. Але з часом людина може почати повертатись до травми з власної волі, намагаючись надати цій події сенс (надати сенс стражданням, до речі, центральна тема логотерапії Віктора Франкла). Ці спроби несуть не тільки негатив, оскільки можуть бути сфокусовані на пошуку шляхів розв'язання проблеми та способів жити далі.
Звісно, це не нівелює того стресу, який людина зазнала, і негативного ефекту травми на наше життя. Автори наводять як приклад пастора, який визнає, що став більш чуйним та емпатійним, кращим у своїй роботі та покликанні після втрати сина, але він, не задумуючись, обміняв би всі ці досягнення на життя дитини. На жаль, ми не можемо обирати.
Наступним кроком до зростання є розкриття травми: розповісти, що сталось, у письмі, розмові з іншими, навіть молитві, сформувати цілісну історію, вшанувати нашу історію з тими, хто готовий слухати і співчувати. На цьому етапі важливе отримання соціальної підтримки. Коли ми ділимось з іншими, то формуємо більш значущі та глибокі зв’язки завдяки емоційній близькості. Надалі завдяки підтримці ми здатні на більш усвідомлену когнітивну обробку. Ми займаємось самоосвітою, вчимось регулювати емоції та працювати з тригерами. Стрес зменшується, відбувається зміна або перебудування переконань, та розвиток наративу — процес створення зв’язної історії або опису травматичного досвіду та його наслідків, у тому числі того, як це призвело до особистісного зростання. Цей процес приводить нас до більшої усвідомленості та зазначених в опитувальнику вище позитивних змін в процесі перебудови свого життя. Багато людей, які пережили травму, знаходять сенс у допомозі та підтримці інших.
Хоча пошуки сенсу, соціальної підтримки, формування близьких стосунків, розвиток механізмів подолання та регуляції емоцій є позитивними змінами, ми також повинні розуміти, що багато людей, які пережили травму, можуть бути не зацікавлені у ПТЗ. Вони просто намагаються вижити або вирішити, чи варто виживання зусиль. Зазвичай посттравматичне зростання не є свідомою метою, а тільки наслідком спроб відновитись та функціонувати. Тому, хоча посттравматичне зростання реальне й існує, воно не робить нас сильніше — ми робимо себе сильнішими.
Tedeschi R.G., Calhoun L.G. (1996) The posttraumatic growth inventory: Measuring the positive legacy of trauma. Journal of Traumatic Stress. Vol. 9. P. 455-471.
Tedeschi R.G., Calhoun L.G. (2004). Posttraumatic Growth: conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquairy, Vol. 15 (1). P. 1-18
Климчук В. О. Психологія посттравматичного зростання: монографія / В. О. Климчук ; Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2020. – 125 с.
