Для тих хто в танку: ПТСР — пост травматичний стресовий розлад. Виникає внаслідок подій, котрі ушкоджують психіку. Це бойові дії, аварії, катастрофи, насильницькі дії, тілесні ушкодження.
Тобто бути на війні не обовʼязково — як виявляється. Достатньо просто пережити якусь сильну стресову подію. А враховуючи, що люди ми різні — то всіх факторів не перелічити. Але я зупинюсь на тому, чому власне почав писати про це.
На війні я цього не відчував. Там інакше. Там немає часу. Вас обстріляли й все. Живі, то й добре. Русня підари, але то й так ясно. Вони хочуть твоєї смерті, ти хочеш їхньої. Для мене це чесно. Ти не думаєш, що з тобою буде після війни. Ти можеш лише малювати різні картини у своїй голові. Але як буде ти не знаєш. Я теж не знав.
- Це в тебе ПТСР, — видав Андрій при зустрічі.
- Я чогось думав, мене це мине.
- Всі так думають...
Я вірю йому, бо для нього війна це робота. То є такі люди: вони воювати вміють та люблять, хоч говорити можуть по іншому. Але правду ми знаємо. Потім його слова підтвердив відповідний спеціаліст, бо ставити самому собі діагнози — дурна справа. Але я схиляюсь до думки, що багатьох це не мине. Проте знаєш — значить озброєний.
Тож ось, що потрібно запамʼятати кожному воїну, котрий повернеться.
1. Ти не помічатимеш цього. Розумітимеш, якщо схильний до рефлексії. Мало того, деякі твої знайомі цього не помітять. І ти не помітиш у момент прояву. Типу: який поїхав — такий і повернувся. З вигляду все добре. Але люди не у твоїй голові й не знають, як воно.
2. В довгій перспективі від алкоголю тобі ставатиме тільки гірше. Ніби очевидно, але як подивитись — то не дуже очевидно. І ні, пияцтво з друзями не зробить тобі погоди й не замінить допомогу фахівця. Не обманюй сам себе.
3. Зміни (далеко не на краще) помітить твоя сімʼя і це буде відбиватись на них. Або люди, котрим ти небайдужий. Прислухайся, відкинь свою гордість. Бо не слухають тільки барани, які думають, що найрозумніші. У мене для таких погані новини.
4. Далі може бути тільки гірше.
Тож, що з тобою може бути? Може бути все, може бути лише щось, але чим менше з того, зійдеться — тим краще для тебе.
Поганий сон. Не можеш заснути, чи прокидаєшся серед ночі. Сюди ж важкі сни, жахіття.
Слабкість. Втрата апетиту.
Головні болі. Відчуття напруги в мʼязах. Неможливість розслабитись.
Проблеми зі здоровʼям (типу, часті застуди).
Дратівливість, спалахи гніву, підвищена конфліктність, імпульсивність.
Погіршення памʼяті. Погіршення слуху чи зору. Неможливість зосередитись.
Підвищена тривожність. Страх. Може бути дискомфортно у місцях скупчення людей.
Можливі переляки через гучні звуки.
(Тут я передаю привіт підарасам на мотоциклах і любителям сигналити просто так. Колись я через когось з вас сяду за важкі тілесні. їй Богу, хтось з вас запамʼятає мене до кінця життя).
Почуття провини, сорому. Відчуття безпорадності. Апатія. Знижена працездатність.
Соціальна ізоляція. Сексуальна дисфункція або надмірний статевий потяг. Відчуття, що тебе ніхто не розуміє.
Нездоровий потяг до спиртного чи наркотиків.
Кожний досвід індивідуальний, і що підійде одному, може не підійти іншому. Якщо є щось з цього і воно не проходить ні через місяць, ні через два — тобі потрібна кваліфікована допомога.
Так, на жаль з деякими з цих проблемами ветеран залишається на самоті. Тому що соромно, тому що тебе ніхто не розуміє. Суспільство все ще досить стигматизоване стосовно деяких речей. Так ось: твій набутий досвід цінний, важкий, але не унікальний. За десятки років спеціалісти навчились працювати з ПТСР і повертати людей до повноцінного життя, на котре вони заслуговують як ніхто.
Якщо я просто скажу, що потрібно поговорити зі спеціалістом — я нікого цим немаереконаю. Тож тут я залишу кілька посилань.
Це допоможе з горем наполовину адаптуватись до цивільного життя.
Лекції від Veteran hub на освітній платформі прометеус. Українською, безкоштовно. Не хочеш нікуди йти? Гадаю, ти ніц не втратиш, якщо просто послухаєш. А краще — зробиш висновки.
Перемога не означатиме кінець. У нас у всіх буде багато роботи. І почати таки варто з себе.
