А саме про те, що вас може очікувати, якщо ви вирішите їх рятувати.
Люди, які уникають близькості, довірливих і теплих стосунків, демонструють закритість і холодність, насправді неймовірно сильно всього цього потребують. Це щире і глибоке бажання – бути побаченим, почутим, прийнятим.
Але всередині таких людей стільки страху, що він все переважує, і вони не наважуються йти у близькість. Як тільки вони розуміють, що перед ними саме те, про що вони так довго мріяли – ось ця людина, ось можуть бути такі неймовірні стосунки, у них включаються рептильні захисні механізми і вони втікають. Ховаються у своїй мушлі.
.
Ліричний відступ на пару речень.
Причини такої стратегії - дитинство, коли батьки були відсторонені, холодні, не закривали базові потреби.
Дитина навчилася бути сама по собі, бо засвоїла: не треба нікому довіряти і ні на кого покладатися, бо ти нікому зі своїми бажаннями, емоціями та переживаннями не потрібен.
Адже коли відкрився, прив’язався, тебе у будь-який момент можуть кинути, відштовхнути. І це страшно і боляче - знову відчути себе непотрібним.
Далі ця проекція йде і на стосунки.
.
І от якщо почати рятувати таку людину, демонструючи їй, як може бути у стосунках (спокійно, надійно, безпечно) і сподіваючись, що ця людина все ж таки роздуплиться і вибере вас, то для цього потрібно буде спуститися на її рівень і навіть нижче.
Тобто похєрити свої бажання, кордони, правила, цілі, цінності і т.д. Бо якщо ви вирішили бути одночасно і пальним, і локомотивом для іншого і уявних з ним стосунків, доведеться від чогось (читай: від себе) відмовитися.
Тільки так з’являється простір, куди можна прийняти все те, що приносить із собою уникаюча людина. А це багато болю, страху, невпевненості і т.д.
Чим зазвичай закінчується така історія: людина, яка отримала тотальне прийняття, реально починає розуміти, що до чого і як насправді може бути у житті. Вона об вас емоційно подорослішала, перестала боятися близькості і у неї з’являється потреба у стосунках.
Але ця людина вибирає не вас, як очікувалося, а іншу.
Причини можуть бути такі:
- за час волонтерської роботи з іншим ви забили на себе, вигоріли, від вашої яскравої особистості майже нічого не залишилося. А інша людина потребує тепер саме особистості, а не виснаженого рятівника;
- не помітно для себе ви перемкнулися на роль мами/тата для цієї людини (а це ж, зрозуміло, не про романтичні стосунки);
- людина подивилася на вас іншими очима: на початку ви її приваблювали своєю силою, харизмою, була новизна у спілкуванні. Далі вона змінилася і змінилося ставлення до вас.
Що тут можна додати?
Ми всі один об одного як ранимося, так і ростемо.
Тому якщо ви по максимуму включаєтеся в якусь ситуацію чи іншу людину, пам’ятайте, що далеко не завжди вас оберуть і захочуть йти далі разом.
Що спілкування з вами може стати лише етапом.
Вас будуть згадувати з теплом і вдячністю і на цьому все.
