Соромно... Часто можна почути від багатьох людей це слово. Щоразу, коли людина переживає відчуття сорому, з’являються виключно негативні емоції. Але, поряд із цим, наявність почуття сорому психологи та психіатри вважають маркером здорової людської психіки. Адже повна його відсутність свідчить про психічне відхилення і навіть хворобу (дебілізм). Отже, дане відчуття несе дуальність в своєму змісті, в ньому багато протиріч, тому виникає питання: за яких умов сором проявляє свій позитивний характер, а за яких — негативний?
Для того, щоб правильно відповісти на це питання, потрібно розібратися з природою даного почуття.
Справа в тому, що сором людина може відчувати за абсолютно різних обставин — при виступі на публіці, відстоюванні власних кордонів — і водночас почуття сорому людина може переживати за скоєний негативний вчинок. Отже, як видно з наведених прикладів, природа даного відчуття може бути абсолютно різною, хоча поняття, на перший погляд, одне й те ж. Різниця полягає в тому, що в основі публічних виступів і невмінні захистити кордони лежить невпевненість в собі, відчуття власної непридатності, скутості та знецінюванні себе...
Інша ж справа, коли природа сорому лежить в усвідомленні свого проступку, помилці, переживанні невдачі (при скоєному негативному вчинку). В даному випадку це відчуття — показник розвитку людини, яка через аналіз скоєного прагне змінити його та визнає свою помилку.
А от випадок із захистом кордонів, відстоюванні власних інтересів та їх проявів — це далеко не про розвиток, а навпаки — про його страх, про людські комплекси та певне застрягання в них. Саме тому сучасний соціум не сприймає дану якість вже як доблесну чесноту, а навпаки — як слабину, за якою криється невпевненість в собі.
Джерело практики: Майстерня психологічного зцілення
